Рішення № 78061382, 23.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Одеса

Справа № 521/21447/17

Провадження № 2/521/58/18

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковська А.О.,

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 частина 2138

Представник – ОСОБА_2, ОСОБА_3

Відповідач – ОСОБА_4

Представник – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 частини № 2138 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом ОСОБА_1 частина №2138, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, до ОСОБА_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. №33, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частини № 2138 заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги щодо користування службовим житлом в службовій будівлі ОСОБА_1 частини №2138 за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 19, в розмірі 18557,81 гривень та судовий збір, посилаючись на таке.

ОСОБА_1 частина № 2138 по специфіці своєї службової діяльності має житлові та службові приміщення, які надаються в тимчасовекористування військовослужбовцямчастини, службовцям, колишнім військовослужбовцям та членам їх сімей. ОСОБА_7 отримала у користування службове житло в службовій будівлі ОСОБА_1 частини №2138 за адресою м. Одеси, вул. Тираспольське шосе, буд 19.На протязі всього часу проживання відповідач за вказаноюадресою, ОСОБА_1 частиною №2138 надавались комунальні послуги, які включали в себе водопостачання, електропостачання, інші послуги. Проте, відповідач з березня 2012 року почала несвоєчасно сплачувати комунальні платежі та накопичувати заборгованість перед військовою частиною.

До зведеного розрахунку заборгованості відповідач не сплачувала щомісячно повністю заборгованість за квартплату та комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по жовтень 2017 року. 05 травня 2016 року за результатами розгляду заяви військової частини №2138 про видачу судового наказу був виданий судовий наказ, але ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням суду звернулась з відповідною заявою про скасування вказаного судового наказу, в свою чергу Малиновський районний суд м. Одеси 04 липня 2016 року судовий наказ скасував. 23 лютого 2017 року ОСОБА_4 подала заяву до військової частини про прохання укласти договірпро реструктуризацію боргу по вказаним послугам. На що 24 березня 2017 року військова частина надіслала відповідь ОСОБА_4 на звернення № В-18 від 15 березня 2017 року, в якій було повідомлено, що військова частина 2138 підготовила договір прореструктуризацію заборгованості станом на 01 березня 2017 року та просила прибути на адресу військової частини 2138 для підписання та реєстрації договору не пізніше 10 квітня 2017 року, але ні ОСОБА_4 не відреагували на вказаний лист. У зв'язку з цим позивач вимушений звернутися з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач ОСОБА_4 надала до суду відзив на позов, в якому просила заявлені позовні вимоги залишити без задоволення та заперечує щодо заявлених позивачем розмірів судових витрат у сумі 800,0 гривень, посилаючись на таке.

ОСОБА_1 частина №2138 вводить суд в оману викладаючи докази в позовній заяві, які не є достовірними. В позовній заяві позивач не вказав точну адресу відповідача, вказано номер будівлі без вказаних номерів кімнат - 18, 19, 20. За даною адресою знаходяться дев’ять юридичних адрес приватних підприємств. Попередження військової частини №2138 від 06 липня 2016 року на її ім’я для сплати заборгованості в сумі 1212,35 грн. з відміткою про одержання не з її підписом, підпис - фейковий (в наявності в додатку даної позовної заяви військової частини 2138). Заявник не обґрунтував тарифи на квартплату та комунальні послуги, щодо сплати її як боржником ст. 57, 58 ЦПК України. Заперечуючи проти позову, необхідно зазначити, що позивач не має права на звернення з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 18557,81 грн., оскільки всупереч положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (ст. 19, 29), постановам КМ України від 12 липня 2005 року № 560 та від 21 липня 2005 року № 630, будучи балансоутримувачем будинку, не встановив із нею договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, а ст. 19 цього Закону встановлює, що відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг повинні здійснюватися виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 того ж Закону виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачами договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Позивач не обґрунтував чому він вважає, що ці норми права його не стосуються.

Позивач не є виконавцем послуг у встановленому законодавством порядку, що фактично ніяких послуг не надає мешканцям будівлі, в тому числі їй за адресою вул. Тираспольське шосе, 19. Не надав жодних доказів щодо факту надання послуг, їх кількості і якості, а також посилань на законно встановлені тарифи. Позивач не надав доказів щодо правильності нарахування житлово-комунальних послуг ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» п. 1, п. 2, п. 3, п. 6 ст. 32. ОСОБА_1 частина 2138 як балансоутримувач будинку, повинен був дотриматися вимог ст. 29 Закону, якою передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг укладається між власником квартири чи квартиронаймачем та балансоутримувачем. Договір з ОСОБА_4 - не заключений позивач протиправно нараховував плату за комунальні послуги порушивши ст. 526 Цивільного кодексу України «зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу» ст. 20 п. 2 «Права та обов’язки споживача». Згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: - одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_4 оплачені комунальні послуги на рахунок військової частини 2138, але нарахування на комунальні послуги проводяться з порушенням (всупереч вище перерахованим законам). Незважаючи на незаконне нарахування, оплату комунальних послуг в 2017 році здійснювала регулярно. Позивач посилається на її заяву на реструктуризацію боргу в розмірі 12301,92 грн. та надання її згоди виплачувати борг. Позивач надає фіктивну інформацію щодо не виконання її зобов’язень про реструктуризацію боргу, що підтверджується заявою до військової частини 2138 від 10 квітня 2017 року вх. В-37. Прийняття ОСОБА_4 рішення щодо подання заяви на реструктуризацію даного боргу її змусили незаконні дії Південного регіонального управління ДПСУ щодо позбавлення її реєстрації за місцем проживання в кімнатах 18, 19, 20 за адресою: вул. Тираспольське шосе 19 у м. Одеса в якій її сім’я заселилася в 2003 році згідно ордера власника даної будівлі Окремої військово-будівельної дільниці 29 м. Одеса (гуртожиток збудований господарським способом).

Відповідач вважає, що підстави для не реєстрації її сім’ї не обґрунтовані. Право на проживання її сім’ї дійсне, згідно ордеру з набувальною давністю відмовляючи в реєстрації за місцем проживання вони порушують с. 47, 48 Конституцію України. Позивач не виконує Закони України, Постанови КМУ «Про реалізацію прав мешканців гуртожитку». Розпорядження, Накази додаються АДПСУ. (Адміністрацією державної прикордонної служби України м. Києва віддано відповідне розпорядження командуванню військової частині 2138 (Одеському прикордонному загону) щодо проведення відповідної роботи для укладення договорів на постачання комунальних послуг між мешканцями гуртожитку та постачальниками комунальних послуг, що підтверджується листом від 20жовтня 2016 року за №721/КО-6390. Позивач, як балансоутримувач будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 19 не виконує Наказ Міністерства з питань житлово - комунального господарства №396 від 16 грудня 2009 року зареєстрованого в МЮУ 20 січня 2010 року за №109/1704 із змінами внесеними з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництву та житлового господарства №42 від 02.03, Наказ №84 від 27 квітня 2015 року Положення про гуртожитки.

Позивач ігнорує Рішення Одеської міської ради, Департаменту міського господарства м. Одеси, про що вказано в листі від 01 листопада 2016 року №В-2253/2. Комісією 02 червня 2015 року було проведене обстеження технічного стану будівлі та внутрішніх інженерних мереж в висновках комісії під пунктом 3 вказано: «Необхідно перевести мешканців гуртожитку на прямі розрахунки за комунальні послуги та призвести виплату мешканцями існуючої заборгованості», не виконує свої зобов’язання належним чином з обслуговування та ремонту будівлі, а саме не виковувався ремонт покрівлі: кімнати відповідача залило водою, що призвело до пошкодження речей та житла, її сім’я понесла матеріальні втрати. ОСОБА_1 частина 2138 не створила комісію для нарахування матеріальної шкоди, не здійснила ремонт покрівлі, не надала ні фізичну матеріальну допомогу по ремонту житлових кімнат, ні відшкодувала затрати на ремонт покрівлі 58,35 м. кв. та не відшкодувала збитки завдані майну для її сім’ї згідно ст. 20 п. 1.3 ЗУ «Про житлові комунальні послуги».

Розрахунки за спожиту електроенергію, водопостачання, водовідведення із балансоутримувачем будинку негативно впливає на її витрати, так як військова частина 2138 посилається на встановлені загальнобудинкові вимірювальні прилади, не зважаючи на особисті вимірювальні прилади. ОСОБА_1 частина 2138, як балансоутримувач даної будівлі, не видає їй та мешканцям належних довідок для оформлення субсидій, так як дана будівля не являється службовим (відомчим) житлом, оскільки службове житло повинно бути внесено до Єдиного реєстру Фонду державного майна, що не виконує військова частина 2138, як блансоутримувач будівлі за вказаною адресою. В Фонд державного майна України даних щодо даної будівлі не надаються, що підтверджує лист Міністерства економічного розвитку України від 30 листопада 2017 року №3213-08/43976-09. За адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 19 військовослужбовці військової частини 2138 не проживають. ОСОБА_1 частина 2138 в своїй заяві протиправно керується ст. ст. 64, 66, 68 Житлового Кодексу Української РСР - «користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського фонду ...». ОСОБА_1 частина 2138 не виконує свої зобов’язання належним чином, тобто порушує ст. ст. 527, 528 Цивільного кодексу України.

Щодо обґрунтування вимог позивача, у своїй позовній заяві необхідно звернути увагу на те, що з моменту прийняття військовою частиною 2138 на баланс безоплатно даної будівлі за даною адресою, згідно Розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 12 грудня 2005 року №856 та акту передачі зі списком мешканців та технічною документацією про переведення будівлі з гуртожитку в житловий будинок. Всупереч вище перерахованим порушенням, військова частина 2138 продовжує порушувати закони та вводити суд в оману надаючи укладені договори з: - ЄК Одесаобленерго Центральний РЄМ; - ТОВ Інфоксводоканал; - ТОВ «СОЮЗ», за місцем дислокації за адресою м. Одеса, вул. Левітана 113. Дана будівля за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 19 знаходиться за межами дислокації військової частини 2138, та не включена в договори військової частини 2138 з постачальниками комунальних послуг.

ОСОБА_4 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що під час засідання суду 30 січня 2018 року представник позивача надав невірну інформацію щодо даної будівлі - гуртожитку сказавши що «будівля - гуртожиток за адресою Тираспольське шосе 19 не відноситься до Фонду Держмайна». Указом Президента України № 554/2000 від 03 квітня 2000 року визначено, що військова частина 2138 є органом Державної прикордонної служби України. Також слід зазначити, що Одеський прикордонний загін (військова частина 2138) є військовою установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а майно закріплене за військовою частиною 2138 є державне майно що перебуває в управлінні даної частини, тому даний гуртожиток, як нерухоме майно, повинен бути на обліку в Фонді державного майна і підлягає до внесення до Єдиного реєстру об’єктів державної власності.

Згідно Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» №860-ІV від 22 травня 2003 року, яким керується в своїй діяльності і Державна прикордонна служба України: Стаття 1. ОСОБА_1 майно ОСОБА_1 майно - це державне майно до якого відносяться будинки, споруди, та інше... Стаття 2. Рішення питань по забезпеченню військовим майном ЗСУ, а також вилучення та передачу його в сферу управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади. Стаття 3. Особливості статусу військового майна... З часу поступлення майна в Збройні Сили України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статус військового майна, якщо військова частина використовує його за метою призначення. ОСОБА_1 частина 2138 прийнявши на баланс будівлю - гуртожиток не використовує його за метою призначення. Попередній власник будівлі (який являється забудовником) - це окрема військова будівельна дільниця 212 м. Одеси дотримуючись ст. 2 ЗУ «Про правовий режим у Збройних Силах України» розпочала роботу і підготовила документи про перевід будівлі - гуртожитку в житловий будинок, дані документи поетапно були передані до військової частини 2138 зі списком мешканців будівлі для подальшого виконання Законів України, Постанов КМУ про передачу військового майна в управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади.

ОСОБА_1 частина 2138, як балансоутримувач повинна виконувати постанови КМУ, ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», та наказ Міністерства ЖКГ №396 від 16 грудня 2009 року. Згідно закону всі житлові приміщення в гуртожитках передати в відомство органам місцевого самоврядування, тобто статус гуртожитку знятий в силу прямої вказівки Закону.Військова частина 2138 не може утримувати гуртожиток за кошти бюджету, що підтверджується листом №614/953 від 14 лютого 2007 року, та не виконує ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних силах України», своїми неправомірними діями порушує ст. 22 «Права та обов’язки виробника», ЗУ «Про житлові комунальні послуги».) Одним із основних вимог ст. 22 розділ 1 п. 6 виробник має право - видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у встановленому законодавством порядку.

У мене та в мешканців будівлі за даною адресою - вул. Тираспольське шосе 19, м. Одеса таке право відсутнє. ОСОБА_1 частина 2138 своїми не правомірними діями порушує ст. 24 Права та обов’язки балансоутримувача - плату за електроенергію беруть з розрахункових приладів обліку які не відповідають вимогам нормативно - технічних документів, військова частина 2138 без лабораторної повірки встановлювали пломби на свій розсуд всупереч Розпорядженню №215 від 28 листопада 2011 року Національної комісії регулювання електроенергетики України. ОСОБА_1 частина 2138 нараховує рахунки за спожиту електричну енергію беручи показники з приладів загального обліку. ОСОБА_1 частина 2138 не повідомляла Компанію «Одесаобленерго» про встановлення розрахункових приладів обліку, в її житловому приміщені та в житлових приміщеннях мешканців будівлі. Недостовірні дані, договори військової частини 2138 не дають можливості відповідачці та мешканцям даної будівлі виконувати ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» з електропостачання, водопостачання та водовідведення, тобто мещканці будинку не можуть самі заключити договори з постачальниками. ОСОБА_1 частина 2138 розрахунки по комунальним приносить на особи які не зареєстровані в даній будівлі, в тому числі на її сім’ю. Відповідач з донькою зареєстрована в кім. 33 (12 кв. м. - 2 особи - нараховують на 3), куди згідно протоколу житлової комісії зареєструвалась сім’я Скриннік. Також згідно ст. 66 ЖКХ України плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а це 12 кв. м. Військова частина 2138 відказує відповідачці в реєстрації за фактичним місцем проживання в кім. 18, 19, 20 (куди вона заселилася згідно ордеру виданого власником будівлі ОВБД-212), посилаючись на її борги, не видає її сім’ї довідок з місця поживання - згідно Постанови КМУ від 23 липня 2008 року №682 - відмова в виконанні певних дій не може бути прив’язана до уплати чи не уплати комунальних послуг пункт 7 ст. 3 Кодекс адміністративного судочинства. В зв’язку з вище перерахованими порушеннями позивача, сім’я відповідача не може отримувати субсидію за комунальні послуги, що негативно відображається на її сімейному бюджеті.

Керуючись ст. 8 Європейської конвенції з прав людини основоположних свобод та іншими міжнародно - правовими документами про право людини закріплено право на житло. Сім’я відповідача має таке право ст. 47 Конституції України. ЗУ від 08 вересня 2011 року №3716-ІV «Про внесення до деяких законодавчих актів України, щодо вдосконалення правового врегулювання забезпечення житлових прав мешканців гуртожитку» послуги» ст. 24 (частина 2 п. 5). В/ч 2138 не забезпечує умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил ст. 24 (частина 2 п. 6) - не забезпечує належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Про необхідний ремонт крівлі в/ч 2138 була попереджена, але ніяк не відреагувала на це. В один момент стався страшний «потоп», який привів до пошкодження майна відповідача, також вона вимушена робити ремонт (не заплановано), щоб хоч якось можна було проживати в кімнатах.

В подальшому відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності.

Позивач ОСОБА_1 частина №2138 надала до суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги військової частини задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що приписами п. 45 ст. 20, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та п. п. 28 п. 4 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 «Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби», встановлено, що Адміністрація Державної прикордонної служби є центральним органом виконавчої влади. Майно, закріплене за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органами Державної прикордонної служби України, її навчальними закладами, установами та організаціями, є державною власністю і належать їм на праві оперативного управління. ОСОБА_1 частина 2138, відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», є органом охорони державного кордону і входить до структури Державної прикордонної служби України. Згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № 856 від 12 грудня 2005 року, на балансі позивача знаходиться гуртожиток за адресою Тираспольське шосе, 19. ОСОБА_4 мешкає у приміщенні гуртожитку за адресою Тираспольське шосе, 19. Відповідач не заперечує, що вона отримувала комунальні послуги на протязі усього часу. Згідно розрахунку заборгованості по квартплаті та комунальним послугам відповідача станом на 01 листопада 2017 року заборгованість за квартирну плату та комунальні послуги складає 18557,81 грн. Відповідач численні рази відмовлялась від ознайомлення з актами звірки взаємних розрахунків з позивачем та після отриманий листів і попереджень позивача про наявну заборгованість і необхідність її сплати, жодних активних дій по погашенню такого боргу не вчинила. Відповідач уникала від укладання договорів з позивачем про надання послуг з водопостачання та водовідведення, електричної енергії, та вивіз ТВ. Факт отримання відповідачем житлово-комунальних послуг не заперечувався, а відсутність договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, електричної енергії та вивіз ТВ у зв’язку з відмовою відповідача від його укладання, не надала можливості балансоутримувачу реалізувати право відповідача. Відповідач на протязі всього часу мешкання у даному приміщені не надала жодних підтверджуючих документів, які можуть свідчити про те, що вона зверталась до військової частини 2138, або до постачальників послуг щодо переходу на договірні відносини.

У наступному судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 частиною №2138 була надана уточнення позовна заява із вимогою про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6 суму боргу за квартирну плату та комунальні послуги у розмірі 18557,81 гривень на користь військової частини 2138 та стягнення з відповідачів судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 1378,0 гривень у рівних частках, оскільки разом із ОСОБА_4 за спірною адресою проживає її донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. На протязі всього часу проживання відповідачів за вказаною адресою позивачем надавались комунальні послуги. Проте, відповідачі з березня 2012 року почали несвоєчасно сплачувати комунальні платежі та накопичувати заборгованість перед позивачем. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не сплачували щомісячно повністю заборгованість за квартплату та комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по жовтень 2017 року.

ОСОБА_6 надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги заперечувала повністю та зазначила, що в/ч 2138 не має ніяких юридичних прав пред’являти до неї розрахунки за комунальні послуги. Згідно ст. 11 ЦК України відношення між сторонами виникають після заключення з ними договору, а згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками здійснюються виключно на договірних засадах. Ніякого договору між нею та в/ч 2138 немає, квартиронаймачем даного житла являється її мати ОСОБА_4, з якою договір на постачання комунальних послуг також не укладений.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових доказів.

Приписами п. 45 ст. 20, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та п. п. 28 п. 4 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 «Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби», встановлено, що Адміністрація Державної прикордонної служби є центральним органом виконавчої влади.

Майно, закріплене за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органами Державної прикордонної служби України, її навчальними закладами, установами та організаціями, є державною власністю і належать їм на праві оперативного управління.

ОСОБА_1 частина №2138, відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», є органом охорони державного кордону і входить до структури Державної прикордонної служби України.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143670288 від 01.11.2018 р. гуртожиток на 44 кімнати за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 19 – форма власності державна, власник Держава в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ: 00034039.

Згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № 856 від 12 грудня 2005 року, на балансі ОСОБА_1 частини № 2138 перебуває гуртожиток за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 19.

ОСОБА_1 частина № 2138 за специфікою своєї службової діяльності має житлові та службові приміщення, які надаються в тимчасовекористування військовослужбовцямчастини, службовцям, колишнім військовослужбовцям та членам їх сімей.

ОСОБА_4 отримала у користування службове житло в службовій будівлі ОСОБА_1 частини №2138 за адресою м. Одеси, вул. Тираспольське шосе, буд 19.

Згідно ордеру на право житлової площі в сімейному гуртожитку № 3 від 13 січня 2003 року ОСОБА_4 у складі сім’ї 3 особи : чоловік ОСОБА_8, дочка ОСОБА_6 займає кімнати № 18, 19, 20.

На підставі довідки (витяг з будинкової книги про склад сім’ї та реєстрацію) від 16 листопада 2016 року за № 1248, вбачається, що ОСОБА_4 постійно зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 кімната № 33 (гуртожиток на 44 кімнати) та фактично займає кімнати №№ 18, 19, 20, загальною площею 58,15 кв. м. в будинку, який належить військовій частині №2138 (Одеський прикордонний загін», також зареєстрована її дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2).

Відповідно до довідки про склад сім’ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, вбачається, що у гуртожитку в кімнаті № 33 у будинку № 19 по вулиці Тираспольське шосе у м. Одесі та у кімнатах № 18, 19, 20 проживають: ОСОБА_4 (наймач) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка).

На протязі проживання відповідачів за вказаноюадресою, ОСОБА_1 частиною №2138 надавались комунальні послуги, які включали в себе водопостачання, електропостачання, інші послуги.

Проте, відповідачі з березня 2012 року почали несвоєчасно сплачувати комунальні платежі та накопичувати заборгованість перед військовою частиною.

До зведеного розрахунку заборгованості відповідачі не сплачували щомісячно повністю заборгованість за квартплату та комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по жовтень 2017 року.

05 травня 2016 року за результатами розгляду заяви військової частини №2138 про видачу судового наказу був виданий судовий наказ, але ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням суду звернулась з відповідною заявою про скасування вказаного судового наказу, в свою чергу Малиновський районний суд м. Одеси 04 липня 2016 року судовий наказ скасував.

23 лютого 2017 року ОСОБА_4 подала заяву до військової частини про прохання укласти договірпро реструктуризацію боргу по вказаним послугам.

На що 24 березня 2017 року військова частина надіслала відповідь ОСОБА_4 на звернення № В-18 від 15 березня 2017 року, в якій було повідомлено, що військова частина 2138 підготовила договір прореструктуризацію заборгованості станом на 01 березня 2017 року та просила прибути на адресу військової частини 2138 для підписання та реєстрації договору не пізніше 10 квітня 2017 року, але ОСОБА_4, ОСОБА_6 не відреагували на вказаний лист.

ОСОБА_1 частина № 2138 виконуючи свої обов’язки, постійно здійснював електропостачання, водопостачання та надання інших послуг, що підстерджується договорами з постачальними організаціями, наявними в матеріалах справи, але боржники, отримуючи послуги від ОСОБА_1 частини №2138 та користуючись ними у порушення ст. ст. 67, 68, Житлового кодексу України, п. 5 ч. 3 ст. 20, 32 Закону України «Про житлові - комунальні послуги» оплату за отримані послуги здійснювали не у повному обсязі.

Відповідно до ст. 66 Житлового кодексу Української РСР та ст. 32 Закону України «про житлово-комунальні послуги» плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку) та нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку (п. 12 «правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за №630 від 21 липня 2005 року).

Згідно із ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, які вносяться не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинне виконуватись належним чином.

Згідно із ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідачами своєчасно не були сплачені житлово-комунальні послуги і вони продовжують не сплачувати житлово-комунальні послуги на теперішній час.

Своїми діями вони порушують ст. ст. 66-68 Житлового Кодексу України від 30 червня 1983 року за № 5464-Х, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року за № 1875-IV, ч. 3 ст. 815 Цивільного кодексу України за № 435- IV від 16 січня 2003 року, п. 14, 17, 35 постанови Кабінету Міністрів України «Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» від 08 жовтня 1992 року № 572, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 12 липня 2005 року № 560.

Станом на 01 листопада 2017 року в результаті несвоєчасної сплати житлово-комунальних послуг, у відповідачів виникла заборгованість в сумі 18557,81 гривень, перед ОСОБА_1 частиною № 2138. Заборгованість складається з: квартплата – 2050,26 грн., водопостачання та водовідведення – 5953,97 грн., постачання електричної енергії – 9439,08 грн., вивіз твердих побутових відходів – 1114,50 грн.

Невиконання боржниками зобов'язань по своєчасному внесенню платежів за користування житлом та комунальними послугами спричиняє істотну шкоду інтересам держави та громадян у сфері здійснення державної житлової політики, порушує права та інтереси її органів, на які покладені функції з управління, експлуатації та забезпечення збереження житлового фонду.

Відповідно до ч. 4 с. 60 ЦПК України рішення судів не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до Правової позиції Верховного суду України, за змістом ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У зв'язку з цим укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 зазначеного Закону.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Враховуючи те, що Умови є нікчемними, тобто сторонами не домовлено про збільшення строку позовної давності та автоматичну пролонгацію договору, тому є за доцільне застосувати загальні положення цивільного законодавства щодо строків позовної давності до врегулювання відносин, пов’язаних із наданням кредиту.

Згідно п. 3. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи дату звернення позивач до суду – 22.12.2017 року, видання судового наказу 05.05.2016 року та його наступне скасування 04.07.2016 року, суд вважає, що стягненню підлягає сума заборгованості з 05.05.2013 року в сумі 18318,20 коп. (18557,81 грн. – 239,61 грн.).

З урахуванням досліджених доказів і з вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у зв’язку зі стягненням заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги в солідарному порядку з співвідповідачів та у рівних частках судового збору.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першоюцієї статті, - повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 257, 259, 266, 267526, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу України, ст. 19, 20, 32 Закон України «Про житлово-комунальні послуги», п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 13, 81, 95, 109, 141, 263, 265, 268, 272, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 частини № 2138 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги– задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 14 грудня 2001 р.), ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданий Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, 25 грудня 2009 р.) на користь ОСОБА_1 частини № 2138 (м. Одеса. вул. Левітана, 113, код ЄДРПОУ 14321386) заборгованість за квартирну плату та комунальні послуги у розмірі 18318,20 коп. (вісімнадцять тисяч триста вісімнадцять грн. 20 коп.).

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 частини № 2138 судові витрати у розмірі 1752,0 грн.

Управлінню Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, повернути ОСОБА_1 частини № 2138 (м. Одеса. вул. Левітана, 113, код ЄДРПОУ 14321386), на р/р 35221272000671, МФО 820172, ЄДРПОУ 14321386, переплачений судовий збір сумою 800,0 грн., який було сплачено на рахунок № 31216206700007 за платіжним дорученням № 2634 від 14 грудня 2017 року на суму 800,0 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складений 23 листопада 2018 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.