Рішення № 78047976, 13.11.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Справа № 915/734/18

м. Миколаїв

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Кіровоградське автотранспортне підприємство “Агробудавтосервіс”

до відповідача: Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про: стягнення 372590,64 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю б/н від 04.01.2016; ОСОБА_2 – за б/н від 04.01.2016,

від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю № 624 від 26.10.2018,

Суть спору:

16 липня 2018 року Приватне акціонерне товариство “Кіровоградське автотранспортне підприємство “Агробудавтосервіс” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 10.07.2018 (вх. № 8551/18) про стягнення з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” заборгованості в розмірі 372590,64 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: досягнутої домовленості між сторонами про надання автопослуг, яка витікає з: актів надання послуг № 603 від 26.04.2017, № 659 від 29.04.2017, № 660 від 10.05.2017, № 688 від 15.05.2017, № 726 від 2.05.2017, № 809 від 06.06.2017, № 854 від 12.06.2017, № 887 від 19.06.2017, № 1035 від 12.07.2017, № 1047 від 17.07.2017; платіжних доручень щодо проведених відповідачем часткових оплат; листа від 18.05.2018 з вимогою сплатити борг; норм ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на момент пред’явлення позову відповідач борг за надані послуги не сплатив та належним чином не відреагував на вимогу позивача.

Відповідач у відзиві (вх. № 9643/18 від 02.08.2018) посилаючись на приписи статей 1, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» заперечує на позов, просить суд відмовити у його задоволенні. Так, відповідач зазначає, що за відсутності договору про надання послуг з автоперевезення вантажів, за відсутності дозволу на заняття діяльністю, що пов’язана із наданням транспортно-експедиторських автопослуг з організації та забезпечення перевезень вантажів та ненаданням всіх необхідних документів позовні вимоги є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження.

У відповіді на відзив (вх. № 13343/18 від 12.10.2018) позивач звертає увагу на наступне: основним видом діяльності позивача є перевезення вантажів; позивач не надавав відповідачу послуги з організації перевезення вантажів, відповідно правовідносини не регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»; позивач надавав послуги з перевезення вантажу де замовником послуг і одержувачем вантажу є відповідач. Відправником в товарно-транспортних накладних зазначений ТОВ «Софія граніт»; позивач вважає, що між ним та відповідачем склались правовідносини з надання послуг, які врегульовані нормами ст. 901, 903 ЦК України; відсутність між сторонами письмового договору не свідчить про ненадання позивачем послуг відповідачу та не звільняє від їх оплати.

До відповіді на відзив позивач додав до матеріалів справи копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії рахунків на оплату, копії податкових накладних та квитанцій про їх відправку.

13.11.2018 від відповідача до суду надійшла заява про відкладення судового засідання, в судовому засіданні судом подану заяву було розглянуто та у задоволені відмовлено з наведенням відповідної мотивації.

13.11.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за послуги перевезення за відсутності письмового договору.

Підставою виступили норми статей 901, 903 Цивільного кодексу України, акти надання послуг та товарно-транспортні накладні.

Відповідно до приписів статей 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивачем протягом 2017 року відповідачу були надані автопослуги виконання яких було оформлено між сторонами наступними документами:

1) ОСОБА_2 надання послуг:

- № 603 від 26.04.2017 на суму 102249,76 грн.;

- № 659 від 29.04.2017 на суму 129435,79 грн.;

- № 660 від 10.05.2017 на суму 138210,30 грн.;

- № 688 від 15.05.2017 на суму 96251,45 грн.;

- № 726 від 2.05.2017 на суму 120915,66 грн.;

- № 809 від 06.06.2017 на суму 81872,20 грн.;

- № 854 від 12.06.2017 на суму 87051,42 грн.;

- № 887 від 19.06.2017 на суму 159304,80 грн.;

- № 1035 від 12.07.2017 на суму 93545,36 грн.;

- № 1047 від 17.07.2017 на суму 113753,90 грн.

2) Рахунки на оплату (до кожного акту);

3) Товарно-транспортні накладні (до кожного акту);

4) Податкові накладні.

Надані суду акти та рахунки, як зазначає позивач та цього не спростовує відповідач, – мають помилкове посилання на договір № 14/01/23.

Разом із тим, акти підписані без зауважень та затверджені обома сторонами.

Відповідно до наданих суду товарно-транспортних накладних: автомобільним перевізником виступає позивач; замовником – відповідач; вантажовідправником – різні юридичні особи; вантажоодержувач – філії відповідача; відомості про вантаж – суміш та/або відфризований матеріал та/або щебінь.

Щодо податкових накладних: згідно листа ГУ ДФС у Кіровоградської області № 10504/10/11-28-12-01-15 від 12.10.2018 між підприємствами ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ПАТ «КАТП «Агробудавтосервіс» задекларовано взаємовідносини за звітні періоди квітень-липень 2017 року. Станом на 11.10.2018 за вказані періоди відсутня розбіжність між задекларованими сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по даних підприємствах.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

ОСОБА_4 зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, та проаналізувавши докази на які в обґрунтування позову та своїх заперечень посилаються позивач і відповідач, суд дійшов висновку про відсутність встановленого до спірних правовідносин обов’язку письмового оформлення правочину.

Тому, така поведінка сторін у вигляді оформлення та підписання ОСОБА_4 надання послуг і товарно-транспортних накладних фактично засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а саме реалізації такого інституту об’єкту цивільних прав – як послуги.

За змістом частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, відповідач не довів суду належними доказами, виходячи із визначених законодавством термінів, які вживаються в Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність», того що сфера дії цього закону поширюється на спірні відносини.

Водночас суд звертає увагу на виконання автопослуг, перелік яких та вартість фактично узгоджена як позивачем так і відповідачем у вищенаведених актах надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2018 позивач направив відповідачу лист з вимогою протягом 7-ми календарних днів погасити заборгованість за надані послуги в сумі 372590,64 грн.

За інформацією позивача, лист залишився без належної реакції з боку відповідача.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідач не надав суду спростувань того, що йому надавались відповідні автопослуги позивачем за доказами та обставинами, на які посилається позивач в обґрунтуванні заявлених позовних вимог.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку, що пред’явлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_4 зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ОСОБА_4 надання послуг позивач надав відповідачу автопослуги на загальну суму 1122590,64 грн.

ОСОБА_4 платіжних доручень (том 1, а.с. 20-29) відповідач здійснив часткову оплату за послуги надані йому позивачем - в сумі 750000,00 грн.

Належних доказів того, що послуги сплачені в повному обсязі відповідач суду не надав, свій контрозрахунок суми заборгованості не представив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по спірним відносинам дійсно складає в розмірі 372590,64 грн. (1122590,64 грн. - 750000,00 грн.).

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь Приватного акціонерного товариства “Кіровоградське автотранспортне підприємство “Агробудавтосервіс” 372590,64 грн. боргу та 5588,86 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство “Кіровоградське автотранспортне підприємство “Агробудавтосервіс” (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, пр. Комсомольський, 1А; ідентифікаційний код 05387653);

відповідач: Дочірнє підприємство “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А; ідентифікаційний код 31159920)

Повне рішення складено та підписано 23 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова