Рішення № 78052655, 21.11.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1182/18

№ 2/302/320/18

Номер рядка звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

21.11.2018 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар судового засідання - Гажук Н.В.,

без участі сторін та їх представників, розглянувши у спрощеному судовому провадженні цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 19018.96 грн.,

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2018 року позивач подав до суду зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог.

29 вересня 2014 року відповідач отримав у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 6559,81 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт з погашенням заборгованості починаючи з 1 по 25 число кожного місяця. Укладення угоди підтверджено заявою відповідача з наданням згоди про приєднання до стандартного договору (стаття 634 ч.1 ЦК України). Банк (позивач) видав кредитні кошти відповідачу, виконавши свої зобов’язання , а відповідач не надавав кошти банку для погашення кредиту, відсотків та інших витрат, допустивши заборгованість, яка складається станом на 30.06.2018 року: 6559,81 грн. заборгованість за кредитом; 2.49 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 11545,16 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 911,50 грн. – штраф. Позивач просить застосувати до відповідача положення договору та норми статей 599, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, тобто стягнути суму заборгованості 19018,96 грн., а також судові витрати у вигляді сплаченого за подання позову судового збору в сумі 1762 грн., і розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали судді від 21.09.2018 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження в справі у порядку спрощеного позовного провадження і призначено судове засідання на 10 жовтня 2018 року. Відповідачу визначено строк протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали надіслати суду відзив з доказами, надіслати позивачу копію відзиву з додатком копій документів з підтвердженням про їх надіслання відповідно до вимог ЦПК України, а також право подати обґрунтоване заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Цією ж ухвалою сторонам роз’яснено й інші процесуальні права та обов’язки, передбачені процесуальним законом для спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судові засідання на два виклики не з’явився, будучи належно і своєчасно повідомленим про час і місце розгляду справи, про що є підтвердження в справі. Відповідач також не подав відзив на позов у встановленому порядку. Натомість відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в зв’язку з терміновим виїздом за межі Закарпатської області , в якій просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій (пені , комісій та штрафу) та зазначив в цій же заяві про те, що з позивачем (банком) не укладав договору про позовну давність за кредитним договором.

Суд ухвалив розглянути справу за наявними матеріалами в справі без участі сторін.

Оцінивши зміст позовних вимог, подані позивачем докази, позицію відповідача за його заявою , суд установив такі обставини.

29 вересня 2014 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 6559,81 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з погашенням заборгованості в наступному порядку : починаючи 3 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач уклав кредитну угоду на умовах приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, підтвердивши це підписом у своїй заяві. Відповідач отримав кредитні кошти і допустив заборгованість за кредитом та відсотками, а також іншими витратами, бо не надавав своєчасно банку кошти для погашення кредиту. Ці обставини не оспорюються.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, передбачені статтями 634 ч.1, 509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України. Ці норми закону покладають обов’язок на відповідача виконати договірні зобов’язання відповідно до договірних умов та положень закону.

Заборгованість відповідача за розрахунком позивача становить станом на 30 червня 2018 року: 6559,81 грн. – заборгованість за кредитом; 2,49 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 11545,16 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 911,5 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідач подав заяву про застосування строків давності до заборгованості у вигляді пені, комісії та штрафу, в якій вказав, що не укладав договір з банком про позовну давність за кредитною угодою.

Суд вважає, що є такі підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Стаття 261 ч.1 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а стаття 253 ЦК України – перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З письмового розрахунку заборгованості, наданого до позову Банком видно, що відповідач не вносив сум для погашення кредиту і починаючи з 20 листопада 2014 року позивач нараховував відповідачу неустойку (пеню, комісію) накопичувальним підсумком по 30 червня 2018 року в сумі 11 545,16 грн.

Пункт 1.1.7.31 Умов і правил банківських послуг позивача (доданого до позовної заяви) передбачає, що строк позовної давності щодо вимог Банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагород, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку становить 50 років. Згідно з ст. 259 ч. 1 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідач таку домовленість заперечив. Натомість із змісту підписаних сторонами Генеральної угоди і заяви про приєднання до Умов та правил видно, сторони не укладали договір про позовну давність за кредитною угодою.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої за наслідками розгляду справи № 6-16 цс 15 в постанові від 11.03.2015 р., справи № 6-1926 цс в постанові від 04.11.2015 р. за аналогічними обставинами та правовідносинами надано такий обов’язковий для судів висновок. Виходячи з правового аналізу статей 207, 259 ЦК України (вимога закону про необхідність укладення договору про збільшення позовної давності, встановленої законом, в письмовій формі з підписанням його сторонами), - Умови про надання споживчого кредиту фізичним особам в частині збільшення позовної давності за кредитними договорами мають бути підтверджені особистим підписом позичальника, зокрема в заяві про приєднання до Умов, Правил та Тарифів.

Отже, в справі слід застосувати загальну і спеціальну позовну давність , передбачену ЦК України ( стаття 257, 258 ч.1 п.1 ) за заявою відповідача, згідно з вимогами ст. 267 ч.ч. 2,3,4 ЦК України. Позивач звернувся до суду 14.09.2018 р. Натомість кредитний договір укладено 20 вересня 2014 р. Отже, вимоги позивача про повернення кредитних коштів (тіла кредиту) і процентів за користування кредитом підлягають задоволенню в межах трьох річного строку, який обчислюється судом з 14.09.2015 р., бо відповідач щомісячно, відповідно до положень договору, кредитні кошти банку не надавав, що видно з письмового розрахунку кредитних платежів, складених позивачем. З цього часу залишок такої заборгованості обліковується в сумі 6559,81 грн. кредитних коштів і 2,49 грн. процентів за користування кредитними коштами, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені і комісії) підлягають частковому задоволенню на підставі застосування судом за заявою відповідача строків спеціальної позовної даності (одного року), передбаченої законом. Отже, до стягнення підлягає сума пені, комісії, нарахована позивачем як неустойка, починаючи з вересня 2017 року, а саме: 11545,16 грн. – 8921,26 грн. = 2623,9 грн. Решта вимог про стягнення пені і комісії та штрафу підлягають відхиленню внаслідок спливу строків давності , встановлених законом.

Суд вважає, що всього до задоволення позовних вимог із стягненням з відповідача в користь позивача по заборгованості за кредитним договором, зазначеним у позові, підлягає сума: 6559,81 + 2,49 + 2623,9 = 9186,2 грн.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору позивачем за подання позову в сумі 1762 грн. підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на таке обґрунтування . Згідно з ст.. 141 ч.1 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач заявив ціну позову 19018 грн.96 коп., з яких суд задовольнив суму 9186,2 грн., тобто 48,3 % до ціни позову. Отже, судових витрат слід присудити з відповідача на користь позивача : 1762 * 0,483=851,05 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, , в користь АТ КБ "ПриватБанк" ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, п.інд. 49094, заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.09.2014 року у сумі 9186,20 грн. (дев'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 20 коп. та судові витрати у виді судового збору в сумі 851,05 грн. (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 05 коп., всього в сумі 10037,25 грн. (десять тисяч тридцять сім) грн. 25 коп..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 21.11.2018 року

Суддя: ОСОБА_2