Рішення № 78050954, 22.11.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4081/18

Провадження № 2/211/1921/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 листопада 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15.05.2017 року зареєстрований у реєстрі за № 2129, бланк № НМО 125286, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зазначивши, що у 2011 році вона отримала в АТ КБ «Приватбанк» кредитну картку, на якій кредитний ліміт постійно збільшувався. Використавши картковий рахунок за його призначенням, в певний час вона допустила прострочення платежів, станом на 2017 рік ця сума становила 3594,66 грн. Листом Довгинцівського ВДВС вона дізналася про наявність виконавчого напису, за яким з неї стягнуто борг в сумі 48604,16 грн. З вчиненим написом вона не згодна, оскільки нотаріус при його вчиненні не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. За спірним виконавчим написом з неї стягнуто борг за яким з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років: за період з 05.07.2006 р. по 31.05.2017 р. Крім того, з неї стягнуто штраф та пеня одночасно, що є порушенням ст.. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Враховуючи викладене, вважає, що наявні підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просить задовольнити заявлені вимоги.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому ст. 128 ЦПК України.

Представник позивача адвоката ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності його та позивача, на задоволенні вимог наполягає з підстав, викладених в позові.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та відзивом на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що для вчинення виконавчого напису представником АТ КБ «Приватбанк» було надано заяву про вчинення виконавчого напису, оригінал та копію договору про надання банківських послуг, оригінал було повернуто банку, виписку з рахунку боржника про заборгованість, яка була завірена печаткою банку; копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором та підтвердження надіслання вимоги про усунення порушень кредитного договору. Даний перелік є вичерпний тв. інших документів для вчинення виконавчого напису не передбачено. На підставі вказаних документів та керуючись Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, було вчинено виконавчий напис від 15.05.2017 р. за реєстровим № 2129. Укладений між сторонами кредитний договір є діючим та безстроковим, сторони не зверталися один до одного щодо його розірвання. зазначив, що нотаріус не визначає суму заборгованості, її визначає стягував та несе за це відповідальність, тому безспірність вимог визначається не нотаріусом, а стягувачем, нотаріус лише вчиняє виконавчий напис виключно за документально оформленими вимогами, оскільки зазначеними вище нормативно-правовим актами не передбачено узгодження безспірності заборгованості з боржником при вчиненні виконавчого напису. Щодо строків позовної давності, то відповідно до п. 2.7.1.4.5 публічного кредитного договору, умови якого оприлюднені на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», передбачено, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів та будь-яких інших платежів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років, тому виконавчий напис вчинено щодо стягнення заборгованості в межах вказаних строків. Вважає, що нотаріус в даному позові є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до інформаційного листа ВССУ від 07.02.2014 р. № 2 такі спори мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів, оскільки відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Представник третьої особи Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника, письмових пояснень до суду не надав.

Суд, враховуючи вимоги ч.1 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 16 травня 2011 р. між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7 - копія анкети-зави).

15 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 не сплачену в строк за кредитним договором № б/н від 16.05.2011 р. за період 2115 днів, а саме з 16.05.2011 р. по 28.02.2017 р. суми в розмірі 47154,16 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 3594,66 грн., заборгованість за відсотками у розмірі - 37537,87 грн., заборгованість з комісії та пені у розмірі 3300,00 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі - 500,00 грн. та заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі - 2221,63 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1450 гривень 00 копійок (а.с. 10 - копія виконавчого напису).

Постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 липня 2017 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 2129 виданого 15 травня 2017 року приватним нотаріусом Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 48604,16 грн. (а.с. 18 - копія постанови) та постановою від 07 грудня 2017 року накладено арешт на належне боржнику майно (а.с. 9 - копія постанови).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постановах Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18), у справі № 308/11193/16-ц (провадження № 61-7410св18) від 31 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Судом встановлено не дотримання при вчиненні нотаріусом виконавчого напису вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком, оскільки у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності (з 6 травня 2011 року по 28 лютого 2017 року), тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Посилання нотаріуса на оприлюднені на сайті умови договору про збільшення строку позовної давності суд вважає безпідставними та надуманими, так як збільшений строк позовної давності не може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України. Тобто збільшення позовної давності до 5 років потребувало дотримання сторонами встановленої законом письмової форми шляхом укладення відповідного договору, який боржник мав би підписати. За відсутності зазначеного, вважати, що відбулася домовленість між сторонами про зміну тривалості позовної давності, не має.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року та постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року по справі № 751/5977/17.

Крім того, слід зазначити, що нотаріус вирішив стягнути з відповідача одночасно пеню та штрафи за порушення боржником грошового зобов'язання, що не відповідає вимогам статті 61 Конституції України (постанова Верховного Суду у справі № 308/11193/16-ц (провадження № 61-7410св18) від 31 жовтня 2018 року).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Враховуючи викладене, встановивши, що між сторонами існує спір з приводу наявності і розміру заборгованості за указаним кредитним договором, з урахуванням того, що вимога банку щодо повернення кредитних коштів пред'явлена до позивача після спливу трирічного строку з моменту виникнення у банку такої вимоги, притягнення боржника нотаріуосм до подвійної відповідальності, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний позивачем виконавчий напис, вчинено з порушенням вищезазначених вимог закону, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 листопада 2018 року по справі № 307/2403/16-ц, а отже заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач положеннями частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, звільнена від сплати судового збору за позовом, що пов'язаний з порушенням її прав.

Керуючись роз'ясненнями, наданими в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», від 07 лютого 2014 року, відповідно до яких нотаріус може бути відповідачем у справах цієї категорії лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення, суд вважає необхідним покласти судові витрати по справі на відповідача АТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15 травня 2017 р. за №2129, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором б/н від 16.05.2011 р. за період з 16.05.2011 р. по 28.02.2017. в сумі 47154 гривень 16 коп. та витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1450 гривень 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.11.2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко