Рішення № 78050782, 12.11.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/2677/17

Провадження № 2/209/95/18

РІШЕННЯ

іменем України

"12" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

представника позивача ТОВ "Нью файнен сервіс" ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом за № 209/2677/17(номер провадження 2/209/95/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС"- ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом ,в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "НФС" заборгованість за кредитним договором в розмірі 40797,92 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1600,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2було укладено кредитний договір №

Р24.216.72196. Згідно із Кредитним договором Відповідач отримав кредит в розмірі 34998 грн., зі сплатою 15 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Банк повністю виконав свої зобов’язання згідно кредитного договору, та надав

Відповідачу кредитні кошти. Станом на 17.11.2016 р. Відповідач не повернув Банку отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, на загальну суму 41147,92 грн.

17.11.2016 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

«ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ» та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 17/11-1. Згідно умов Договору факторингу ОСОБА_5 (первісний кредитор, Банк) відступив (передав у власність) Факторові (новому кредитору, Позивачу) з 17.11.2016 р., а Позивач, відповідно до Договору факторингу та вимог чинного законодавства, набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Також, 28.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СЕРЕТ», яке змінило найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір факторингу № 28/02-1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № Р24.216.72196 від 02.06.2016, за яким Відповідач являєтеся боржником. Станом на 28 лютого 2017 року (дата відступлення права вимоги) загальна заборгованість за кредитним договором Р24.216.72196 становила 41147,92 грн. Сума боргу Відповідача за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 28 лютого 2017 року становила: 41147,92 грн., після відступлення права вимоги Відповідачем здійснено сплат на загальну суму

350 грн. Остатній платіж здійснено 25.05.2017року. Станом на 25.09.2017 заборгованість за кредитним договором становить: 40797,92 гривень. Заборгованість Відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № 29096421672196.980 та розрахунком заборгованості станом на 25 вересня 2017 року.Отже, оскільки Відповідач на даний момент у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, Позивач змушений звернутись за захистом своїх

порушених прав та інтересів до суду.

05.02.2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" про захист прав споживачів, в якому вона просить визнати недійсним договір № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року.(а.с. 51-56)

В обґрунтування зустрічного позову вказала, що позивач у своєму позові просить суд стягнути з неї заборгованість за кредитним договором №Р24.216.72196 від 02.06.2016 р. в сумі 40797,92 грн., але згідно графіку погашення заборгованості за кредитним договором кінцевий термін сплати 02.06.2018 року. Також слід зазначити що надана до позову Довідка-розрахунок за даним кредитним договором, станом на 25.09.2017 року не може бути підтвердженням заборгованості з наступних причин: по-перше довідка-розрахунок складена ОСОБА_6, економістом ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», тобто це працівник Позивача і відповідно ця особа заінтересована і не може дати справедливу оцінку за кредитним договором; по-друге не зважаючи на те що довідку складав економіст 1 категорії, даний документ представляє собою лише табличку з набором цифр і не дає розгорнутої картини по платежам та нарахуванням по даному кредитному договору; по-третеєдовідка-розрахунок завірена лише економістом і відсутні підпис директора який несе повну юридичну відповідальність, та головного бухгалтера який відповідає за фінансову звітність і веде розгорнуто дебіторську заборгованість підприємства діяльність якого аналізується. Також звертає увагу суду, що єдиним документом, що підтверджує отримання кредиту є меморіальний ордер №Р24.216.72196 від 02.06.2016 року який завірений печаткою банку та підписом не відомої особи, хто саме підписав цей документ не зрозуміло, бо розшифровки підпису не має. Таким самим не зрозумілим документом є і виписка/особовий рахунок яка чомусь сформована з 01/01/2000 по 21/09/2017 роки, але ж кредитний договір був укладений 02.06.2016 року, то з яких міркувань період збільшився. Також в даному документі видно лише рух коштів по банківським рахункам без розвороту по нарахування та погашенням, а лише загальні суми. І на сам кінець просить суд звернути увагу на кредитний договір №Р24.216.72196 від 02.06.2016 року. Перше що кидається в очі, це звичайно шрифт, дуже дрібний що робить сам договір не читаємим, до того ж немає доказів що саме цей типовий договір був наданий банком як фінансовою установою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Можливо якби цей договір був розглянутий представниками Національної комісії то умови договору хоч би трішки захищали права Позичальника як споживача фінансових послуг, бо в цій редакції сам договір скоріш нагадує вирок. А працівники банку лише стверджували, що договір типовий і всі умови спрямовані не тільки на отримання банком фінансових вигод, а і захищають права клієнта як споживача. Вказані дії працівників банку протиправні, оскільки, стаття 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняє будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Оскільки, надання коштів за вказаним Договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту, а саме: Відповідач є банком; Позивач є споживачем, так як є фізичною особою, яка придбаває продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція що набувається, тобто кредит, який є предметом Договору, відповідає ознакам продукції передбаченим Законом «Про захист прав споживачів», остільки правовідносини, породження яких є метою Договору, регулюються Законом «Про захист прав споживачів». Тобто, Позивач не має ліцензії і прав надавати фінансові послуги, а також інші послуги, пов'язані з наданням фінансових послуг. Ніякої угоди чи договору між нею як Позичальником і Позивачем укладено не було, всі повідомлення це лише листи які несуть певну інформацію і не пов’язані фінансовими забов'язаннями між нею та Позивачем. В кредитному договорі не прописано ні слова про передачу забов'язань за кредитним договором колекторським компаніям або іншим товариствам з якими вона не укладала жодних договорів. З чого напрошується висновок що Позивач не має права на стягнення за кредитним договором бо кошти він не надавав і не міг надавати бо не є фінансовою установою, а також строк дії за даним договором ще навіть не закінчився.

07 березня 2018 року судом було прийнято зустрічний позов .(а.с.124)

25.04.2018 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 надано відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором , в частині усіх позовних вимог пред'явлених позивачем до відповідача відмовити в повному обсязі.(а.с.127-128).

04.05.2018 року представником ТОВ "НФС" ОСОБА_8 до суду надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що щодо зауважень Відповідача, що з нього стягується вся заборгованість, а кінцевий термін сплат по кредитному договору 02.06.2018 року.

Пунктом 2 ст.1050 ЦК передбачено, якщо договором встановлений обов'язок

позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення

повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення

частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з п. 4.2.3. Кредитного договору Р24.216.72196 якщо позичальник порушив

терміни сплати щомісячних платежів більш ніж на 1 (один) календарний місяць Банк має

право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за

обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків, а Позичальник

зобовязаний на вимогу Банку достроково виконати вказані грошові зобов’язання.

Відтак, враховуючи зазначене, у тому числі невиконанням Відповідачем умов

Кредитного договору, 19 серпня 2017 року на адресу Відповідача ТОВ «НФС» направлено

вимогу про усунення порушення кредитних зобов’язань. Згідно даної вимоги ТОВ «НФС»

вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення новим

Кредитором цієї вимоги виконати зобов’язання по Кредитному договору, а саме достроково

повернути кредит, сплатити відсотки (проценти) за користування кредитними коштами, та

інші платежі за Кредитним договором. Також Відповідачу було повідомлено, що у випа дку

непогашення заборгованості за Кредитним договором в тридцяти,денний строк з дня

направлення цієї вимоги ТОВ «НФС» будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення

із Відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір Кредитора (копія

вимоги разом із доказами її направлення додаються).

Отже, оскільки Відповідач на момент подачі позову у добровільному порядку не

сплатив заборгованість за кредитним договором, Позивач був змушений звернутись за

захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

Щодо довідки-розрахунку заборгованості. У відзиві Відповідач звертає увагу суду на необґрунтованість довідки-розрахунку заборгованості, долученої Позивачем до позовної заяви, що вона «не дає розгорнутої картини по платежам та нарахуванням по даному кредитному договору», а також на те, що довідка-розрахунок складена ОСОБА_9, яка не несе юридичної відповідальності за якість розрахунку.

З метою уникнення в суду будь-яких сумнівів щодо правильності та обґрунтованості

розрахунку заборгованості надали Розрахунок заборгованості за кредитним договором №

Р24.216.72196 (детальний) за підписом директора товариства .

Щодо меморіального ордеру, який підтверджує, вигтачу кредиту.

Відповідач отримав кредит в розмірі 34 998 грн., з яких: 10041,87 грн. Відповідач отримала в касі Банку, що підтверджується, окрім меморіального ордеру, також заявою на видачу готівки TR2629338.31880.2349 з особистим підписом ОСОБА_2, 5954,85 грн. - страховий платіж , 141,45 грн. - комісія за перерахування коштів, 18859,87 грн. пішли в погашення іншого кредиту, отриманого ОСОБА_2 в ПАТ «Ідея Банк» .

Щодо виписки з особового рахунку.

Відповідач звертає увагу суду, що виписка сформована за період, починаючи з

01.01.2000, хоча кредитний договір був укладений лише 02.06.2016 року.

На вищевикладене зазначають наступне. Хоча виписка і сформована за період,

починаючи з 01.01.2000 - це формальність, особливість програмного забезпечення банку,

адже по факту виписка показує сплати, починаючи з 19 жовтня 2016 року - перша сплата

ОСОБА_2 по кредитному договору (виписка міститься в матеріалах справи).

Щодо зауважень по шрифту та змісту кредитного договору.

Договір № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року - це кредитний договір, укладений між

ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк». Позивач,

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», не є стороною

договору № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року, а, відповідно, не може нести відповідальність за

зміст чи форму правочину, стороною якого не є.

Проте, наскільки відомо Позивачу ТОВ «НФС» на момент подання цієї відповіді на

відзив, Кредитний договір № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року є чинним, а отже, право вимоги,

придбане Позивачем, дійсним.

Щодо фінансової діяльності Позивача.

До Позивача перейшли всі права щодо вимоги заборгованості за кредитним договором № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2

Твердження Відповідача щодо відсутності у ТОВ «НФС» права звернення з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору, оскільки Товариство виключено з державного реєстру фінансових установ та анульоване свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, - Позивач вважає хибним, та таким, що не ґрунтується на нормах закону.

На момент укладення договору факторингу 28 лютого 2017 року, ТОВ «НФС» було фінансовою установою із внесенням до відповідного реєстру, а отже мало право здійснювати фінансові послуги як фінансова компанія, зокрема - надання факторингу (копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та витягу про виключення юридичної особи з Державного реєстру фінансових установ додається).

Виключення інформації про ТОВ «НФС» як про фінансову установу з державного реєстру фінансових установ було здійснено розпорядженням Національної комісії державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 25.05.2017 року № 2052.

Тобто, на момент укладення договору факторингу Позивач мав відповідне свідоцтво і відповідні повноваження фінансової установи, і згідно положень закону (ст. 1077 ЦК України) та умов Договору факторингу (копія договору міститься в матеріалах справи) Позивач отримав право грошової вимоги до боржників ОСОБА_5, ставши новим кредитором за кредитними договорами.

Позивач мав право звернення до суду як новий кредитор, відповідно до вимог ст.ст.

512, 514 ЦК України.

Дане право грошової вимоги до боржників не припинилось і не зникло у Позивача навіть після виключення позивача з державного реєстру фінансових установ. Крім того, на даний час ТОВ «НФС» являється юридичною особою.

Додатково звертають увагу суду, що діяльність Позивача, пов’язана із стягненням заборгованості за кредитним договорами, укладеними між ПАТ «Ідея Банк» та Боржниками, право вимоги за якими набуто Позивачем згідно з Договором факторингу не є фінансовою послугою в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно не потребує жодних додаткових дозволів, ліцензій чи включення юридичної особи до реєстру фінансових установ.

Згідно з положеннями ст. ст. 4, 5, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фактор на момент укладення договору факторингу повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

Окрім того, звертають увагу суду, що Договір факторингу № 28/02-1 від 28.02.2017 на день подачі цієї відповіді на відзив є чинним та ніким не оспорюваним.

Таким чином, висновок Відповідача про відсутність законних вимог Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з Банком, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимог чинного законодавства.(а.с.142-146)

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, та просить задовольнити його повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити повністю. Послалася на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив. Зазначила, що з приводу заперечень представника позивача про отримання відповідчаем повніої суми кредиту, зазначила, що відповідач отримала кредит в розмірі 34 998 грн., з яких: 10041,87 грн. відповідач отримала в касі Банку, що підтверджується, окрім меморіального ордеру, також заявою на видачу готівки TR2629338.31880.2349 з особистим підписом ОСОБА_2, 5954,85 грн. - страховий платіж , 141,45 грн. - комісія за перерахування коштів, 18859,87 грн. пішли в погашення іншого кредиту, отриманого ОСОБА_2 в ПАТ «Ідея Банк» . Про ці умови кредиту оговорено в самому кредитному договорі. В меморіальному ордері на суму 34998 грн. вказано платник ОСОБА_2 оскільки саме умовами кредитного договору передбачено відкриття на ім'я позичалльника банківського поточного рахунку, а саме п.1.7 кредитного договору.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав повністю, просить відмовити в задоволенні позову. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі. Підтримав обставини, викладені в зустрічній позовній заяві та наданому відзиві. Наполягає, що відповідачем згідно меморіального ордеру отримано за кредитним договором лише 10041 грн. 87 коп., оскільки в інших меморіальних ордерах ОСОБА_10 вказана лише як платник, а не отримувач. Крім того, заява на отримання коштів також написана на суму 10041,87 грн.

Суд, заслухав представника позивача за первісним позовом, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, вважає, що первісний позов підлягає повному задоволенню, вимоги зустрічного позову про захист прав споживачів не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що 02.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2було укладено кредитний договір № Р24.216.72196. Згідно із Кредитним договором Відповідач отримав кредит в розмірі 34998 грн., зі сплатою 15 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. (а.с.8-11).

Банк повністю виконав свої зобов’язання згідно кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти.

ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 34998 грн., що підтверджується меморіальним ордером № Р24.216.72196 від 02 червня 2016 року.(а.с.7)

17.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 17/11-1. Згідно умов Договору факторингу ОСОБА_5 (первісний кредитор, Банк) відступив (передав у власність) Факторові (новому кредитору, Позивачу) з 17.11.2016 року, а Позивач, відповідно до Договору факторингу та вимог чинного законодавства, набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.(а.с.109-112)

Відповідно до витягу до додатку № 2 до договору факторингу № 28/02-1 від 28.02.2017 року, ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» станом на 28.02.2017 року набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року, за яким Відповідач є боржником. (а.с.30-31а)

Сума боргу ОСОБА_2 за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 28 лютого 2017 року становила: 41147,92 грн., після відступлення права вимоги ОСОБА_2 здійснено сплат на загальну суму 350,00 грн. Остатній платіж здійснено 25.05.2017року. Станом на 25.09.2017 року заборгованість за кредитним договором становить: 40797,92 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 29096421672196.980 та розрахунком заборгованості станом на 25 вересня 2017 року.(а.с.12-15)

ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 34998,00 грн., з яких: 10041,87 грн. - отримала в касі Банку, 5954,85 грн. - страховий платіж, 141,45 грн. - комісія за перерахування коштів, 18859,87 грн. - пішли в погашення іншого кредиту, отриманого ОСОБА_2 в ПАТ «Ідея Банк».(а.с.153-158).

Відповідно до ст. 512 ЦК України підставами заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не виконала належним чином зобов’язання за кредитними договорами, в результаті чого станом на 25.09.2017 р. виникла прострочена заборгованість на загальну суму 40797,92 грн., з яких: 34198,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 6599,92 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями.(а.с.13-15)

Відповідно до ст. 610-611 ЦК України невиконання зобов’язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання являється порушенням зобов’язання. В разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку відповідач порушила вимоги кредитного договору і сума заборгованості, яка нарахована позивачем підлягає стягненню в повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовним вимог ОСОБА_2 щодо визнання кредитного договору недійсним, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

З умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні на поточні потреби. Таким чином, оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Згідно з ч.2, ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У договорі про надання споживчого кредиту також зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

ОСОБА_2 укладаючи договір з банком, ознайомилася з умовами, на яких банк здійснює кредитування, загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту; сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, банком було надано ОСОБА_2 у належній формі всю інформацію про умови кредитування та інформацію, передбачену правилами надання банками України інформації споживачу.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 розуміла природу вчинюваних нею правочинів, була ознайомлена із правами та обов'язками позичальника, про що свідчать її особистий підпис на кредитному договорі.

Відповідачем та його представником не подано, а судом у процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які б спростовували той факт, що волевиявлення позичальника при укладенні кредитного договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки банк жодним чином не змушував її укладати цей правочин, натомість він проявив таку ініціативу, звернувшись в одне з відділень позивача для отримання кредитних коштів. Отже, на момент укладення оспорюваного договору відповідач ОСОБА_2 була вільною у виборі банку-контрагента, з яким вона має намір вступити у договірні правовідносини. Банк, у свою чергу, не нав’язував своїх умов позичальнику, оскільки при бажанні вона міг їх відкоригувати.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Як слідує з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Дана вимога Закону позивачем ПАТ «Іде6я Банк» не порушена, текст детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту надрукований одним шрифтом зі шрифтом основного текст у договору, без злиття кольору шрифту з кольором фону.

Інших обмежень щодо способу друкування тексту кредитного договору (визначення розміру шрифту, міжстрочного інтервалу) діючим законодавством не встановлено.

Зі зміст ч. 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» також слідує, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Процентами за кредитним договором є плата позичальника за кредитним договором (ст. 903 ЦК України) або ціна кредитного договору (ч. 1ст. 632 ЦК України).

Склад, розмір, база нарахування, порядок внесення плати за кредитом (процентів), її окремих частин та інші можливі умови про ціну кредитного договору встановлюються за домовленістю сторін (ч. 1 ст.632, ч. 2 ст.6 ЦК України).

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору: до складу плати за кредитом входять процентна винагорода у розмірі 15 % річних за користування кредитом від залишкової суми кредиту та плата за обслуговування кредиту розмірі визначеному в графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Плата за обслуговування кредиту, плата за річною процентною ставкою є видами плати/процентів за зазначеним кредитним договором.

Отже, плата за обслуговування кредиту є лише одним з видів процентів (плати за кредитом) згідно із кредитним договором, що є предметом розгляду.

Усі види процентів (плати за кредитом) та їх розміри закріплені у кредитному договорі (п. 1.4), тобто ця інформація була позичальнику доведена і позичальник погодилася на ці умови, підписавши кредитний договір.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими (ч. 5 ст. 18).

За змістом ст. ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Зі змісту кредитного договору не вбачається жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, а тому суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість указаних позовних вимог, адже відповідачем та його представником не доведено факту несправедливості умов кредитного договору.

Разом із тим, відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі ненадання інформації, яка зазначена у ч. 2 даної статті, банк несе відповідальність, яка встановлена ст.ст.15 та 23 цього Закону, тобто споживач має право на відшкодування завданих такими діями збитків, однак Закон не передбачає можливості визнання недійсним у такому випадку кредитного договору.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у зв'язку з відсутністю передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" не є належним відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2, від представника позивача ОСОБА_2 клопотання про залучення у якості співвідповідача ПАТ "Ідеа банк", з яким було укладено кредитний договір № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року відповідно до ст. 51 ЦПК України під час судового розгляду не надходило.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн., відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України повинні бути стягненні з відповідача ОСОБА_2

Керуючись статтями 16, 525, 526, 530, 543, 549, 551, 611 ЦК України, ст.ст.41,99 Конституції України, ст.ст. 1,11.15,16,18,19,22.24 Закону України "Про захист прав споживачів", п.8 ч.1 ст.6, 49 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч.3 ст.3 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором- задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" (МФО 300012, код ЄДРПОУ 39691431 ) заборгованість за кредитним договором № Р24.216.72196 від 02.06.2016 року в загальній сумі 40797,92 грн., яка складається: 34198 (тридцять чотири тисячі сто дев'яносто вісім) грн.-заборгованість за тілом кредиту; 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн. 18 коп.- заборгованість за відсотками; 4549 (чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 74 коп.- сума комісії.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС " (МФО 300012, код ЄДРПОУ 39691431) витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС" про захист прав споживачів- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 22 листопада 2018 року.

Суддя О.О. Лобарчук