Ухвала суду № 78048020, 23.11.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

23 листопада 2018 року Справа № 915/1299/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н без дати ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі

За позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_3

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна", 54002, м.Миколаїв, вул.Московська, буд.69, кв.20

Третя особа: Департамент (Центр) з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20

про: - визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства

21.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою без номера без дати до Товариства з обмеженою відповідальність «Петрівна» в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників (учасника) Товариства з обмеженою відповідальність «Петрівна», оформлене протоколом Загальних зборів учасників (учасника) Товариства з обмеженою відповідальність «Петрівна», що були підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною та внесено до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" про зміну складу або інформації про засновників та реєстраційного запису №15221070026003227 від 18.10.2018, внесеного 18.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною та внесено до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" про зміну керівника юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з даними Статуту ТОВ "Петрівна" в редакції, затвердженій Загальними зборами учасників, Рішення №16/11-1 від 04.11.2016, ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства. Вказаний Статут та засвідчення справжності підпису учасника на ньому зареєстровані приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставнича І.О. 04.11.2016 та зареєстрованого в реєстрі за №1206.Згідно з Наказом №16 від 05.11.2016 ТОВ "Петрівна" ОСОБА_1 призначена на посаду директора товариства з правом першого підпису. Будь - які зміни до установчих документів за період з 04.11.2016 по теперішній час не вносилися, державна реєстрація таких змін не проводилася. З інформації, що міститься у ЄДРЮОФОП та ГО від 06.11.2018, позивачу стало відомо, що 17.10.2018 за реєстраційним номером 15221050025003227 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформація про засновників) державним реєстратором Роговой Оленою Анатоліївною Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. 18.10.2018 за реєстраційним номером 15221070026003227 тим же реєстратором внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах. Вказані реєстраційні дії було здійснено без відома позивача, на підставі документів, які позивач не підписувала, згоду не надавала.

Разом з позовною заявою позивачем надана заява про вжиття заходів забезпечення позову в якій позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрівна" вчиняти дії з відчуження 523/1000 нежитлового об'єкту, місцезнаходження якого є Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Василевського маршала, буд.40/1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрівна".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник (позивач) зазначає, що на праві приватної власності відповідача знаходиться нежитловий об'єкт з часткою 523/1000 за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Василевського маршала, буд.40/1 в підтвердження чого посилається на Мирову угоду, затверджену господарським судом Миколаївської області 19.03.2009, ухвалу від 12.06.2009 у справі №11/95/09. Право власності зареєстроване у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації (зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.06.2009) згідно з Витягом №23023145 від 16.06.2009 номер запису 879 в книзі 7 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Станом на 07.11.2018 право власності підтверджується Інформаційною довідкою №144442127. Вказує, що незаконна та безпідставна зміна учасника та директора товариства має на меті заволодіння цим об'єктом нерухомого майна з метою подальшого його відчуження та привласнення грошових коштів. А тому виникає необхідність у вжитті заходів до забезпечення позову з метою недопущення передачі його стороннім третім особам, що в разі задоволення позовної заяви, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зі змісту ч. 5 ст. 137 ГПК України вбачається, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно ч.10 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (учасника) Товариства з обмеженою відповідальність «Петрівна», оформлене протоколом Загальних зборів учасників (учасника) Товариства з обмеженою відповідальність «Петрівна», що були підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018 та реєстраційного запису №15221070026003227 від 18.10.2018, тобто предмет спору фактично стосується саме корпоративних прав позивача, а заявленими заходами забезпечення позову позивач фактично просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальність "Петрівна" здійснювати дії щодо розпорядження майном, тобто наведені в заяві про забезпечення позову заходи є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивачем не доведено адекватність засобу до забезпечення позову та їх співмірність із заявленими вимогами.

Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується на припущеннях, жодних доказів в обґрунтування не зазначено та не надано.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви №б/н без дати ОСОБА_1 про

вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрівна" вчиняти дії з відчуження 523/1000 нежитлового об'єкту, місцезнаходження якого є Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Василевського маршала, буд.40/1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрівна" - відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно п.2 ч.1 ст. 255 ГПК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.11.2018

Суддя Н.О. Семенчук