Рішення № 78052855, 22.10.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/868/18

Провадження № 2/0182/1618/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.10.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Тихомирова І.В.

за участю секретаря – Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності, який уточнювала.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.01.2017 року померла ОСОБА_2. За життя вона склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 16.01.2013 року, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла позивачу. Спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, немає. Ордер на вказану квартиру житлово-будівельного кооперативу отримував чоловік ОСОБА_2 – ОСОБА_4 як член житлово-будівельного кооперативу № 90 м. Нікополь. ОСОБА_2 була вказана в ордері як член сім’ї ОСОБА_4 Останній пайовий внесок за житло вони сплатили у грудні 1992 року, і, таким чином, набули права власності на нього, однак належним чином його не оформили.

21.09.1994 року ОСОБА_4 помер, не залишивши заповіту. На день своєї смерті він був зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дружиною ОСОБА_2, тому остання прийняла спадщину фактично, однак не оформила своїх спадкових прав. Інших спадкоємців першої черги в порядку спадкування за законом у ОСОБА_4 не було.

Після смерті ОСОБА_2 позивач у встановлений законом строк звернулася до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно. Враховуючи, що після сплати пайових внесків ОСОБА_4 отримав право на оформлення свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, однак за життя цього не зробив, а ОСОБА_2 не оформила спадкових прав після смерті чоловіка, позивач вимушена звертатися до суду та просить визнати за нею право власності на спадкову квартиру у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, що померла 12.01.2017 року (а.с.3-4,43-44).

Позивач у судове засідання не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає (а.с.65).

Належним чином уповноважений представник відповідача відзив на позов не надавав. Від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності та, враховуючи наявність заповіту від 16.01.2013 року, складеного на ім’я позивача, проти позовних вимог не заперечив та просив винести рішення згідно норм діючого законодавства (а.с.63-64).

Враховуючи, що відповідач у повному обсязі визнав позов ОСОБА_1, суд вважає доцільним за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, що відповідає положенням ч. 3 ст. 200 ЦПК України, та розглянути справу на підставі наявних доказів, без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 був членом житлово-будівельного кооперативу № 90 м. Нікополь, правонаступником якого є ОСББ «№ 90» (а.с.17).

Відповідно до Ордеру № 495, виданого на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів № 5031 від 12.06.1992 року, ОСОБА_4 було виділено квартиру АДРЕСА_2, в яку він заселився разом із дружиною ОСОБА_2 (а.с.16).

У грудні 1992 року ОСОБА_4 вніс свій останній пайовий внесок за вказану квартиру у сумі 8701,00 крб., що підтверджується довідкою № 21 від 13.11.2017 року, виданою головою ОСББ «№ 90» (а.с.18).

На підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», що був чинний на дату сплати внесків, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 дійсно мав право на отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2, оскільки набув її на законних підставах, виплатив пайові внески. Однак, своє право власності на майно належним чином він не оформив.

27.01.1993 року ОСОБА_4 помер (а.с.69). Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після його смерті не заводилася (а.с.71-74).

Як зазначено в абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Єдиною спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом була його дружина ОСОБА_2, яка проживала та була зареєстрована з ним за однією адресою та вела спільне господарство (а.с.19), а тому, відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК України, п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в ред.1963 року), прийняла спадщину фактично, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Проте, свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 не отримувала.

16.01.2013 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за реєстровим № 1-12, яким квартиру АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 (а.с.12-13).

12.01.2017 року ОСОБА_2 померла (а.с.10).

У встановлений законом строк для прийняття спадщини, а саме 17.01.2017 року, ОСОБА_1 звернулася до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с.14).

Однак, 22.08.2017 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за вих. № 1908/02-31 їй було видано постанову про відмову у вчиненні дій у зв’язку з відсутністю у позивача документу, який би підтверджував право власності спадкодавця на квартиру (а.с.22).

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 77 від 18.01.2017 року реєстраційний номер на квартиру АДРЕСА_2 відсутній, оскільки в автоматизовану систему «Реєстр прав власності на нерухоме майно» дані реєстратором КП «НМБТІ» не вносилися (а.с.23).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Осіб, які б мали право на обов’язкову частку у спадщині в порядку спадкування за заповітом, не встановлено (а.с.45-58).

З урахуванням викладених обставин суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки вони ґрунтуються на її законному праві на спадщину, відповідають волевиявленню спадкодавця та не суперечать правам і законним інтересам інших осіб.

Сплачений по справі судовий збір (а.с.1,2) суд вважає доцільним зарахувати у дохід держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 529, 549 ЦК України в ред. 1963 року, ст. ст. 1217, 1223, 1232, 1268 ЦК України в ред. 2003 року, ст.ст. 12,13,18,76,81,141,206,263-265 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на квартиру загальною площею 48,2 кв. м., житловою площею 27,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, що померла 12.01.2017 року.

Повний текст рішення виготовлено 01.11.2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя: ОСОБА_5