Рішення № 78059253, 15.11.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 15.11.2018

ЄУ № 420/1380/18

Провадження №2/420/634/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просять визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 30.08.2012.

Обґрунтовують свої вимоги, тим що 01.12.2006 померла ОСОБА_6, внаслідок її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: вул.Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області. Спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 прийняв її син ОСОБА_5 30 серпня 2012 року ОСОБА_5 помер, за життя він не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, спадкодавцем заповіту не складено. Постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій спадкоємцям першої черги за законом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 13, по вул. Центральна, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Згідно даних погосподарського обліку ОСОБА_4 сільської ради, домоволодіння дійсно належало ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була головою домоволодіння з 1992 до 2006 року. ОСОБА_6 набула права власності на житловий будинок, однак за життя не здійснила його державної реєстрації. Син ОСОБА_6 – ОСОБА_5 за життя не встиг оформити прав на зазначений житловий будинок та помер 30.08.2012. У зв’язку з неможливістю оформити спадщину в нотаріальному порядку почивачі змушені звернутися до суду з позовом про визнання за ними права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 03 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу на підготовче судове засідання на 02 жовтня 2018 року.

02 жовтня 2018 року ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.11.2018.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник позивачів ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи без участі представника ОСОБА_4 сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЕД № 095484, виданого 02.12.2006 ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_8 померла 01 грудня 2006 року у віці 80 років, актовий запис про смерть №34.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння №13 по вул. Центральна (Леніна), с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області.

З свідоцтва про народження серії ГД №231344, виданого 15 червня 1956 року Ново-Розсошанським сільським ОСОБА_9 – Псковського району вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 був сином ОСОБА_6, актовий запис про народження №35.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 помер 30.08.2012, у віці 56 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕД №329848, виданого 30.08.2012 Виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Новопсковського району Луганської області, актовий запис №21.

Так, ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_6, померлої 01.12.2006, та після смерті якої фактично прийняв спадщину, що підтверджується заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини від 25.04.2007, посвідченої ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Луганської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_5, та позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЕД №440445, виданого 12 травня 1979 року Палацом Щастя м. Ворошиловград, свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЕД №492760, виданого 23 травня 1987 року ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Ворошиловградської області, свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЕД №272409, виданого 04.12.1982 року ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Ворошиловградської області, свідоцтвом про шлюб серії 1-ЕД №007117, виданого 06 серпня 2005 року ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Луганської області.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння №13 по вул.Центральна (Леніна), с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області.

Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про

Так, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5, померлого 30.08.2012, та після смерті якого фактично прийняла спадщину.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_5, померлого 30.08.2012, та після смерті якого фактично прийняли спадщину.

Згідно довідки №664, виданої 03.07.2018 ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 01.12.2006 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош, знята з реєстраційного обліку в зв’язку зі смертю. На час смерті разом з нею проживав син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, але не був зареєстрований за вищевказаною адресою.

З довідок № 636 від 26.06.2018 та № 1441 від 05.11.2018, виданих ОСОБА_4 сільською радою Новопсковського району Луганської області вбачається, що згідно даних обліку ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5Є, ІНФОРМАЦІЯ_3, до 30.08.2012 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, але фактично проживав за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош, знятий з реєстраційного обліку в зв’язку зі смертю. На час смерті разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, але фактично проживали за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області.

01 березня 2013 року Новопсковською держаною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №34/13 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

26 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 та позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно постанови державного нотаріуса Новопсковської державної нотаріальної контори про відмову вчинення нотаріальних дій, позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно (житловий будинок), у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

В даний час позивачі бажають реалізувати своє право на спадщину за законом, але не можуть цього зробити, так як відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно житловий будинок № 13 по вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новрозсош Новопсковського району Луганської області.

Судом встановлено, згідно висновку Новопсковського РБТІ про вартість житлового будинку, рік побудови житлового будинку розташованого за адресою: вул. Центральна, 13, с.Новорозсош Новопсковського району Луганської області 1955 р., вартість складає 75614 грн.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, регулюється Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що набрав чинності з 27.01.2005.

Оскільки житловий будинок, що є предметом даного позову, був побудований у 1955 році, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок реєстрації зазначеного житлового будинку повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 (далі Інструкція).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

29.06.1998 набула чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом №121 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998.

Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998. Як вбачається з матеріалів справи, спадковий житловий будинок збудований у 1955 році, тобто до набрання чинності Інструкцією.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966, об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Отже, у 1967 - 1991 роках питання набуття та реєстрації права власності регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 (далі Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1 (п. 7 Інструкції).

Інструкція не передбачала обов'язкової реєстрації будинків у сільських населених пунктах.

За змістом вищезазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, за приписами п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з'ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарських книгах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішенні про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

З Витягу з погосподарської книги №1 (1991-1995) ОСОБА_4 сільської ради Новопсковського району Луганської області від 05.07.2018 №674, домоволодіння за адресою вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області дійсно належало громадянці ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була головою цього домоволодіння з 1992 року по 2006 рік, вибула у зв’язку зі смертю 01.12.2006.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеного законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи підтверджується, що житловий будинок за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковський район, Луганська область, належав ОСОБА_6, яка померла 01 грудня 2006 року, на праві приватної власності, оскільки це підтверджується записами в погосподарських книгах.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивачів щодо визнання права власності на домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони законні, обґрунтовані та доказово підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 12,13,80,81, 258—259, 265, 354-355 ЦПК України, ст.ст.328, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕК № 832644, виданого 26.05.1998 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, адреса: вул. Травнева, 17, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, право власності на 1/3 частку домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с.Новорозсош Новопсковського району Луганської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, померлого 30.08.2012.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт серії ЕН № 337179, виданого 02 червня 2004 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, адреса: вул. Травнева, 17, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, право власності на 1/3 частку домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, померлого 30.08.2012.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, паспорт серії ЕН №444062, виданого 15 вересня 2005 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, адреса: вул. Травнева, 17, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, право власності на 1/3 частку домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Центральна (Леніна), 13, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, померлого 30.08.2012.

Представник позивачів ОСОБА_7, адреса: вул. Українська, 77, смт. Новопсков, Новопсковського району Луганської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Новопсковського району Луганської області, місцезнаходження: вул. Ювілейна, 20, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336582.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя: В.В. Пронька