Рішення № 78057248, 20.11.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/2355/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді - Гедз Б.М.

з участю секретаря - Рущак Т.О.

представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

24.04.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 19.05.2016 р., який зареєстрований в реєстрі № 4136. В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що зі змісту виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується стягнути з позивача грошові кошти в розмірі 18828,97 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк», які є боргом за кредитним договором без номеру від 09.12.2010 р., укладеним між зацікавленою особою та ПАТ КБ «Приватбанк». Приватним нотаріусом ОСОБА_5 запропоновано стягнути з позивача заборгованість за кредитом в розмірі 1398,48 грн., заборгованість за відсотками – 11914,82 грн., пеню та комісію - 3000 грн., штраф - 815 грн., що становить загальну суму в розмірі 17128,97 грн. Окрім того, нотаріус вважає заборгованістю за кредитним договором суму за вчинення виконавчого напису в розмірі 1700 грн., що не відповідає вимогам закону. Разом з тим, нотаріусом самостійно визначено строк, за який проводиться стягнення, що складає п‘ять років три місяці двадцять два дні: з 09.12.2010 р. по 31.03.2016 р. Також нотаріусом наголошено, що виконавчий напис має бути пред‘явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення, тобто до 19.05.2017 р., що повністю знехтувано державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56110847 від 04.04.2018 р. Позивач покликається на те, що 09.12.2010 р. він не укладав жодного договору без номера з ПАТ КБ «Приватбанк», на який має місце посилання у виконавчому написі, крім цього умовами договору не передбачено можливості вчинення виконавчого напису. Зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не скеровував йому будь-яких повідомлень про наявність боргових зобов‘язань за кредитним договором без номера від 09.12.2010 р., що в жодний спосіб не перевірялося приватним нотаріусом перед вчиненням виконавчого напису. Просить визнати виконавчий напис № 4136 від 19.05.2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню.

11.05.2018 р. Суддею Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я. відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.12).

Ухвалою від 24.07.2018 р. задоволено заяву про самовідвід судді Кузя В.Я. (а.с.81-83).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 р. справу розподілено судді Мартинишин М.О. (а.с.84).

27.07.2018 р. ухвалою судді Мартинишин М.О. задоволено заяву про самовідвід (а.с. 91, 92).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 р. справу розподілено судді Мартьяновій С.М. (а.с.94).

09.08.2018 р. ухвалою судді Мартьянової С.М. задоволено заяву про самовідвід (а.с. 101, 102).

10.08.2018 р. складено протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с.107) та розпорядженням голови Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_7 справу передано для розгляду Залізничному районному суду м. Львова (а.с.108, 109).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018 р. справу розподілено судді Гедз Б.М. (а.с.113).

17.08.2018 р. суддею Залізничного районного суду м. Львова постановлено ухвалу, якою вказану справу прийнято до свого провадження і судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.09.2018 р. (а.с.115).

Ухвалою суду від 18.09.2018 р. задоволено ряд клопотань представників позивача та постановлено витребувати у відповідача ПАТ ?КБ ?Приватбанк? наступні документи: оригінал кредитного договору б/н від 09.12.2010 р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ ?КБ ?Приватбанк?; оригінал договору, укладеного між банком та позивачем, про суму комісійної винагороди та підстави її нарахування, про яку зазначено у виконавчому написі № 4136 від 19.05.2016 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5; оригінал виконавчого напису № 4136 від 19.05.2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі якого 23.08.2016 р. державним виконавцем Франківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Романюк Т.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51918146;

підтверджуючі документи скерування позивачу ОСОБА_1 та отримання повідомлень (вимог) про наявність заборгованості за кредитним договором б/н від 09.12.2010 р.; належним чином завірені копії досудових вимог, скерованих позивачу ОСОБА_1 щодо виконання умов кредитного договору б/н від 09.12.2010 р., укладеного між ПАТ КБ ?Приватбанк? та ОСОБА_1, у разі порушення таких умов та підтверджуючі документи факту отримання таких досудових вимог та у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 документи, на підставі яких 19.05.2016 р. було посвідчено виконавчий напис № 4136 (а.с.157).

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29.06.2018 р. (а.с.22) в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві та долучила до матеріалів справи письмові пояснення. Крім цього, заявила клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не являється стороною в будь-яких виконавчих провадженнях, під час оформлення субсидії, випадково дізналася про факт обмеження вільного розпорядження майном, яке перебуває у її співвласності в результаті виконавчих дій, розпочатих на підставі виконавчого напису № 4136 від 19.05.2016 р. за зверненням ПАТ КБ «Приватбанк». Разом з тим, просить постановити окрему ухвалу, якою зобов‘язати Франківський ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області виключити з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про обтяження – арешт нерухомого майна – АДРЕСА_1 (ВП №51918146) та стягнути судові витрати на суму 33357,40 грн. з відповідача та 5015,34 грн. судових витрат з приватного нотаріуса.

Представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29.06.2018 р. (а.с.22) в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 та пояснення, дані представником ОСОБА_2 Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ПАТ КБ «Приватбанку», який діє на підставі довіреності №7750-К-О від 27.12.2016 р. (а.с.52) подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.48-50) та письмову заяву (а.с.78), в якій зазначає, що у відзиві допущено технічну описку та зазначено прізвище «Куберка Руслана Лукачівна», просить суд не брати це до уваги, оскільки відзив стосується позову ОСОБА_1, стосовно якого відповідач заперечує в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні. В судове засідання 20.11.2018 р., представник відповідача не з‘явився, при цьому 20.11.2018 р. подав письмове клопотання про відкладення судового розгляду справи, оскільки буде зайнятий в судових засіданнях у Львівському апеляційному суді. Однак, представник відповідача не подав доказів поважності причин неявки, а тому його неявка визнана без поважних причин і суд ухвалив розглядати справу за його відсутності. Окрім того, на виконання ухвали суду, представником ПАТ КБ «Приватбанк» подано письмову заяву (а.с.164) про неможливість надання ряду документів. Разом з тим, 17.10.2018 р. представником відповідача ОСОБА_9 подано письмову заяву та на виконання вимог ухвали наступні копії документів: довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів» від 09.12.2010 р., виконавчого напису від 19.05.2016 р., заяву, адресовану приватному нотаріусу від 17.05.2016 р., довіреність від 16.12.2015 р.., інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей, письмову вимогу за кредитним договором без номеру від 09.12.2010 р. про усунення порушень, анкету-заяву на прізвище ОСОБА_1, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, виписку з рахунку (а.с.167-182).

Від приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 12 а, 68, 127) та надала письмові пояснення на позов (а.с.14-16).

Судом ухвалено відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8, оскільки таке подане в порушення вимог ст. 53 ЦПК України, не до початку першого судового засідання у справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та крім цього, предметом спору є визнання виконавчого напису № 4136 від 19.05.2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню, де сторонами є позивач та ПАТ КБ «Приватбанк» і з метою недопущення затягування процесуальних строків.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з‘ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підставні та підлягають до задоволення з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В силу положень ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, п.11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об‘єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв‘язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис 19.05.2016 р., який зареєстрований в реєстрі № 4136 про стягнення з позивача ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 18828,97 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що включає: заборгованість за тілом кредитом в розмірі 1398,48 грн., заборгованість за відсотками – 11914,82 грн., пеню та комісію - 3000 грн., штраф - 815 грн., що становить загальну суму в розмірі 17128,97 грн. та 1700 грн. за вчинення виконавчого напису (а.с.8).

04.04.2018 р. відкрито виконавче провадження ВП № 56110847 на підставі виконавчого напису (а.с.7).

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів регламентовано Главою 4 Закону України «Про нотаріат» та Розділом 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В п. 284 Інструкції вказано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ця умова перевіряється на підставі представлених документів, що вказані в Переліку і які підтверджують існування зобов'язання та безспірність заборгованості. За відсутності безспірності суми заборгованості нотаріус повинен був відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено умову вчинення виконавчого напису: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Для одержання виконавчого напису відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Саме до таких висновків прийшов Верховний Суд у Постанові від 24.05.2018 року у справі № 61-884св17.

З виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № б/н від 09.12.2010 р., укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1, станом на 31.03.2016 р. вбачається, що загальний залишок заборгованості за тілом кредиту – 1398, 48 грн., заборгованість за відсотками – 11914,82 грн., пеню та комісію - 3000 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн, штраф (відсоток від суми заборгованості) – 815, 67 грн., що становить загальну суму в розмірі 17 628,97 грн., (а.с.178, 179).

У заяві банку від 19.05.2016 р. (а.с.169) до нотаріуса про вчинення виконавчого напису вбачається, що банк визначив розмір заборгованості на загальну суму 17 628,97 грн., що включає заборгованість за тілом кредиту – 1398, 48 грн., заборгованість за відсотками – 11914,82 грн., пеню та комісію - 3000 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн, штраф (відсоток від суми заборгованості) – 815, 67 грн. (а.с.169).

Натомість, зі змісту виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується стягнути з позивача грошові кошти в розмірі 18828,97 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк», які є боргом за кредитним договором без номеру від 09.12.2010 р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк». Приватним нотаріусом ОСОБА_5 запропоновано стягнути з позивача заборгованість за кредитом в розмірі 1398,48 грн., заборгованість за відсотками – 11914,82 грн., пеню та комісію - 3000 грн., штраф - 815 грн., що становить загальну суму в розмірі 17128,97 грн. та 1700 грн. за вчинення виконавчого напису (а.с.8), що не відповідає вищенаведеним сумам.

Разом з тим, банком не надано належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором № б/н від 09.12.2010 р. (а.с.173) та представник позивача ОСОБА_1 – його дружина ОСОБА_2 категорично заперечила про отримання письмової вимоги банку. Копія квитанції від 11.05.2016 р. не є належним доказом вручення позивачу досудової вимоги ( а.с.174).

Посилання ПАТ КБ «Приватбанк» та приватного нотаріуса на безспірність суми заборгованості станом на час вчинення виконавчого напису не приймаються судом до уваги у зв‘язку з тим, що сума заборгованості, яка визначена у виконавчому написі не співпадає із сумами боргу, які наведені у виписці з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № б/н від 09.12.2010 р. та заяві банку від 19.05.2016 р. до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Безспірною є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відтак, заборгованість Позивача перед Банком на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною, що підтверджується невідповідністю суми поданого розрахунку та суми, на яку був вчинений виконавчий напис.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Пронотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними, у зв‘язку з цим виконавчий напис вчинено без дотриманням вимог закону, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення, а виконавчий напис нотаріуса визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить із диспозиції ст. 141 ЦПК України, у відповідності до якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у відповідності до ч. ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10 представляли інтереси ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с.22).

Разом з тим, представниками позивача не надано розрахунку витрат на правову допомогу, отже в матеріалах справи взагалі відсутні дані та розрахунки про кількість годин, які затратили для надання правової допомоги представники по даній цивільній справі, а тому суд позбавлений можливості дати оцінкуобґрунтованості заявленої суми витрат на правову допомогу і чи не перевищує вона визначеного законом граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах.

За таких обставин зазначені позивачем витрати на правову допомогу не є документально підтвердженими і доведеними, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір на суму 704,80 грн., документально підтверджений.

Що стосується вимоги про постановлення окремої ухвали, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали про зобов‘язання Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області виключити з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про обтяження, оскільки на час проведення виконавчих дій виконавчий напис № 4136 від 19.05.2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а згідно п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно(кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв‘язку із закінченням виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 -265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження» суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 4136 від 19.05.2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1, 79044, АДРЕСА_2 судовий збір на суму 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

В задоволенні решти заявлених судових витрат відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.11.2018 р.

Суддя: (підпис) ОСОБА_11

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз