Вирок № 78056359, 21.11.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4350/18

Провадження № 1-кп/361/591/18

21.11.2018

В И Р О К

Іменем України

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

21 листопада 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Телепенька А.Д.,

при секретарі Іванову В.А.,

з участю прокурора Таран Л.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари отримані від прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області матеріали кримінального провадження, відомості внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018110130002215 від 22 травня 2018року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, працюючого не офіційно, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, без реєстрації місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України,-

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2, привласнив чуже майно, яке перебувало в його віданні, вчиненого повторно за наступних обставин.

Судом визнано доведеним, що відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (далі ТОВ «ДІЄСА») від 17.04.2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 призначено на посаду молодшого фахівця з якості ТОВ «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471), що розташоване за адресою: Київська область Броварський район с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1а.

Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 17.04.2018 року молодшого фахівця з якості ТОВ «ДІЄСА», з яким ОСОБА_2 ознайомлено під підпис та зобов'язано забезпечувати збереження ввірених йому для зберігання матеріальних цінностей; негайно повідомляти адміністрацію товариства про обставини, що загрожують збереженню ввірених йому матеріальних цінностей; суворо дотримуватись правил здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, своєчасно вести облік, складати та надавати в установленому порядку товарно-матеріальні цінності.

03.05.2018 року, ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною особою, перебуваючи на своєму робочому місці, а саме в приміщенні складу, (секція №5) ТОВ «ДІЄСА», розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, с. Квітневе, вул. Гоголівська буд. № 1а, на початку своєї робочої зміни приступив до виконання своїх функціональних обов'язків молодшого фахівця з якості. Цього ж дня, приблизно о 12 годині 00 хвилин, під час виконання своїх посадових обов'язків, які полягали в перевірці товарно-матеріальних цінностей під час надходження до складу на наявність пошкодження та в подальшому перевірка їх на предмет працездатності, маючи безперешкодний доступ до вказаних матеріальних цінностей, у останнього виник злочинний умисел спрямований на незаконне привласнення товарно-матеріальних цінностей, а саме мобільного телефону, який він помітив в палеті складу серед іншого товару на складі, які перебували у його віданні.

В подальшому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, ОСОБА_2, незаконно привласнив мобільний телефон марки «Леново» модель Vibe R5 Plus (F6020) Grey вартістю 2852 гривні 47 копійок, який сховав у кишені свого одягу та виніс зі складу, в результаті чого отримав реальну можливість розпорядитись привласненим товаром на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ДІЄСА», майнову шкоду на загальну суму 2852 гривні 47 копійок.

Крім того, 08.05.2018 року, ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною особою перебуваючи на своєму робочому місці, а саме в приміщенні вказаного вище складу, (секція № 5) ТОВ «ДІЄСА», на початку своєї робочої зміни приступив до виконання своїх функціональних обов'язків молодшого фахівця з якості. Цього ж дня, в після обідній час, більш точного часу не встановлено, під виконання своїх посадових обов'язків, які полягали в у перевірці товарно-матеріальних цінностей під час надходження до складу на наявність пошкодження та в подальшому перевірка їх на предмет працездатності, маючи безперешкодний доступ до вказаних матеріальних цінностей, у останнього повторно виник злочинний умисел спрямований на незаконне привласнення товарно-матеріальних цінностей, а саме мобільних телефонів, які він помітив в палеті складу серед іншого товару на складі, які перебували у його віданні.

В подальшому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи мету незаконного збагачення, ОСОБА_2, повторно незаконно привласнив мобільні телефони марки: «Самсунг Гелексі» модель SM-J320H J3 Black вартістю 2576 гривень 69 копійок та «Престіжіо» модель Wize R3 PSP 3423 DS Black вартістю 1023 гривні 47 копійок, які сховав у кишені свого одягу, з метою приховання вчинення ним злочину виніс із складу, внаслідок чого отримав реальну можливість розпорядитись привласненим товаром на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ДІЄСА» майнову шкоду на загальну суму 3600 гривень 16 копійок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано, за ознаками злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 в скоєному розкаявся, визнав повністю свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених за обставин, викладених у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті та пояснив, що він дійсно працював на посаді молодшого фахівця з якості ТОВ «ДІЄСА», будучи матеріально-відповідальною особою, перебуваючи на своєму робочому місці, а саме в приміщенні складу 03 та 08 травня 2018 року незаконно привласнив мобільні телефони марки «Леново», «Самсунг Гелексі» та «Престіжіо», які сховав у кишеню свого одягу і виніс із складу.

При призначенні покарання просив суд суворо не карати, оскільки визнає вину, щиросердечно розкаюється у вчиненому, запевняючи, що більше скоювати злочини не буде, дуже жалкує про вчинене, добровільно відшкодував матеріальний збиток потерпілому, а також вказав, що інших злочинів не вчиняв.

За себе повідомив, що він постійно проживає в орендованому будинку спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_4 та її дочкою, на теперішній час працює не офіційно. Вказані злочини скоїв із-за скрутного матеріального стану, оскільки на момент вчинення злочинів бракувало коштів, щоб оплатити за оренду будинку в якому вони проживають, сторонньої матеріальної допомоги в нього немає.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2,є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам провадження, учасниками процесу не оспорюються і тому не викликають сумніву, щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинених злочинів, які виразились у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, добровільності та істинності її позиції.

За таких обставин, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що фактичні обставини провадження, учасниками судового розгляду не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим і прокурором зміст цих обставин і за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежився лише допитом обвинуваченого ОСОБА_2,та дослідженням таких матеріалів провадження, що характеризують його особу.

Суд дійшов висновку, що в судовому засіданні повністю доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 в тому, що він вчинив привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, а також привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчинене повторно, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України і тому повинен нести відповідальність за вказаними статтями.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує межі санкції ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України, особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання. А також суд приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від

24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, тому що під час досудового слідства та суду він вільно дав вичерпні покази, які мають суттєве значення для розслідування і розгляду справи по суті, які в значній мірі вплинули на об'єктивне з'ясування судом обставин скоєних злочинів, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України органом досудового розслідування в обвинувальному акті не вказано, та судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що вчинені ним злочини відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості, та до категорії тяжких злочинів, правову позицію прокурора про призначення покарання не пов'язаного із ізоляцією його від суспільства, думку потерпілого, який просив призначити мінімальне покарання передбачене санкціями ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України, не пов'язане з позбавленням волі, також зазначив, що обвинувачений добровільно відшкодував майнову шкоду повністю і претензій до нього не має, конкретні обставини справи, характер і ступінь небезпечності вчинених ним злочинів, що значних наслідків і майнової шкоди від вчинених злочинів не настало, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, тобто що він визнав свою вину повністю та щиросердечно розкаявся в скоєному, просив вибачення у представника потерпілого, усвідомлюючи шкідливість вчиненого ним діянь та наслідків таких діянь, повністю відшкодував потерпілому заподіяну ним майнову шкоду, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на теперішній час працює не офіційно, інкриміновані злочини вчинив із-за скрутного матеріального стану.

Вказані обставини є виключними та значно знижують ступінь тяжкості вчиненого і дають суду підстави вважати, що ОСОБА_2 як особа не є небезпечним для суспільства.

Вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів зумовлює суд призначення покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей на певний строк.

Враховуючи всі перераховані обставини, суд приходить до висновку про можливість призначення йому мінімального покарання передбаченого санкціями інкримінованих злочинів за ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України, при цьому суд приймає до уваги і поведінку обвинуваченого після вчинення ним злочинів та поведінку в суді, яка свідчить, що ОСОБА_2 зробив для себе належні висновки, а саме не ставати на злочинний шлях, а тому вважає, що його виправлення можливе без реального відбування покарання при звільненні з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинених ним злочинів, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, дійшов висновку, що саме таке покарання, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз.

Враховуючи, що запобіжний захід на виконання вимог ст. ст. 176-178 КПК України в ході досудового розслідування обвинуваченому не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_2 такого заходу на період до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 370, 374, 376 КПК України, суд ,-

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 191 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей строком на

1 (один) рік;

- за ч. 3 ст. 191 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей строком на

1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права займати посади, пов'язані з обслуговуванням товаро-матеріальних цінностей строком на

1 (один) рік.

Звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, у період якого зобов'язати ОСОБА_2 відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. ст. 131, 176 КПК України не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бровари Київської області, без реєстрації місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

вул. Вербна, 13 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів за проведення судової товарознавчої експертизи № 12-4/1219 від 10.07.2018 року в розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень.

Речові докази по кримінальному провадженню: мобільні телефони марки: «Леново» модель Vibe R5 Plus (F6020) Grey, «Самсунг Гелексі» модель SM-J320H J3 Black, «Престіжіо» модель Wize R3 PSP 3423 DS Black, вважати повернутими власнику ТОВ «ДІЄСА», після набрання вироком законної сили дозволити йому ними користуватись та розпоряджатись.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського Апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.

Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.

Суддя Телепенько А.Д.