Рішення № 78059679, 23.11.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 23.11.2018

ЄУ № 420/1042/18

Провадження №2/420/537/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: вул. Українська, 113, смт. Новопсков Луганської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок № 113, розташований по вул. Українській в смт. Новопсков Луганської області. В зазначеному житловому будинку, окрім нього, зареєстровані його родичі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вони тривалий час з 2014 року не проживають в належному йому будинку, їхніх речей в будинку не має, однак в добровільному порядку знятися з реєстрації місця проживання вони не бажають, чим перешкоджають йому користуватися належним будинком, зокрема, скористатися пільгами, передбаченими законом. У зв’язку з чим він змушений звернутися до суду. Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 10.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

25 вересня 2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з’явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання повторно не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, у встановлений судом строк відзивів на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить винести на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування будинку від 26.01.2018, посвідченого приватним нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 30, на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: вул. Українська (Леніна), буд. 113, смт.Новопсков Луганської області, що також підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №111918517 від 26.01.2018.

Таким чином, позивач є власником житлового будинку № 113, розташованого по вул.Українській (Леніна) в смт. Новопсков Луганської області

З довідки про склад сім'ї, виданої 09.07.2018 виконкомом Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області за вих. № 2116, вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: вул. Українська (Леніна), 113, смт. Новопсков Луганської області. Разом із ним за вказаною адресою зареєстровані: дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сестра ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно акту підтвердження не проживання, складеного депутатом Новопсковської селищної ради 7 скликання по виборчому округу №11 ОСОБА_7О, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично за вищевказаною адресою не проживають з 01.01.2014, про що також засвідчили сусіди ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Вказаний акт зареєстрований у виконавчому комітеті Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області 09.07.2018.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно зі ст. ст. 379, 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

В п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 роз'яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16 за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Отже, вирішуючи дану справу, за встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу, а саме дружина (чоловік), їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз зазначених положень законів дозволяє зробити висновок, що член сім'ї власника квартири втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі з 01.01.2014, тобто понад 4 роки, без поважних причин не проживають в житловому будинку, що належить на праві власності позивачу, договірні відносини між позивачем та відповідачами щодо винаймання спірного житла відсутні, а подальша реєстрація відповідачів в належному позивачу будинку створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 113, розташованим по вул.Українській (Леніна) в смт. Новопсков Луганської області.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, який просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: вул. Українська (Леніна), буд. 113, смт. Новопсков Луганської області, враховуючи, що відповідачі відзивів на позов не надали, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, понесений ним при зверненні до суду, у розмірі по 352,40 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: вул. Українська (Леніна), буд. 113, смт. Новопсков Луганської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: вул. Українська (Леніна), буд. 113, смт.Новопсков Луганської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, 352,40 грн (триста п’ятдесят дві грн 40 коп.) в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: вул.Українська (Леніна), буд. 113, смт.Новопсков Луганської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, 352,40 грн (триста п’ятдесят дві грн 40 коп.) в рахунок відшкодування судового збору.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт громадянина України серії ЕН 793126, виданий 10.11.2010 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: вул.Українська (Леніна), буд. 113, смт. Новопсков Луганської області.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: вул. Українська (Леніна), буд. 113, смт.Новопсков Луганської області

Третя особа: Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335594, місце знаходження: вул. Шкільна, 3, смт. Новопсков Луганської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.В. Пронька