Ухвала суду № 78052160, 23.11.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5462/16-к

Провадження № 1-кп/0203/63/2018

У Х В А Л А

23.11.2018 року Колегія суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Смольнякова О.О.,

суддів Католікян М.О., Казак С.Ю.

при секретарі - Сердягіній О.Ю.

за участю прокурора - Карпенка Р.І.

представника потерпілого - ОСОБА_1

захисників обвинувачених - Міняйло В.Л., Богдан В.М., Орсік О.Е., Кульбач С.О.

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Дніпрі об'єднані обвинувальні акти у кримінальному провадженні, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000547 від 20.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, та за № 12016040030000806 від 05.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України

в с т а н о в и в:

22.11.2016 року в провадження Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт за № 12016040030000547 від 20.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України.

05.12.2016 року в провадження Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт за № 12016040030000806 від 05.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_11 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.03.2017 року зазначені обвинувальні акти об'єднані в одне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальні акти до судового розгляду, як такі що відповідають вимогам ст.291 КПК України.

Захисники Міняйло В.Л. та Орсік О.Е. не заперечували проти призначення судового розгляду справи. Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали думку захисників.

Захисник Кульбач С.О. в інтересах обвинувачених ОСОБА_10,ОСОБА_9 та ОСОБА_6 заперечував проти призначення справи до судового розгляду, підтримав доводи захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та просив повернути обвинувальний акт прокурору, посилаючись на те, що обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, обвинувачення є неконкретним.

Обвинувачені ОСОБА_10,ОСОБА_9 та ОСОБА_6 підтримали доводи захисника Кульбач С.О. щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Адвокат Богдан В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, посилаючись на те, що акт не відповідає вимогам ст..291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення. За обвинуваченням по ч.2 ст.364 КК України обвинувальний акт не містить чіткого формулювання об'єктивної сторони злочину скоєного обвинуваченим, тобто якими саме діями (з посиланням на відповідний пункт посадової інструкції) ОСОБА_11 вчинив зловживання службовим становищем. За обвинуваченням за ч.2 ст.366 КК України в обвинувальному акті не висвітлена об'єктивна сторона злочину, не зазначено про те, чи знав, або міг знати ОСОБА_11 про те, що роботи з ремонту моста виконані з порушенням будівельних норм, чи повинен був останній перевіряти виконання цих робіт та чи покладено на нього обов'язки з виконання умов договору. Вважає, що обвинувачення ОСОБА_11 у відповідності до вимог закону не висунуто.

Окрім того, захисником ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в якому, посилаючись на практику ЄСПЛ, вказує на те, що обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення. Не зазначено встановлених слідством обставин щодо визначення моменту заволодіння чужим майном, яке вважається закінченим з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам, не зазначено де, коли, в якій спосіб,в якому розмірі та за яких обставин ОСОБА_10 обернув зазначені в обвинувальному акті кошти на свою користь, з урахуванням того, що кошти за договорами підряду були перераховані ТОВ «Реммосттонель», до якого ОСОБА_10 не мав жодного відношення, що не спростовується матеріалами досудового розслідування. Формулювання обвинувачення за ст..191 КК України обмежене лише констатуванням того, що ОСОБА_10 на засіданнях робочої крупи з електронних торгів по службі колії,будучи заступником голови робочої групи, діючи відповідно до відведених ролей у вчиненні кримінального правопорушенні, згідно умов попередньої злочинної домовленості, прийняв пропозицію від ТОВ «Реммосттонель» на умовах, що пропозиція відповідає технічним вимогам та умовам. Однак, відсутні відомості про час та місце вчинення злочину, що свідчить про неконкретність обвинувачення і суттєво порушує право на захист обвинуваченого. В обвинуваченні ОСОБА_10 за ч.ч.1,2 ст.366 КК України не зазначено коли, яким чином, до яких саме документів та які саме завідомо неправдиві відомості вніс до них ОСОБА_10. Крім того, захисник звернула увагу на те, що слідчим, в порушення вимог ст.55 КПК України, залучено у якості потерпілого РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», в той час як будь-якої письмової заяви щодо згоди бути потерпілим у кримінальному провадженні підприємство не надавало.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Статтею 291 ч.2 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Статтею 91 КПК України ч.1 п.1 та 2 передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Європейський суд з прав людини у справі "ОСОБА_12 проти Росії" від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі "Камасінскі проти Австрії", п. 79).

У рішенні Суду від 25.07.2000 року, ухваленому у справі Матточіа проти Італії детальніше прописано: Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку, відомості, надані в обвинуваченому в акті, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки відповідного захисту.

Обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист і це чітко визначено національним законодавством в тому числі і рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" нагадав, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, тобто правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Європейский суд с прав людини зазначив, що справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характерні причин обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «d» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини» п. 47).

З обвинувального акту відносно ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що приблизно у липні-серпні 2015року ОСОБА_6 з метою заволодіння державним майном вступив в злочинну змову з раніше знайомими службовими особами ТОВ «Реммосттонель» ОСОБА_7 та ОСОБА_8. При цьому ОСОБА_7 повинен був зареєструвати суб'єкт господарської діяльності ТОВ «Реммосттонель» , а головний бухгалтер вказаного товариства ОСОБА_8 повинна була в подальшому підготувати документи для переведення безготівкових (конвертації) грошових коштів, що надійдуть на рахунки товариства за нібито виконані підрядні роботи в готівкові грошові кошти та зняття їх з розрахункових рахунків товариства з метою подальшого розподілення між членами групи вчинення кримінального правопорушення. Однак, з обвинувального акту також вбачається, що ТОВ «Реммосттонель» було створено в січні 2015 року, що є явним протиріччям, щодо визначення обставин скоєння кримінального правопорушення.

Крім того, в обвинувальному акті взагалі не зазначено яким чином та в якій спосіб посадові особи ТОВ «Реммосттонель», ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на виконання своєї ролі в скоєнні інкримінованого злочину, розподілили отримані внаслідок вчиненого кримінального правопорушення кошти між ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Також в обвинувальному акті не зазначено коли саме та в якій спосіб обвинувачені заволоділи чужим майном, яким чином та в яких долях розподілили кошти, враховуючи, що після виконання робіт, грошові кошти були перераховані відповідними підрозділами РФ «Придніпровська залізниця» на рахунки ТОВ «Реммосттонель».

Кваліфікуючи дії обвинувачених за ч.ч.1,2 ст.366 КК України в обвинувальному акті не зазначено яким чином, коли та саме які завідомо неправдиві відомості службові особи внесли до офіційних документів, також не зазначено до яких документів ці відомості внесені. Також не зазначено, чи знали обвинувачені про те, що роботи виконані неналежним образом та вони складають та підписують завідомо неправдиві документи.

Суд вважає, що в порушення вимог ст..291 КПК України, даний обвинувальний акт не містить в собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_11 також не містить формулювання обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України, а саме в зловживанні службовим становищем, не містить чіткого формулювання об'єктивної сторони інкримінованого злочину, не зазначено якими саме діями ОСОБА_11 вчинив зловживання службовим становищем та на користь кого.

За обвинуваченням за ч.2 ст.366 КК України в обвинувальному акті не висвітлена об'єктивна сторона злочину, не зазначено про те, чи знав, або міг знати ОСОБА_11 про те, що роботи з ремонту моста виконані з порушенням будівельних норм, чи повинен був останній перевіряти виконання цих робіт та чи покладено на нього обов'язки з виконання умов договору.

В обвинувальних актах перелічені посадові обов'язки службових осіб РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», після чого перелічені дії посадових осіб щодо складання договорів з ТОВ «Реммосттонель» та в подальшому підписання актів про виконання робіт за формою КБ-2, після чого слідує висновок слідчого що посадові особи тим самим скоїли кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.191, та ч.ч.1,2 ст.366 КК України, а відносно обвинуваченого ОСОБА_11 - ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України. З обвинувального акту відносно ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не зрозуміло яким чином, де, коли обвинувачені попередньо домовилися про вчинення інкримінованих злочинів.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що в якості потерпілого в кримінальному провадженні залучена РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». При цьому представник зазначеної юридичної особи в підготовчому судовому зсіданні наполягав на тому, що підприємство не подавало будь-яких заяв про залучення його до кримінального провадження в якості потерпілого, цивільний позов підприємство не подавало, оскільки будь-якої шкоди підприємству не завдано. Також представника підприємства, як потерпілого, не ознайомлювали з матеріалами кримінального провадження після його закінчення. Вважає, що РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» взагалі не може бути потерпілою стороною по даному кримінальному провадженню.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в обвинувальному акті фактично не визначено кому саме кримінальними правопорушеннями було завдано шкоду, кому належало майно, яким заволоділи обвинувачені.

Приймаючи до уваги, що неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), а тому ці обставини, на думку суду, унеможливлюють призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. ст.110, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000547 від 20.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_7 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_8 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_9 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_10 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України, та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000806 від 05.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_11 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 для приведення у відповідність до вимог кримінально-процесуального закону.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська на протязі семи діб з моменту її проголошення.

Головуючий суддя О.О.Смольняков

Судді: М.О.Католікян

С.Ю.Казак