Вирок № 78050018, 16.11.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1602/18

Провадження № 1-кп/222/202/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді Доценко С.І.,

за участі:

секретаря Болбат Н.І.,

прокурора Гришаєва О.І.,

захисника Демянова І.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське кримінальне провадження № 12018050000000776 від 21.09.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Новоянисоль, Володарського району, Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, що має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючої на посаді соціального інспектора сектору соціальних інспекторів управління соціального захисту населення Нікольської райдержадміністрації Донецької області, в силу ст. 89 КК України не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

16.10.2018 року в провадження судді Доценко С.І. розподілене зазначене кримінальне провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_2, працюючи, згідно наказу начальника управляння праці та соціального захисту населення Володарської райдержадміністрації Донецької області, на посаді державного соціального інспектора сектору соціальних інспекторів управління соціального захисту населення Володарської райдержадміністрації Донецької області, 13.12.2016 року в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи на території смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області, фактично не виїжджаючи на адресу реєстрації внутрішньо переміщеної особи, склала акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме про фактичне перебування ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, який протягом тривалого часу зруйнований та не придатний до житла. Після складання ОСОБА_2 акту та внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, акт було спрямовано на засідання районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, рішенням якої, від 13.01.2017 року на підставі наданого до комісії акту ОСОБА_4, були призначені соціальні виплати, зокрема пенсія.

Крім того, 14.12.2016 року ОСОБА_2 в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи на території смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області, фактично не виїжджаючи на адресу реєстрації внутрішньо переміщених осіб, склала акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме ОСОБА_5, зазначивши в акті його дружину ОСОБА_6, акти ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому внесла в вищезазначені офіційні документи неправдиві відомості, зокрема зазначивши, що на момент перевірки вищезазначені тимчасово переміщені особи фактично перебували за адресою: АДРЕСА_3, який протягом тривалого часу зруйнований та не придатний до житла. Після складання ОСОБА_2 акту та внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, акт було спрямовано на засідання районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, рішенням якої, від 13.01.2017 року на підставі наданих до комісії актів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були призначені соціальні виплати, зокрема пенсія.

Також, 19.12.2016 року ОСОБА_2 в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи на території смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області, фактично не виїжджаючи на адресу реєстрації внутрішньо переміщених осіб, склала акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10, при цьому внесла в вищезазначені офіційні документи неправдиві відомості, зокрема зазначивши, що на момент перевірки вищезазначені тимчасово переміщені особи фактично перебували за адресою: АДРЕСА_2, який протягом тривалого часу зруйнований та не придатний до житла. Після складання ОСОБА_2 акту та внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, акт було спрямовано на засідання районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, рішенням якої, від 13.01.2017 року на підставі наданих до комісії актів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були призначені соціальні виплати, зокрема пенсія.

Крім того, 11.01.2017 року ОСОБА_2 в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи на території смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області, фактично не виїжджаючи на адресу реєстрації внутрішньо переміщених осіб, склала акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12, при цьому внесла в вищезазначені офіційні документи неправдиві відомості, зокрема зазначивши, що на момент перевірки вищезазначені тимчасово переміщені особи фактично перебували за адресою: АДРЕСА_2, який протягом тривалого часу зруйнований та не придатний до житла. Після складання ОСОБА_2 акту та внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, акт було спрямовано на засідання районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, рішенням якої, від 13.01.2017 року на підставі наданих до комісії актів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були призначені соціальні виплати, зокрема пенсія.

Крім того, 16.01.2017 року ОСОБА_2 в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи на території смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області, фактично не виїжджаючи на адресу реєстрації внутрішньо переміщених осіб, склала акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, при цьому внесла в вищезазначені офіційні документи неправдиві відомості, зокрема зазначивши, що на момент перевірки вищезазначені тимчасово переміщені особи фактично перебували за адресою: АДРЕСА_4, який протягом тривалого часу зруйнований та не придатний до житла. Після складання ОСОБА_2 акту та внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, акт було спрямовано на засідання районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, рішенням якої, від 23.01.2017 року на підставі наданих до комісії актів ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були призначені соціальні виплати, зокрема пенсія.

21.09.2018 року, на стадії досудового розслідування, між прокурором Гришаєвим Олександром Івановичем, якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12018050000000776 від 20.09.2018 року та ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 470 та 472 КПК України, за участі захисника Демянова І.Г., укладено угоду про визнання винуватості за умовами якої прокурор та підозрювана дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 366 КК України.

Так, обвинувачена ОСОБА_2, за умовами угоди, беззастережно визнає себе винною у вчиненні інкримінованого їй злочину, а саме в тому що вона будучи службовою особою , внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, тобто вчинила злочин, передбачений ч1 ст.366КК України

. Також, сторонами угоди було узгоджене покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади спеціаліста, пов'язані з проведенням перевірок матеріально-побутових умов осіб на строком на 1 рік.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, які роз'яснені ОСОБА_2

На підставі викладеного суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 473, 474 ч.4 КПК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди були дотримані всі вимоги КПК та КК України, обвинувачена беззастережно визнала себе винно у вчиненні злочину, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченій ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання.

Обвинувачена ОСОБА_2 заявила, що угода нею укладена добровільно .Вона повністю розуміє характер пред'явленого їй обвинувачення за ст. 366 ч.1 КК України, вид покарання та обов'язки які будуть покладені на неї при затвердженні угоди. Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.366 ч.1 КК України визнає повністю. Просила суд затвердити укладену між нею та прокурором угоду і призначити узгоджену в ній міру покарання, а також зазначила, що розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України.

Захисник обвинуваченої Демянов І.Г. підтримав позицію обвинуваченої та повідомив суд, що під час укладення угоди про визнання винуватості права ОСОБА_2 не були порушені. Її волевиявлення було добровільним, та затвердження зазначеної угоди відповідає інтересам обвинуваченої.

Заслухавши прокурора, обвинувачену, захисника, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора, підозрюваного або обвинуваченого.

Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винним, згідно із положеннями ст. 12 КК України віднесене до злочинів невеликої тяжкості. Внаслідок вчиненого злочину шкода завдана лише суспільним інтересам а отже угода про визнання винуватості може бути укладена.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди прокурор та обвинувачена, визначена в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що обвинувачена ОСОБА_2 цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473, ст.ст. 394, 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, положення ч. 4 ст. 474 КПК України, зокрема, те, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч. 1 ст. 476 КПК України.

Укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладання такої угоди судом не встановлено, угода не суперечить інтересам суспільства.

Відповідно до ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

За таких обставин, суд вважає, що угоду належить затвердити, а ОСОБА_2 визнати винною у вчинення злочину передбаченого ст. 366 ч.1 КК України, а саме в тому, що вона, будучи службовою особою, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та призначити ОСОБА_2, узгоджену сторонами міру покарання.

Захисником обвинуваченої Демяновим І.Г. було подане до суду клопотання про звільнення ОСОБА_2 від основного та додаткового покарання, так обвинувачена має малолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5 та обвинувачується у вчинення злочину невеликої тяжкості, а тому підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році».

Суд переконався на підставі копії свідоцтва про народження, що ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, який пере6буває у неї на утримання і відносно якого вона не позбавлена батьківських прав.

На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 році, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили.

Вислухавши думку обвинуваченої, яка підтримала клопотання, прокурора який не заперечував проти звільнення ОСОБА_2 від покарання за зазначеним вироком із вказаних підстав, враховуючи невелику тяжкість вчиненого злочину, що дійсно на утримання обвинуваченої перебуває малолітня дитина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року її слід звільнити від відбування як основного так і додаткового покарання.

Судом було роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_2 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом десяти років до неї не може бути застосовано.

По справі проведена судово-почеркознавча експертиза № 1/6-166 від 18.09.2018 року, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 на користь держави, у рахунок процесуальних витрат за проведення експертизи, слід стягнути 4290,00 гривень.

Речові докази не надавались, а тому питання відповідно до ст.100 КПК України не вирішувалось.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року, Закону України «Про амністію у 2016 році», суд,-

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 вересня 2018 року між прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області Гришаєвим Олександром Івановичем та ОСОБА_2 у присутності захисника Демянова Івана Георгійовича.

ОСОБА_2 визнати винною у вчинені злочину передбаченому ст. 366 ч.1 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади спеціаліста, пов'язані з проведенням перевірок матеріально-побутових умов осіб строком на 1 рік.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання за ст. 366 ч.1 КК України, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (УДКСУ у м. Маріуполі/Центральний район/24060300, р/р 31119115700052, код класифікації доходу 24060300 «Інші надходження», банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, код банку 834016, призначення платежу: за висновок експерта № 1/6-166 від 18.09.2018 року 4290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) гривень за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

На вирок може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду, через Володарський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ст.394, 424 КПК України.

Суддя С.І. Доценко