Ухвала суду № 78048202, 23.11.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

23.11.2018 м. ХарківСправа № 922/3142/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" про забезпечення позову (вх. № 32938 від 22 листопада 2018 року) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 638 000,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012", про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 11/06 від 11 червня 2018 року у розмірі 638 000,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача сплачений судовий збір у розмірі 9 570,00 грн.

22 листопада 2018 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи № 922/3142/18 призначено в порядку загального позовного провадження та почато у справі підготовче провадження з призначенням підготовчого засідання.

22 листопада 2018 року через канцелярію суду від позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна", надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 32938) в якій позивач просить суд в межах суми заявлених позовних вимог та судових витрат накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" (61038, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, код ЄДРПОУ 37876546), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських установах.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що діями відповідача, які не ґрунтуються на законодавстві, суттєво порушуються права позивача в зв'язку з не виконаннями відповідачем умов укладеного договору поворотної фінансової допомоги № 11/06 від 11 червня 2018 року, а саме в порушення п. 6.1 договору відповідачем в повному обсязі достроково не повернуто позивачу надану останнім поворотну фінансову допомогу, вимога про повернення якої була направлена на адресу відповідача 27 вересня 2018 року. Як вказує позивач, оскільки відповідачем була повернута лише частина наданої поворотної фінансової допомоги у розмірі 152 000,00 грн., відповідач відмовляється від повернення грошових коштів у залишковому загальному розмірі 638 000,00 грн. (стягнення яких є предметом даного спору), тим самим відповідач порушує свої зобов'язання за договором, не повертає фінансову допомогу, фактично привласнивши собі грошові кошти, належні позивачу. Крім того, позивач вказує на те, що на його думку відповідач й в подальшому не сплачуватиме заборгованість за спірним договору, з огляду на те, що відповідач ухиляється від офіційних контактів з цього приводу, зокрема не відповідає на дзвінки, не отримує та не відповідає на кореспонденцію.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно (грошові кошти) відповідача може призвести до невиконання законних вимог позивача.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Також, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" п Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (2Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 етапі 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд. - і. водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

По суті, забезпечення позову - це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З урахуванням викладених обставин, а саме з огляду на те, що позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 638 000,00 грн., які було надано відповідачу позивачем на підставі договору поворотної фінансової допомоги № 11/06 від 11 червня 2018 року, та умова дострокового повернення яких передбачена умовами п. 6.1 договору - "надавач вправі вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це одержувача за 10 робочих днів", вжиття заявлених позивачем по даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленою позивачем вимогою. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна", просить суд накласти арешт на грошові кошти, надані самим позивачем відповідачеві в безоплатне тимчасове користування на підставі договору поворотної фінансової допомоги № 11/06 від 11 червня 2018 року, від повного повернення яких відповідач ухиляється і які (грошові кошти) були лише частково повернуті позивачу. Тобто, своїми діями відповідач (частковим поверненням отриманої поворотної фінансової допомоги (грошових коштів)) підтвердив усвідомлення ним свого обов'язку повернення грошових коштів, які є предметом спірного договору, втім від вчинення яких (дій) ухиляється. Більш того, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство позивача зареєстровано 27 жовтня 1994 року, тобто 24 роки тому, і вест цей час займається підприємницькою діяльністю.

Суд, врахувавши викладені вище обставини та характер правовідносин, що склалися між сторонами, приходить до висновку, що забезпеченням даного позову відповідачу не буде спричинено жодних збитків.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, без повідомлення учасників справи, та не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 ГПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 32938 від 22 листопада 2018 року) - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у справі № 922/3142/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 11/06 від 11 червня 2018 року у розмірі 638 000,00 грн., а саме:

в межах суми заявлених позовних та судових витрат накласти арешт на грошові кошти в сукупному розмірі 647 570,00 грн., що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, код ЄДРПОУ 37876546), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських установах.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 23 листопада 2018 року, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 24 листопада 2021 року.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна" (61177, м. Харків, пров. Пластичний, 9, код ЄДРПОУ 22701074).

Боржниками за даною ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, код ЄДРПОУ 37876546).

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання ухвали суддею, відповідно до ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу постановляє суддя Калініченко Наталія Вадимівна.

Повний текс ухвали складено 23 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_1

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.