Рішення № 78050591, 19.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1839/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.04.2010 року станом на 31.01.2017 р. в сумі 84431,32 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 9935,36 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 66949,23 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3050,00 грн., а також штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 3996,73 грн. та судових витрат у розмірі 1600,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21.04.2010 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих АТ КБ «Приватбанк», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті. Відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте кредитні зобов'язання відповідач не виконує, у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому відповідач визнав обставини щодо укладання вказаного кредитного договору, за умовами якого банк має право нараховувати проценти на кредитну заборгованість в розмірі 30% та не визнав обставини щодо підписання ним Умов та правил надання банківських послуг, зазначених позивачем як частину кредитного договору. Позовні вимоги визнав в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9935,36 грн. Проти вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 66949,23 грн. заперечив, посилаючись на необґрунтованість розрахунку позивача, незаконність підвищення процентної ставки позивачем в односторонньому порядку; заявив про застосування строку позовної давності. Крім того, вважає необґрунтованим нарахування позивачем комісії, яка не передбачена договором, а також пені та штрафів, посилаючись на те, що проживає на території проведення антитерористичної операції.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 року за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

З 04.2014 року нарахування процентів здійснюється за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов’язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*2*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів.

Позивач також вказав на те, що зміна процентної ставки відбувалась відповідно до умов договору, які закріплені в п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надавання банківських послуг, та змінена процента ставка застосовується лише до витрат, які були здійсненні після її підвищення. Вважає, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки його перебіг переривався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу. Щодо нарахуванні штрафів та пені позивач запевняє, що після отримання банком достовірної інформації про місце проживання відповідача виконає вимоги, передбачені ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Представник позивача, відповідач та його представник в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.04.2010 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої долучена до матеріалів справи.

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – ПАТ КБ «ПриватБанк») змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював платежі на погашення заборгованості.

Проте в порушення умов Кредитного договору, ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2017 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 84431,32 грн., яка складається з:

- 9935,36 грн. – заборгованість за кредитом,

- 66949,23 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом,

- 3050,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг: - 500 грн. – фіксована частина, - 2861,66 грн. – процентна складова.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, виходить з того, що відповідачем визнаються позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 9935,36 грн. Проте позивачем залишився не обґрунтованим розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку кредитної заборгованості, наданої позивачем вбачається, що позивачем збільшувався розмір процентної ставки за кредитним договором. Проте позивачем не надані докази щодо погодження з відповідачем таких змін умов кредитного договору.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки вони не підписані відповідачем, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року, відповідно до якої Умови надання банківських послуг застосовуються при наявності підпису позичальника, який відсутній на «Умовах та Правилах надання банківських послуг», наданих позивачем як частину кредитного договору, укладеного з відповідачем.

З наведеного випливає, що розмір процентної ставки, який має бути застосований до спірних правовідносин дорівнює 30,00 % річних, оскільки саме за таким розміром процентної ставки банком нараховувалась, а відповідачем погашалась заборгованість за кредитним договором, а отже вказаний розмір процентної ставки визнавався сторонами, що підтверджується банківською випискою про рух коштів позичальника, наданих позивачем.

Судом встановлено, що з 04.2014 року банком запроваджена формула нарахування процентів, яка суперечить умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Крім того, позивачем залишилось не доведеним факт повідомлення та узгодження з відповідачем запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

В зв’язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули, яка діяла на час укладання договору та до квітня 2014 року, виходячи з наступного.

З розрахунку заборгованості вбачається, що з 22.05.2014 року заборгованість відповідача за кредитом набула статусу сталої та становила 9935,36 грн. Станом на 22.05.2014 року заборгованість відповідача за процентами складала 496,48 грн.

Застосовуючи формулу N*M/365*Y=Z, яку запроваджено банком для розрахунку процентів поточної та простроченої заборгованості, та яка діяла до 04.2014 року, отримуємо розрахунок заборгованості за процентами за період з 23.05.2014 року по 31.01.2017 року включно, що складає 985 днів, а саме: 9935,36*30,00% / 365*985=8043,56, де 9935,36 – тіло кредиту (в грн.), 30,00 % – процентна ставка, 365 – кількість днів у році, 985 – кількість днів за які здійснюється нарахування, 8043,56 – сума нарахованих процентів (в грн.). А за підсумком сума заборгованості за процентами складає 8540 грн. 04 коп., що утворена шляхом додавання вищевказаних доданків (процентів за період з 23.05.2014 року по 31.01.2017 року включно та заборгованості за процентами станом на 22.05.2014).

Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за комісією суд вважає необґрунтованими, оскільки в своїх розрахунках позивач не відокремлює суми заборгованості за пенею та комісією, ототожнюючи їх з неустойкою (пенею).

Посилання позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за пенею та штрафом є необґрунтованими, оскільки позивачем не враховані положення Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –VП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є м. Костянтинівка Донецької області.

Місто Костянтинівка Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав, суд вважає, вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими. А отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Посилання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.(ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 31 березня 2017 року. З розрахунку заборгованості, а також відомостей про рух коштів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що останній платіж, здійснений відповідачем особисто на погашення заборгованості за кредитним договором, датовано 23 квітня 2014 року. А отже, строк позовної давності було перервано та його перебіг почався знову. В зв’язку з чим позов було подано в межах строку позовної давності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 станом на 31.01.2017 р. має заборгованість за кредитним договором в розмірі 18475 грн. 40 коп.:

- 9935 грн. 36 коп. – заборгованість за кредитом,

- 8540 грн. 04 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.04.2010 року станом на 31 січня 2017 року, яка включає: 58409 грн. 19 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3050 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 4496 грн. 73 коп. – заборгованість за штрафами, а всього 65955 гривень 92 копійок, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв’язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 350,11 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 354-355, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,–

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.04.2010 року станом на 31 січня 2017 року, яка включає: 9935 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 8540 грн. 04 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а всього 18475 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят п’ять) гривень 40 копійок.

В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.04.2010 року станом на 31 січня 2017 року, яка включає: 58409 грн. 19 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3050 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 4496 грн. 73 коп. – заборгованість за штрафами, а всього 65955 гривень 92 копійки – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 350 (трьохсот п’ятдесяти) гривень 11 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження:м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, ЄРДПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя