Рішення № 78052583, 12.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/3144/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 рокум. ДніпроСправа № 205/3144/14 2/205/1047/18

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, –

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014р. позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, у якому просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 8/2005/840-К/122-Н від 26.09.2005р. в розмірі 1 153 702,75 доларів США, а також судових витрат по сплаті судового збору та інших витрат, пов’язаних з виконанням винесеного судового рішення – звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 122 від 26.09.2005р., а саме нерухоме майно: квартиру № 423 загальною площею 45,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, буд. 16, шляхом продажу ПАТ «КБ «Надра», з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку» та наданням ПАТ «КБ «Надра» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Позов мотивований тим, що 26.09.2005р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2005/840-К/122-Н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 33 000,00 доларів США на термін до 20.09.2025р. зі сплатою відсотків на умовах, встановлених договором. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 122, від 26.09.2005р. згідно з умовами якого останній надав в іпотеку нерухоме майно – квартиру № 423 загальною площею 45,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, буд. 16. Водночас, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у позивача виникло право вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2014р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ у цивільні справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 10.02.2017р. цивільну справу № 2-205/482/17 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою представника позивача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2018р. відновлено провадження у даній справі.

У судове засідання представник позивача не з’явився, натомість матеріали справи містять заяву, у якій він заявлені вимоги підтримає та просить розглядати справу без його участі.

Відповідач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 26.09.2005р. між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № № 8/2005/840-К/122-Н (далі – Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк зобов’язався надати позичальникові кредит у розмірі 33 0000,00 доларів США строком до 20.09.2025р., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,00 % річних, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Кредитним договором (а.с.4-5).

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору цільове призначення кредиту – проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 26.09.2005р., що укладений між позичальником та ОСОБА_3, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – квартиру № 423, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровська, вул. Комунарівська, 16.

На виконання Кредитного договору 26.09.2005р. відповідачем отримані грошові кошти в сумі 33 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 26.09.2005р. (а.с.13).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Всупереч вищевикладеним положенням, відповідач свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Кредитного договору у разі порушення позичальником умов цільового використання кредиту, визначеного п.1.2 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 25 % від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням. У разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов’язань позичальника щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.2.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 % відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.2, 4.3.4, 4.3.10, 4.3.12, 4.3.13 цього договору позичальник зобов’язан сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного п.1.1 цього договору, за кожний випадок. У разі порушення позичальником вимог п.4.3.15 цього договору позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 2 % від суми кредиту, визначеного п.1.1 цього договору.

Враховуючи невиконання ОСОБА_1 зобов’язань за Кредитним договором у нього станом на 24.12.2013р. утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 144 339,14 доларів США, у т.ч.: заборгованість за кредитом у розмірі – 30 604,70 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі – 15 330,88 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі – 6 972,45 доларів США, штраф у розмірі 3 300,00 доларів США (а.с.6-7).

Окрім того, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 87 625,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 24.12.2013р. складає 700 388,38 грн. (а.с.6).

Доказів зворотного всупереч ст.81 ЦПК України відповідач суду не надав.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ПАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 26.09.2005 р. уклали договір іпотеки № 122, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 2855 (далі – Договір іпотеки), згідно з яким відповідачем в іпотеку передане нерухоме майно, а саме квартира квартиру № 423 загальною площею 45,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, буд. 16 (а.с.10-11).

Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.09.2005р.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив передбачену ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вимогу про усунення порушення відповідачу, яка була отримана 08.02.2014р., проте доказів виконання такої вимоги відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до ч.3 ст.33 цього ж Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом п.5.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання в цілому або в тій чи іншій його частини, у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов’язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення, надані іпотеко держателю, не відповідають дійсності.

Зважаючи на невиконання відповідачем основного зобов’язання за Кредитним договором у позивача виникло право вимагати стягнення заборгованості за таким договором за рахунок предмету іпотеки.

Водночас, положеннями ч.1 ст.39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку», суд доходить висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від його імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Водночас, наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі продажу будь-якій особі-покупцеві є перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості позичальника перед кредитодавцем. Виходячи з принципу правової визначеності у такому випадку з рішення суду повинно бути зрозуміло, яка сума заборгованості за кредитними зобов’язаннями погашається в результаті переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а відтак суд доходить висновку, що вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» щодо обов’язкового зазначення у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації поширюються і на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку».

При цьому суд зазначає, що правила визначення початкової ціни предмета іпотеки, передбачені у п.1.2 Договору іпотеки, стосуються лише випадків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак не поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, за змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, при зверненні до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем не вказано початкову ціну предмета іпотеки у грошовому вираженні, визначену відповідно до ч.6 ст.38 Закону «Про іпотеку», а також не надано на підтвердження такої ціни відповідного звіту про оцінку предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, а відтак суд доходить висновку про достатність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у даній справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ч. 6 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 525-526, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд –,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2018 року.

СуддяОСОБА_5