Рішення № 78060786, 22.11.2018, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/869/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Скрипник Р. А.,

з участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1

та представника за зустрічним позовом ОСОБА_2,-

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Диканського району Полтавської області , про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом третьої особи за первинним позовом, яка заявляє самостійні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сільської ради Диканського району Полтаввської області про усунення від спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Після смерті рідної баби ОСОБА_5, він, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, яка, окрім іншого, складається з земельної ділянки площею 0,51 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташованої в с. Михайлівка Диканського району Полтавської області.

Вказуючи на те, що через відсутність відомостей про цю земельну ділянку у Держгеокадастрі, позбавлений можливості нотаріально оформити свої спадкові права на неї, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Не погоджуючись з вказаними позовними вимогами, третя особа по справі ОСОБА_4 подала зустрічний позов про усунення від права спадкування позивача ОСОБА_1, який є спадкоємцем за заповітом після померлої баби ОСОБА_5

В обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_4 зазначила, що вона, як спадкоємець за законом, після смерті баби також звернулася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини. На думку ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 по винен бути усунутий від спадкування як спадкоємець за заповітом, так і за законом. Оскільки не здійснював догляду за нині померлою бабою, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані та потребувала догляду і просила останнього про такий догляд. З вказаних обставин ОСОБА_4 просить суд усунути позивача ОСОБА_1 від права спадкування після померлої баби ОСОБА_5

08.10.2018 року, ухвалою суду, вказаний зустрічний позов прийнято до провадження та об'єднано з первинним.

Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, подав у встановлений законом на це строк, відзив на зустрічну позовну заяву. У вказаному відзиві ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, а проти зустрічних заперечив, мотивуючи це тим, що ОСОБА_4 в обґрунтування своїх доводів щодо невиконання ним свого обов'язку по утриманню померлої баби ОСОБА_5, жодних належних та допустимих доказів не надає. Окрім того ОСОБА_1 вказує, що останній здійснював догляд за своєю бабою ОСОБА_5, жодних домовленостей щодо складання заповіту на його ім'я в взамін на догляд за нею, між ним та останньою не було. Вказана допомога та догляд здійснювалися добровільно, а позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 такої турботи відносно своєї померлої баби не виявила.

ОСОБА_1 у своєму відзиві також зазначає, що він постійно приїздив до своєї нині померлої баби ОСОБА_6, остання видала на його ім'я довіреність, якою уповноважила його сплачувати всі відповідні платежі від її імені, а також здійснювати інші необхідні дії та вчиняти правочини. Окрім цього, останній сплачував комунальні платежі померлої ОСОБА_5 на підтвердження чого подав до суду відповідні квитанції, а також письмові пояснення свідків.

Окрім цього позивач за первинним позовом ОСОБА_1 вказує, що він разом зі своєю матір'ю забирали бабу ОСОБА_5 з моргу, організовували її поховання та несли витрати пов'язанні з цим. Сама позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 не була навіть на похованні баби, чим проявила своє зневажливе ставлення до останньої, як її онука.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 подано до суду заперечення на первинний позов ОСОБА_1, у якому остання вказала, що позивач ОСОБА_1 до складання нині померлою бабою ОСОБА_5 заповіту на його користь виявляв до неї неповагу, окрім того вона заперечує проти пояснень останнього щодо його допомоги нині померлій, оскільки він офіційно не працював. Нині померла ОСОБА_5 проживала у незадовільних житлових умовах,а позивач ОСОБА_1 не здійснював догляд за її домоволодінням, здавав на металобрухт плити та конфорки, а газовий балон забрав собі. Окрім цього, забирав кошти отриманні нею від здачі в оренду земельних ділянок. Нині покійна ОСОБА_5 неодноразово скаржилась своєму синові покійному синові про те, що її онук ОСОБА_1 тисне на неї та вимагає скласти на його ім'я заповіт.

На думку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не доглянув належним чином свою нині померлу бабу ОСОБА_5, а також на даний момент не здійснює догляд за могилою останньої. На відміну від нього остання разом зі своєю матір'ю постійно приїздила до баби підтримувала та допомагала їй, здійснювати процедури особистої гігієни. Окрім того, останній під час їхніх відвідин баби ОСОБА_5 виганяв їх, мотивуючи це тим, що він її спадкоємець.

З вказаних обставин, позивач за зустрічним позовом та третя особа за первинним ОСОБА_4 заперечує проти позову ОСОБА_1 і просить відмовити у задоволенні його позову.

В судовому засіданні позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, свої позовні вимоги підтримав, а проти зустрічних заперечив, з мотивів вказаних у відзиві на зустрічний позов, окрім того додав, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 жодних доказів, в підтвердження наведених нею доводів щодо неналежного утримання ним баби ОСОБА_5, не надала. Окрім цього, на думку ОСОБА_1 те, що ОСОБА_4 після декретної відпустки вийшла на роботу жодним чином до розгляду справи не відноситься.

Останній зазначив, що він скористався своїм правом на спадкування за заповітом, в установленому законом порядку прийняв спадщину, тому вимоги позивача за зустрічним позовом про усунення його від цього права, є безпідставними та й такими, що не ґрунтуються на законі. Саме посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги щодо ухилення його від надання допомоги бабі, яка через похилий вік була у безпорадному стані, оскільки правила частин 3-5 ст.1224 ЦК України не поширюються на відносини, що регулюють спадкування за заповітом.

З наведеного вище, ОСОБА_1 - відповідач за зустрічним та позивач за первинним позовом, просить суд задоволити його позовні вимоги, та відмовити у задоволенні зустрічним, оскільки такі є безпідставними.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4, та її мати, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву підтримали из обставин викладених у позові. Проти первинного позову позивача ОСОБА_1 заперечували просили суд відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у зустрічному позові та заперечені на первинний позов.

При цьому, представник позивача за зустрічним ОСОБА_4 в суді зазначила, що позивач ОСОБА_1 не заслуговує на спадщину, яка відкрилась після смерті баби, оскільки він належно не здійснював догляд за нею, а відправив доживати останню у психіатричну лікарню. Окрім цього, представник позивача за зустрічним позовом зазначила, що її довірителька як спадкоємець за законом також має право на частку у спадковому майні, як онука померлої, яка на відміну від ОСОБА_1 піклувалася про бабу та ставилась до останньої з повагою.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Диканського району Полтавської області /далі - ОСОБА_3 сільська рада/ в засідання не з'явився, в вказаним органом надіслано на адресу суду відзиви на позови, згідно яких відповідач визнав первинний позов в повному обсязі, а при вирішенні судом спору за зустрічним позовом, покладається на розсуд суду та просить розглянути справу без участі його представника.

Представник третьої особи - Диканської державної нотаріальної контори Полтавської області /далі - Диканська держнотконтора/ - в судове засідання не з'явився. Однак, представник вказаної третьої особи подав свої письмові пояснення щодо вказаних позовів, у яких зазначив, що при вирішенні спорів покладається на розсуд суду, окрім цього просив розгляд справи провести у його відсутність.

Дослідивши документи справи, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , свідків та оцінивши наявні в справі докази у сукупності, суд приходить до висновку, що первинний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 слід вімовити, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 грудня 2017 року в м. Полтава померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 360293, виданого 11 грудня 2017 року Виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради.

За життя нині померлій ОСОБА_5, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 024141, виданого 22 вересня 1995 року ОСОБА_3 сільською радою народних депутатів, належала земельна ділянка площею 0,51 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с. Михайлівка Диканського району Полтавської області.

Вказаний Державний акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Належність вказаної земельної ділянки нині померлій ОСОБА_5 також підтверджується довідкою про нормативну грошову оцінку та Витягами з технічної документації, які видані 21.06.2018 року Відділом у Диканському районі Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відомості про вказану спадкову землю в Державному земельному кадастрі відсутні.

Положенням ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають з моменту реєстрації цих прав. Однак зміст ст. 125 ЗК України та порядок реєстрації земельних ділянок був змінений у 2009 році, а Закон України "Про Державний земельний кадастр" почав діяти з 01.01.2013 року, тобто після одержання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки та видачі Державного акта, який у визначеному на той час порядку був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 284. Сама по собі відсутність реєстрації цієї землі у Держгеокадастрі не позбавляла нині померлу ОСОБА_5 права власності на це майно.

В той же час, відповідно до положень ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказана вище земельна ділянка належала померлій ОСОБА_5 на законних підставах, і є спадковим майном, хоча за життя нею в Держгеокадастрі зареєстрованою не була.

Судом встановлено, ОСОБА_5 до дня смерті проживала ІНФОРМАЦІЯ_1 Зареєстрованих осіб, які б проживали за вказаною адресою разом з нині померлою ОСОБА_5 не було, що підтверджується довідкою виданою відповідачем по справі.

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ч. 2, 1233 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вбачається з копії заповіту посвідченого 07 червня 2012 року секретарем Стасівської сільської ради, що на випадок своєї смерті, нині померла ОСОБА_5 заповіла все своє майно своєму внукові ОСОБА_1 - позивачу по справі.

Судом встановлено, що вказаний заповіт ОСОБА_5К не скасовувався, та недійсним не визнавався.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії виданої 15.08.2018 року, Диканською державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 на підставі заяви позивача було заведено спадкову справу, у якій також мається заява від ОСОБА_4, третьої особи по справі, про прийняття спадщини. Інші особи з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Однак, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цю спадкову землю, через відсутність відомостей про неї у Держгеокадастрі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого ч. 3 ст. 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх усних пояснень даних ними в судовому засіданні, вбачається, що нині померла ОСОБА_5 скаржилась на свого онука ОСОБА_1, який не завжди їй допомагав продуктами, просив у неї кошти на власні потреби, влаштував її до психіатричної лікарні, а також не відвіз її до лікарні, коли остання отримала опіки рук. Разом з тим, кожен із свідків не підтвердив того фауту, що померла ОСОБА_5 мала намір усунути свого внука позивача за первісним позовом ОСОБА_1 від заповіту. Такої інформації судом не було почуто і надано з боку представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

Окрім цього з пояснень представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка в судовому засіданні в порядку ст. 92 ЦПК України була допитана в якості свідка пояснила, окрім іншого, що останній після складання померлою бабою заповіту на його користь, заборонив їй та її дочці ОСОБА_4 відвідувати нині померлу ОСОБА_5. Не здійснював належний догляд за останньою, як за особою, яка потребувала такого, приїздив до неї тільки в той день коли їй давали пенсію. Однак на відміну від останнього вона та її дочка позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 постійно допомагали нині померлій бабі по господарству, на городі, доглядали її ставились до неї з турботою.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 90 ЦПК України якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, а також беручи до уваги те що, дані свідки зазначали показання з чужих слів, а саме зі слів померлої, яка скаржилась на ОСОБА_1, вони не підтверджені іншими доказами, а також інші покази, на підтвердження яких позивачем за зустрічним позовом не подано інших доказів, судом не можуть бути визнаними допустимим доказом.

Будь-яких доказів на підтвердження вказаних вище фактів позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представником ОСОБА_2 суду не надано.

Таким чином, з огляду на досліджені докази по справі кожного окремо так і їх в сукупності, позивачем за зустрічним позовом факт ухилення ОСОБА_1 від надання спадкодавцеві, померлій бабі ОСОБА_5, допомоги, так і факт перебування її в безпорадному стані через похилий вік не доведено. Саме ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги бабі ОСОБА_5 не знайшло свого підтвердження в суді, оскільки згідно наданих останнім чеків вбачається, що він купував нині померлій бабі ліки та інші медичні засоби, здійснював оплату за її комунальні послуги, що також підтверджено відповідними квитанціями, поніс витрати на її поховання. Дане, в своїй сукупності прямо вказує на здійснення ним піклування за своєю бабою, як за спадкодавцем. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про усунення ОСОБА_1 від спадкування за законом задоволенню не підлягають.

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом після померлої ОСОБА_5 частково оформив, як спадкоємець за заповітом право власності на частину спадкового майна, а саме будинковолодіння розташоване по вул. Центральній, 9 в с. Михайлівка Диканського району Полтавської області, що вбачається з належно завіреної копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.08.2018 року третьою особою по справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за зустрічним позовом у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, а тому встановлені абз. 2 ч. 3, та ч. 5 ст. 1224 ЦК України правила щодо усунення від права на спадкування на нього не поширюються. Окрім того, жодного позову про скасування заповіту або визнання його недійсним до суду не подано.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належала померлій ОСОБА_5 на законних підставах, позивач як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину після смерті баби, третя особа ОСОБА_4 хоча і звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак в даному випадку не підпадає під категорію осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадкуванні, а тому не має права на таке спадкове майно, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первинного позову та визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на вказане спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 373, 392, 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1224, 1225, 1258, 1233, 1268, 1270 ЦК України, ст. 79-1 ч.ч. 9, 10 ЗК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні зустрічного позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги що до предмета спору ОСОБА_4, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та ОСОБА_3 сільської ради Диканського району Полтавської області, яка розташована по вул. Миру, 40 в с. Стасі Диканського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог Диканська державна нотаріальна контора , яка знаходиться по вул. Пушкіна, 6 в смт. Диканька Полтавської області, код ЄДРПОУ 02899973, про усунення від спадкування, відмовити за безпідставністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, до ОСОБА_3 сільської ради Диканського району Полтавської області, яка розташована по вул. Миру, 40 в с. Стасі Диканського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: Диканська державна нотаріальна контора, яка знаходиться по вул. Пушкіна, 6 в смт. Диканька Полтавської області, код ЄДРПОУ 02899973 та ОСОБА_4, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_4, про визнання права власності на спадкове майно, задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, в порядку спадкування за заповітом, право власності на земельну ділянку площею 0,51 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, розташованої в с. Михайлівка Диканського району Полтавської області та належала померлій 10 грудня 2017 року ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 024141, виданого 22 вересня 1995 року ОСОБА_3 сільською радою народних депутатів Диканського району Полтавської області і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 284.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Головуючий: