Рішення № 78051228, 15.11.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/627/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю секретаря - Олійник С.М.,

представника Слов’янської

місцевої прокуратури - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в м. Лиман цивільну справу за позовом керівника Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 про стягнення суми шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2018 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява керівника Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 про стягнення суми шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки (а.с. 2-11).

Ухвалою суду від 20.03.2018 позовну заяву залишено без руху, надано можливість керівнику Слов’янської місцевої прокуратури виправити недоліки (а.с. 33-37).

Ухвалою суду від 28.03.2018 відкрите провадження у цивільній справі за позовною заявою керівника Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 про стягнення суми шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки (а.с. 55-56).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04.06.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року по цивільній справі № 236/627/18 за позовом керівника Слов'янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 про стягнення суми шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, повернуто ОСОБА_2 (а.с. 105-106).

В судовому засіданні представник керівника Слов’янської місцевої прокуратури ОСОБА_1 обґрунтувала позовні вимоги тим, що вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.10.2017 у кримінальному провадженні №236/2139/17, який набрав законної сили 27.02.2018 на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11.10.2017 між прокурором Лиманського відділу Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області та обвинуваченим ОСОБА_2 Останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 365-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю та у зловживанні повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права. Згідно вироку, ОСОБА_2, зловживаючи повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права, здійснив незаконне використання самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 1423055700:03:000:1016, площею 49,0619 га, чим спричинив державі матеріальну шкоду в розмірі 78 400,92 грн. На теперішній час ОСОБА_4 не відшкодовано шкоду, спричинену державі злочином - самовільним зайняттям земельної ділянки, тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_5 управління Держгеокадастру, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, уповноваженого представника не направив. Просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, про що суду надав відповідну заяву (а.с. 127-128).

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Суду пояснив, що сплачував орендну плату за користування землею, тому відсутній факт самовільного зайняття ним земельної ділянки. На його думку ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області не пред’являло йому вимоги зі сплати шкоди при розгляді кримінального провадження, тому що ним сплачувалася орендна плата. Також вважає, що у разі задоволення позову буде мати місце подвійна оплата за користуванням однією земельною ділянкою.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та підтримав відзив відповідача на позовну заяву. Пояснив, що позовні вимоги прокурора не обґрунтовані, факт спричиненні державі шкоди саме ОСОБА_2 не доведений. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що прокурор надав суду доказ, а саме інформацію Головного управдління Держгеокадастру у Донецькій області від 23.03.2018 вже після винесення судом ухвали від 20.03.2018 про залишення позовної заяви без руху, що свідчить про те, що прокурором докази збиралися після звернення до суду. Крім того, в ухвалі Краснолиманського міського суду Донецької області не підтверджені підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді. Також у відзиві та поясненнях суду представник позивача зауважив, що відповідно до ст.156 Земельного кодексу України, збитки можуть бути заподіяні внаслідок правомірних дій, при цьому, згідно норм земельного законодавства, збитки можуть відшкодовуватися не заподіювачем шкоди, а вигодонабувачем – суб’єктом, в інтересах якого діяв заподіювач шкоди. Оскільки ОСОБА_2О, був засновником та головою ФГ «Стимул 777» (ЄДРПОУ 32974022), то, якщо і мав місце факт самовільного захоплення земельних ділянок, то тільки з боку ФГ «Стимул 777», тому вважає, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі. Крім того зауважив, що ФГ «Стимул 777» і Лиманська міська рада узгодили з 01.01.2016 розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 45,3000 га в сумі 63156,69 грн. За зазначеним розрахунком ФГ «Стимул 777» сплачено орендну плату у розмірі 98328,50 грн. на розрахунковий рахунок 33111331700564 одержувач – Управління Державної казначейської служби України у м.Лиман Донецької області. Вважає, що сплачена ФХ «Стимул 777» сума орендної плати за земельну ділянку може бути перерахована на рахунок відшкодування школи.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.10.2017 №236/2139/17, затверджено угоду від 11.10.2017 про визнання винуватості, укладену між прокурором Лиманського відділу Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області та обвинуваченим ОСОБА_2, останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 365-1 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_2, діючи умисно, зловживаючи наданими повноваженнями голови фермерського господарства, всупереч інтересам юридично особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ст.ст.93, 116-126 Земельного кодексу України, ст.ст.6, 13-20 Закону України «Про оренду землі» в травні 20167 року, точну дату та час встановити не представилося можливим, здійснив самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1423055700:03:000:1016, площею 49,0619 га, державної форми власності, віднесеної до земель категорії сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с.Торське Лиманського району Донецької області, на території колишньої Кіровської сільської ради на межі з територією Кремінського району Луганської області та її використання у господарських цілях ФГ «Стимул 777», а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – вирощування (а.с. 25-27).

Тобто, вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку, при цьому діяв всупереч інтересам юридичної особи – ФГ «Стимул 777».

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.02.2018 вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.10.2017 залишено без змін (а.с. 28-29).

Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.10.2018 вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни (а.с. 177-179).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтями 125,126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Статтею 211 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Шкода заподіяна самовільним зайняттям відшкодовується на підставі загальних норм ЦК України.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дію і негативними наслідками.

Частина 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.10.2017, встановлено вину саме ОСОБА_2 у самовільному зайнятті земельної ділянки із кадастровим номером №1423055700:03:000:1016. Також згідно мотивувальної частини вироку, ОСОБА_2 зловживав повноваженнями голови фермерського господарства «Стимул 777», тобто самовільно зайняв земельну ділянку всупереч інтересам юридичної особи – фермерського господарства, яким керував. Таким чином, шкоду державі спричинено внаслідок винних дій саме ОСОБА_2, тому наполягання представника відповідача на те, що належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди повинне бути ФГ «Стимул 777» не заслуговує уваги, оскільки не ґрунтується на матеріалах цивільної справи та нормах діючого законодавстві.

У даній справі, крім вказано вироку суду, розмір шкоди підтверджується наявними письмовими доказами. Зокрема, це розрахунок, складений відділом з контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Словянського районах та містах Бахмуті, Лимані, Слов’янську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, згідно якого розмір спричиненої державі матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №1423055700:03:000:1016, площею 49,0619 га, складає 78 400,92 грн. (а.с. 21).

Розрахунок складний відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

З розрахунку вбачається, що при визначенні розміру шкоди враховано площу самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічний дохід від використання земель, коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки земель, що відповідає вимогам п.«д» ч.1ст.156 Земельного кодексу України.

Розмір спричиненої ОСОБА_2 державі шкоди у сумі 78400,92 грн. підтверджено проведеною під час досудового розслідування судовою економічною експертизою Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 16.06.2017 (а.с. 46-54).

Встановлений розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином, відповідач не спростував, заперечень щодо правильності проведення розрахунку суду не представив.

Позиція відповідача, яку підтримав його представник, з приводу того, що ним за час користування земельною ділянкою №1423055700:03:000:1016 сплачено орендну плату в загальному розмірі 98328,50 грн. на саме той розрахунковий рахунок, який зазначений в позові прокурором, а тому дану сплачену суму можна перерахувати в рахунок відшкодування шкоди, не заслуговує уваги у зв’язку з наступним.

Відповідачем до свого відзиву на позовну заяву прокурора долучені копії платіжних доручень, завірених бухгалтером ОСОБА_6 та скріплених печаткою Фермерського господарства «Стимул 777». Згідно даних копій платіжних доручень, ФГ «Стимул 777» у періодз червня 2016 року по березень 2017 року здійснювало відрахування у місцевий бюджет м.Лиман на рахунок 33210812700564, відкритий в ГУ ДКСУ у Донецькій області із призначенням платежу «Сплата за оренду землі» або «сплата орендної плати». Із зазначених платіжних документів не вбачається за користування якою саме земельною ділянкою сплачувалася фермерським господарством орендна плата, тобто неможливо встановити, яке відношення ці документи мають до земельної ділянки №1423055700:03:000:1016. Крім того, предметом позовної заяви прокурора являється не заборгованість із орендної плати за землю Фермерського господарства «Стимул 777», а відшкодування шкоди, спричиненої злочином – самовільним зайняттям земельної ділянки, який вчинив ОСОБА_2

Таким чином, є обґрунтованими, такими, що відповідають вищевказаним нормам матеріального права, вимоги Слов’янської місцевої прокуратури про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 78 400,92 грн.

Що стосується повноважень прокурора на представництво інтересів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в суді, - прокуратура користується повноваженнями, передбаченими чинним законодавством України .

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку ,що визначені законом.

Частиною 2 статті 4 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно до ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначе них законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами ,а також може вступити за своєю ініціативою у справу ,провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті ,подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Крім того, положенням зазначеної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах .

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтересів окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів ).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю, частково ,або навіть взагалі не пересікатися.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно із вимогами ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Компетентним суб’єктом, який має здійснювати захист вказаних інтересів держави, є ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Донецькій області, яке і виступає позивачем по справі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру ,державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно з п.п.31 п.4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи .

Згідно з п.п.13 п.4 Положення, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру, відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку ,визначеному чинним законодавством. Згідно з п.6 Положення, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився .

Таким чином, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Донецькій області, як орган державної виконавчої влади, виступає суб’єктом права власності на спірну земельну ділянку (ст.ст.80, 84 Земельного кодексу України) та зобов’язане здійснювати захист державних майнових прав, спрямованих на стягнення шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки.

Порушення встановленого законом порядку набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, невжиття заходів до стягнення шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки і є підставою для вручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави, тому доводи апеляційної скарги скаржника у вказаній частині не є слушними.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, заподіяна відповідачем державі шкода не відшкодована, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 200, 258, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 про стягнення суми шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, на користь держави (одержувач Управління Державної казначейської служби України у м. Лимані Донецької області/отг м.Лиман; назва банку – ГУ ДКСУ у Донецькій області; МФО – 834016; код ЄДРПОУ – 37894853; р/р 33111331700564; код доходів – 24162100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 78 400, 92 (сімдесят вісім тисяч чотириста грн. 92 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) гривень ( Реквізити сплати суми судового збору: отримувач коштів Краснолим.УК/отг м.Красний Лиман/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37894853, Банк отримувача ГУДКУСУ у Донецькій області, Код банку отримувача (МФО) 834016, Рахунок отримувача 31215206700564, Код класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050)).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 22.11.2018.

Суддя -