Ухвала суду № 78056114, 23.11.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1243/17

1-кп/350/14/2018

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

23 листопада 2018 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

прокурора Романіва М.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185,185 ч.3, ч.1 ст.304 КК України, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.ст.27 ч.5, 185 ч.3 КК України-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рожнятівського районного суду знаходиться вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою мотивуючи тим, що кримінальне провадження не розглянуто, а термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2закінчується 25 листопада 2018 року, ризики передбачені ч.1 п.п.1, 3, 5ст.177 КПК України продовжують існувати, тому вважає, що є всі підстави для продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судове засідання не доставлений з причин поломки спецавтомобіля.

Обвинувачений ОСОБА_4, а також потерпілі та свідкив судове засідання не прибули.

Обвинувачений ОСОБА_2погодився з клопотанням прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2адвоката ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні даного клопотання, обрати інший запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Статтями 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.

Проте, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що на даний час, з урахуванням визначеного раніше судом обсягу доказів та порядку їх дослідження, судовий розгляд ще не завершений, потерпілі, свідки та сам обвинувачений не допитані.

За таких обставин зміна обвинуваченому обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який, може призвести до того, що ОСОБА_2 може чинити спроби маніпулювати свідками та потерпілими, які ще не допитані.

Ймовірне вчинення таких дій обвинуваченим, на думку суду, продовжує нести ризик втручання обвинуваченого у здійснення правосуддя, тому продовження йому строку запобіжного заходу на момент розгляду клопотання, виправдовує тримання ОСОБА_2 під вартою.

На момент розгляду клопотання прокурора жодних підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який, не має, а стороною захисту доказів на підтвердження таких підстав суду не надано.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачений на момент направлення обвинувального акту до суду не працював, у нього відсутні міцні соціальні зв’язки, тобто він не має сім’ї та не має утриманців, що дає суду підстави вважати, що обвинувачений, залишаючись на волі, може переховуватись від суду.

Отже, на момент розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, жоден із ризиків, передбачених ч.1 п.п.1,3,5 ст.177 КПК України, не відпав.

Доказів про те, що обвинувачений за станом здоров"я не може утримуватись в умовах ув’язнення, у матеріалах кримінального провадження немає.

Таким чином, ураховуючи зазначені ризики, характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, суд вважає, що підстав для обрання більш м’якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є невиправданим, а тому продовження йому запобіжного заходу на момент розгляду клопотання, виправдовує тримання ОСОБА_2 під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 197, 331 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 Комі Російської Федерації, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3 строк тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м.Івано-Франківська, строком на 60 днів, тобто до 15 години 22 січня 2019 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2, прокурору, захиснику та направити начальнику УВП № 12 м.Івано-Франківськ.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: