Рішення № 78053690, 12.11.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/2784/18

2/311/1126/2018

12.11.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області, Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2018 року до Василівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у якій позивач просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку за вказаною адресою, який належить ОСОБА_1 на праві власності. Позов мотивував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. В його житловому будинку зареєстровані: дружина позивача - ОСОБА_5, донька позивача - ОСОБА_2, та онуки позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. З початку 2013 року відповідачі не мешкають в його будинку, та фактично проживають за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2. Враховуючи те, що позивачу доводиться нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, тому він просить суд вирішити питання щодо визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком.

Ухвалою Василівського районного суду від 27 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заява про розгляд цивільної справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі,

та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, яка також є законним представником неповнолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судові засідання, призначені на 11.09.2018 року, 12.10.2018 року, 26.10.2018 року, 12.11.2018 року не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, належним чином за місцем реєстрації повідомлена про розгляд справи, поштові конверти з судовими викликами повернуті за закінченням строку зберігання. Відповідач повідомлялася про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просить вирішити на розсуд суду.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого 27.10.2009 року нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Никаноровим О.О., зареєстрованого в реєстрі за №688 (а.с.4-5).

Як вбачається з довідки Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області №1469 від 25 червня 2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець АДРЕСА_1, дійсно має склад сім'ї: ОСОБА_5 - дружину ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 - доньку ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3 - онуку ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 - онука ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).

З актів щодо встановлення факту проживання ОСОБА_2, 1979 року народження, від 09 липня 2018 року та 08 серпня 2018 року складених депутатом Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Блощук А.А., та сусідами ОСОБА_6, ОСОБА_7, встановлено, що ОСОБА_2, 1979 року народження, ОСОБА_3, 2001 року народження, ОСОБА_4, 2002 року народження, з 2013 року по теперішній час прописані за адресою: АДРЕСА_1, але фактично не мешкають, майнових речей за адресою не мають (а.с.11).

Як вбачається з довідок Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області №1208, №1210, 1209 від 22 серпня 2018 року, які були надані на запит суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 11.12.2013 року (а.с.21, 22, 23).

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд звертає увагу, що при розгляді такої категорії справ як визнання особи такою, що втратила право користування на підставі відсутності особи без поважних причин понад один рік, суд повинен з'ясувати, з яких причин особа відсутня, чи не чиняться особі перешкоди у користуванні (наприклад, вчинення власником перешкод у користуванні житлом такій особі), чи є причини відсутності поважними, чи дійсно особа втратила право користування.

Суд звертає увагу, що Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (надалі - Конвенція) не містить окремої статі щодо захисту житлових прав дітей. Однак принципові позиції відстежуються в таких її положеннях.

Відповідно до ч.1 ст.16 Конвенції жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Згідно з ст.6 Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Натомість, забезпечення дотримання основоположних для дитини прав, можливе лише за наявності відповідних умов її розвитку, а саме житла та необхідного майна.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає, якщо інше не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікунами) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

З урахуванням досліджених доказів, є всі підстави вважати, що неповнолітні діти ОСОБА_3, 2001 року народження, та ОСОБА_4, 2002 року народження, в 2013 році виїхали разом з матір'ю ОСОБА_2 на інше місце проживання, та відповідно місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх матері, тому права дітей у разі визнання їх судом такими, що втратили право користування житловим приміщенням не порушено.

З огляду на те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, без поважних причин понад один рік не проживають в будинку АДРЕСА_1, і

перешкоди для користування будинком на протязі останнього року були відсутні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, є такими, що втратили право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1.

Керуючись Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ст.47 Конституції України, ст.ст.29, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст.259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області, Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати неповнолітню ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати неповнолітнього ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено і підписано 16 листопада 2018 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова