Рішення № 78048304, 19.11.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/837/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Купар І.Ю. - за довіреністю у справі;

від 1-го відповідача: Панасенко М.І., Бабенко В.С. за довіреностями у справі;

від 2-го відповідача: Чигирик В.І. - за довіреністю;

від третьої особи ОСОБА_5: не з'явився;

розглянувши матеріали справи за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ) до Військової частини польова пошта В5912 (А1708) м. Черкаси), до Військової частини А 1744 (м. Черкаси) про стягнення 51 535,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, в загальному розмірі 51 535,54 грн., яка складається із 50 000,00 грн. страхової виплати та 1535,54 грн. вартості виготовлення висновку експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку.

Ухвалою від 17.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.09.2018 (а.с. 123-126) залучено в якості співвідповідача Військову частину А1744.

Ухвалою від 27.09.2018 (а.с. 123-126) залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, водія військового автомобіля, яким спричинено ДТП.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити. В ході розгляду справи та на підставі додатково зібраних доказів уточнив, що позов підтримує і просить задовольнити лише щодо військової частини А1744, яка є належним відповідачем у справі.

У справу першим відповідачем подано витяг з наказу командира військової частини А1708 від 30.06.2017 (а.с. 94) про те, що умовне найменування - військова частина-польова пошта В5912 анульовано та надано умовне найменування - військова частина А1708. Зміна назви не є зміною організаційно-правової форми особи, а тому тут відсутнє правонаступництво і процесуальні наслідки у виді необхідності заміни відповідача його правонаступником.

Представник першого відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки позов є безпідставним, військовий автомобіль на час скоєння ДТП не перебував у розпорядженні Військової частини А1708, а був відкомандирований разом із водієм ОСОБА_5 у розпорядження іншого військового формування "сектор Б" зони АТО з місцем розташування в с. Олексіївка Донецької області, про що надано суду відзив на позов (а.с. 69-76).

Представник другого відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечував, оскільки, зокрема, водій автомобіля ОСОБА_5 не перебував і не перебуває у трудових відносинах з Військовою частиною А1744, тому Військова частина А1744 не зобов'язана нести відповідальність та відшкодовувати шкоду спричинену Військовою частиною А1708 та її військовослужбовцем (а.с. 145-148).

Третя особа у направленому суду поясненні від 05.11.2018 вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, адже позивач у своєму позові посилається на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2015 по справі № 130/737/15-п, в якій не визнано вини водія ОСОБА_5, а лише вказано, що його вина підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями. Водія ОСОБА_5 від призначення адміністративного стягнення було звільнено та закрито провадження по справі.

У судовому засіданні 19.11.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У відповідності до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення лише стосовно Військової частини А1744, виходячи з такого:

Як вбачається із матеріалів справи,

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2015 по справі № 130/737/15-п (далі - Постанова, а.с. 29) встановлено, що 26.01.2015 відносно ОСОБА_5 складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України в якому зазначено, що 26.01.2015 о 18 год. 00 хв. на перехресті вул. К. Маркса та вул. Дніпровська в м. Павлоград водій ОСОБА_5 керував автомобілем "КрАЗ", державний номерний знак 2942 П2, не вибрав безпечної дистанції відповідно до швидкості руху та зіткнувся із задньою частиною автобусу "Богдан А09201", державний номерний знак НОМЕР_1, який в свою чергу зіткнувся із задньою частиною автомобіля "ВАЗ 21093", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого автобус та легковий автомобіль отримали механічні пошкодження. Працівником дорожньої міліції було складено протокол серії АВ № 429538. В судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненому не визнав. Пояснив, що їхав на автомобілі "КрАЗ", що належить військовій частині, перед ним їхав автобус "Богдан", який різко загальмував, тому він не зміг швидко зупинитися.

З вказаної постанови суду вбачається, що незважаючи на невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вина ОСОБА_5 підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями.

За результатами розгляду адміністративної справи № 130/737/15-п вбачаючи у діях ОСОБА_5 порушення вимог ст. 124 КУпАП, та враховуючи, що з дня вчинення правопорушення минув трьохмісячний строк протягом якого на ОСОБА_5 можливо накласти адміністративне стягнення, було звільнено ОСОБА_5 від призначення адміністративного стягнення та закрито провадження у справі.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 застрахована не була, що не спростовано наявними у справі доказами і не заперечується сторонами.

В результаті ДТП був пошкоджений автобус "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ТОВ "Павлоградське АТП" та за кермом якого знаходився водій ОСОБА_7, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/3030951, укладеного зі страховою компанією ПрАТ "СК "Уніка", строк дії якого з 16.10.2014 по 15.04.2015 (а.с. 24).

У відповідності до п. 41.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно виготовленого на замовлення ТОВ "Юридичного агентства "Вікторія" (діючого на підставі доручення від 03.02.2015 № 3/1-05/3122 "Моторного (транспортного) страхового бюро України") висновку експертного дослідження по визнанню вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 024/15 від 28.02.2015 (а.с. 31-36) судовим експертом Цаберябим Віктором Миколайовичем, вартість відновлювального ремонту автобуса Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 110 834,51 грн. з ПДВ.

З доводів представника позивача вбачається, що МТСБУ понесло витрати на аварійного комісара, яким було здійснено збір документів, огляд транспортного засобу та проведення експертизи на загальну суму, послуг в розмірі 1 535,54 грн. , однак первинні документи на доказ цього у позивача не збереглися.

09.06.2015 ТОВ "Павлоградське автотранспортне підприємство" звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою (а.с.23) про відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП.

14.08.2015 згідно наказу № 4211 (а.с. 44) Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування ТОВ "Павлоградське АТП" в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4211рв від 17.08.2015 (а.с. 45).

17.08.2015 Моторне (транспортне) страхове бюро України направило ОСОБА_5 лист № 3/1-0523007 (а.с. 46) з пропозицією у добровільному порядку компенсувати МТСБУ вищезазначені витрати, проте лист залишений без відповіді.

Згідно п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Згідно п. 39.2.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, в т.ч. у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Суд вважає, що позивач є належною особою, що здійснила страхове відшкодування і тому має право на відшкодування понесених витрат з винної особи.

Згідно п. 38.2.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до:

- до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (інваліди) ;

- до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;

- до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Право вибору особи, яка буде відшкодовувати вартість завданої шкоди належить позивачу. Примусити позивача до пред'явлення позову лише стосовно певної особи неможливо, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

10.10.2018 Головне управління військової служби правопорядку Збройних сил України надало представнику МТСБУ Купару І.Ю. відповідь на звернення № 306/4/6019 (а.с. 155) в якому зазначено, що станом на 20.01.2015 автомобіль "КрАЗ-65055" шасі № 40795507, 2004 р.в., державний номерний знак 2942 П2 належав військовій частині польова пошта В5912, був зареєстрований військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку 14.08.2014, технічний талон транспортного засобу Збройних Сил України ПН № 019584.

16.10.2018 Міністерство оборони України Тил збройних сил України надало відповідь на запит № 341/7/7087 (а.с. 156-157) в якому зазначено, що автомобіль "КрАЗ", державний номерний знак 2942 П2, відповідно до Положення про військово-транспортний обов'язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28,12.2000 №1921 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №405), переданий за мобілізацією у 2014 році з національної економіки та поставлений на облік до Військової частини А1744, яка являлась формувачем Військової частини А1708 (на той час - польова пошта В5912). З 01.07.2017 Військова частина - польова пошта В5912 перейшла на умовне найменування А1708.

Також повідомлено, що в ході реєстрації в органах фіскальної служби Військової частини А1708, як платника податків, було встановлено, що код ЄДРПОУ (00152024) Військової частини А1708 не перевіряється відповідним програмним забезпеченням, тобто є помилковим. З метою перевірки достовірності присвоєного коду ЄДРПОУ, податковою інспекцією опрацьовано запит до Державної служби статистики України щодо підтвердження дійсності та достовірності зазначеного коду. За результатами запиту, на адресу Військової частини А1708 надано відповідь, що код 00152024 не є ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ.

Також в листі повідомлено, що при Військовій частині А1744 (18000, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, Довідка з ЄДРПОУ №532/12, ідентифікаційний код 08088626, правовий статус суб'єкта - юридична особа, класифікаційні дані місцезнаходження за КОАТУУ 7110100000, організаційно-правова форма за К0ПФГ 425 державна організація, види діяльності за КВЕД - О 84.22 діяльність у сфері оборони) створена централізована бухгалтерія, ще здійснює централізоване обслуговування Військової частини А 1708.

З метою організації фінансового забезпечення, відповідно до порядку встановленого Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 21.03.2014 №248/3/11/225 та клопотання Тилу Збройних Сил України від 27.08.2017 № 341/10/7348, військова частина А1708 з 01.08.2014 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини А1744 (особовий рахунок № 51126/02666). Тобто Військова частина А1708 не здійснює самостійно свою господарську діяльність та не має статусу юридичної особи.

Тобто хоча юридично вказаний автомобіль знаходиться на лише балансі Військової частини А1744, а відповідальність за його збереження та експлуатацію несе Військова частина А1708 (якій автомобіль був переданий згідно акту прийому-передачі у 2014 році), однак майнова відповідальність за відшкодування завданої автомобілем шкоди повинна покладатися на ВЧ А 1744.

При цьому суд виходить з того, що належним відповідачем у справі може бути лише юридична особа, за рахунок якої можливе реальне виконання судового рішення у справі. За рахунок ВЧ А 1708 таке виконання не можливе, оскільки ця військова частина не є юридичною особою та не має власних банківських рахунків і коштів для виконання зобов'язання.

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.05.2015 по справі № 130/737/15-п встановлено вину водія ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Вину у скоєному водієм не визнано.

У відповідності до роз'яснення п. 2. постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" --- шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

ДТП було спричинено саме військовим автомобілем, а тому за завдану ним шкоду повинна нести відповідальність військова частина незалежно від вини водія.

На цій підставі протилежні доводи третьої особи та відповідачів суд відхиляє. Дані обставини щодо винуватця ДТП не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач фактично підтримує позовні вимоги лише стосовно другого відповідача у справі - Військової частини А1744, якого вважає належним для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою позивачем страхового відшкодування.

Суд погоджується із цими доводами і вважає, що позов підлягає до задоволення лише стосовно другого відповідача, виходячи з такого:

Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" .... майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд відхиляє доводи представника першого відповідача про те, що якщо на дату скоєння ДТП військовий автомобіль не перебував у розпорядженні Військової частини А1708, а був відкомандирований разом із водієм ОСОБА_5 у розпорядження іншого військового формування "сектор Б" зони АТО з місцем розташування в с. Олексіївка Донецької області, то відповідальність за відшкодування в порядку регресу витрат покладається на цю іншу військову частину.

Відрядження не свідчить про зміну правового титулу майна (автомобіля), яке юридично залишається приналежним Військовій частині А1744.

З наявних у справі доказів вбачається, що Військова частина А1744 зареєстрована як юридична особа - державна організація, має ідентифікаційний код 08088626, при ній створена централізована бухгалтерія, що здійснює централізоване обслуговування ВЧ А1708, при цьому 01.08.2014 ВЧ А1708 зарахована на фінансове забезпечення до ВЧ А1744 (особовий рахунок № 51126/02666), ВЧ А1708 не здійснює самостійно свою господарську діяльність.

Згідно ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідачі не вказали суду на положення чинного законодавства, які б визначали відповідальність держави за шкоду, завдану військовим автомобілем в результаті ДТП. В такому випадку належним відповідачем був би відповідний орган Держказначейства, а військові частини лише третіми особами.

Згідно листа № 341/7/7087 від 16.10.2018 Міністерства Оборони України Тилу збройних сил України (а.с. 156) ВЧ А1708 не здійснює самостійно свою господарську діяльність, а фактично використовує ідентифікаційний код 08088626 закріплений за ВЧ А744.

Отже, належним відповідачем у справі є ВЧ А1744, яка здійснює фінансове забезпечення володільця (ВЧ А1708) військового автомобіля КрАЗ-65055, що скоїв ДТП.

Чинне законодавство не звільняє військові частині від обов'язку страхувати свою відповідальність як власників наземних транспортних засобів.

Судом не встановлено наявність страхового полісу на військовий автомобіль КрАЗ-65055 яким скоєно ДТП.

Оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 50 000,00 грн. платіжним дорученням № 4211рв від 17.08.2015 (а.с. 45), то право на стягнення цих коштів по регресу у позивача виникло з цієї дати.

Позивач просить стягнути в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою позивачем страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди з належного відповідача в розмірі 50 000,00 грн. та 1 535,54 грн. витрат на послуги експерта, яким визначено розмір завданої шкоди постраждалому від ДТП автобусу "Богдан".

В ході підготовчого провадження відповідачі-військові частини не ставили питання про незгоду із розміром визначеного відновлювального ремонту автобуса і не просили призначити у справі експертизу для визначення іншої вартості ремонту.

З цих підстав суд вважає, що відповідачами в ході розгляду справи не надано ніяких належних і допустимих доказів на спростування визначеного розміру завданої шкоди, яка на замовлення позивача розрахована судовим експертом Цаберябим В.М. (а.с. 31-36).

У відповідності до ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З доводів позивача вбачається, що за висновок по визначенню вартості відновлювального ремонту позивач сплатив судовому експерту Цаберябому В.М. 1 535,54 грн., доказів оплати суду не надано.

Дані витрати є витратами, пов'язаними із розглядом справи згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Отже, внаслідок не підтвердження позивачем розміру понесених витрат на виготовлення висновку експертного дослідження, в частині стягнення 1535,54 грн. у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою позивачем страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50 000,00 грн., слід задовольнити лише щодо Військової частини А 1744, ці вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

У позові до Військової частини польова пошта В5912 (А1708) м. Черкаси 18023) слід відмовити повністю, як до неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача А 1744 повністю (оскільки спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони, що, зокрема, не провела відшкодування завданої шкоди у добровільному порядку), з якого на користь позивача слід стягнути 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України., -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково стосовно Військової частини А 1744.

Стягнути з Військової частини А 1744 (ідентифікаційний код 08088626, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код 21647131, м. Київ, Русанівський б-р, 8) -- 50 000,00 грн. понесених витрат на виплату страхового відшкодування та 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог про стягнення 1 535,54 грн. у позові відмовити.

3. У позові до Військової частини польова пошта В5912 (А1708) м. Черкаси 18023) -- відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018

Суддя Н.М. Спаських