Рішення № 78048169, 20.11.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2018 Справа № 920/602/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Петрович І.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/602/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пумане Сервіс», м. Суми

до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, м. Суми

про скасування заборгованості нарахованої за договором,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ «Пумане Сервіс» з позовом до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про скасування заборгованості нарахованої за договором у сумі 414996,96 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства та договірних умов нарахував позивачу заборгованість за Договором № 207 від 01.06.2011 про тимчасове користування місцями, що знаходяться в комунальній власності для розташування рекламних засобів у розмірі 414996,96 грн.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позову не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що заборгованість за Договором №207 від 01.06.2011 було нараховано у відповідності до умов Договору та діючого законодавства.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

19.11.2018 від позивача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Тому, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

Щодо заяви про зупинення провадження у справі.

Заява позивача мотивована тим, що 19.11.2018 ТОВ «Пумане Сервіс» подало до Господарського суду Сумської області позовну заяву до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання Договору № 207 від 01.06.2011 недійсним і тому позивач вважає, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду справи за позовом поданим 19.11.2018 про визнання договору недійсним.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відтак, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Разом з тим, доказів наявності іншої справи позивачем суду не надано, копія позовної заяви з відміткою канцелярії суду про її реєстрацію не є доказом прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення позову про визнання Договору №207 від 01.06.2011 недійсним.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для зупинення провадження у справі, тому суд відмовляє у задоволенні заяви позивача.

Щодо позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ні зазначеними вище нормами, ні договором, а також жодним іншим нормативним актом не передбачено такого способу захисту порушеного права, як скасування заборгованості.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є іншим ефективним способом захисту, який не суперечить закону в контексті ч. 1 ст. 5 ГПК України.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236–238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 23.11.2018.

Суддя В.Л.Котельницька