Рішення № 78047583, 07.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2018 р.Справа № 910/9996/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

філія Центр охорони здоров'я" Київська клінічна лікарня на

залізничному транспорті №3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер Полісся"

про стягнення 1 051 672,70 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" філія Центр охорони здоров'я" Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №3 (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер Полісся" (надалі - відповідач) про стягнення 1 051 672,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення орендованого майна відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна № 4989 від 30.01.2010 р.

Ухвалою від 31.07.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.08.2018 р.

17.08.2018 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач проти позову заперечує, посилаючись на належне виконання Договору оренди нерухомого майна № 4989 від 30.01.2010 р.

Протокольною ухвалою від 29.08.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.10.2018 р.

Протокольною ухвалою від 10.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2018р.

У судовому засіданні 07.11.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 07.11.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.01.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелопер Полісся", як Орендарем, було укладено договір оренди №4989 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - Майно) площею 706,10 кв.м., розміщені за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 8 (в будівлі котельні літера "З", в будівлі пральні літера "К'', в будівлі пральні літера "Л", частина будівлі гаражних боксів літера "И"), що перебувають на балансі Державного закладу вузлова лікарня №1 ст. Дарниця ДГТО "Південно - Західна залізниця" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі Звітом про незалежну оцінку станом на 30 червня 2009 р. і становить: 2 615 010,00 грн. 00 коп.

Майно передається в оренду з метою:

- розташування стоянки для автомобілів - 97,30 кв.м;

- розташування котельні (інше використання майна) - 87,00 кв.м;

- розташування пральні загального користування 521,80 кв.м. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30 січня 2010 р. до 30 січня 2011 р.

Як встановлено п. п. 10.2., 10.3. Договору, умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати подання до розгляду іншою Стороною.

Пунктом 10.4. Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Як встановлено п. 10.5. Договору, реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників).

30.01.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелопер Полісся" підписано Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Сімферопольська, 8 (в оренду).

13.01.2011 р. сторони уклали Договір №4989/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 p., яким, зокрема, встановили площу орендованого майна у 658,80 кв.м., та внесли зміни до п. 3.1. розділу 3 Договору.

23.02.2011 р. сторони уклали Додатковий договір №4989/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 p., яким, зокрема, внесли зміни до п. 1.1. Договору (в частині вартості майна), п. 1.2. та 3.1. Договору. У новій редакції п. 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2011 р. 13 285,45 грн. Орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2011 р. 13 285,45 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2011 р.

28.03.2012 р. між сторонами укладено Додатковий договір №4989/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р., яким, зокрема, встановили, що Договір оренди № 4989 від 30.01.2010 р. продовжено на 1 (один) рік, що діє з 30.01.2012 по 30.01.2013 року включно.

01.03.2013 р. укладено Договір №4989/05 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р., яким, серед іншого, Договір оренди № 4989 від 30.01.2010 р. продовжено на 1 (один) рік, що діє з 30.01.2013 року до 30.01.2014 року включно.

06.05.2014 р. між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ "Девелопер Полісся" укладено Договори №4989/06 та №4989/07 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р., якими, зокрема, внесли зміни до п. п. 1.1., 1.2., 3.1. Договору; та встановили орендну плату за базовий місяць оренди - січень 2014 року.

13.05.2014 р. між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ "Девелопер Полісся" укладено Договір №4989/08 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р., яким, серед іншого, Договір оренди № 4989 від 30.01.2010 р. продовжено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 30.01.2014 року по 30.12.2016 року включно.

23.03.2016 р. між ТОВ "Девелопер Полісся", як орендарем, та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як орендодавцем, укладено Додатковий договір №1 до Договору оренди нерухомого майна від 30 січня 2010 р. №4989.

За умовами вказаного Додаткового договору №1 від 23.03.2016 р. сторони встановили, зокрема, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди № 4989 від 30.01.2010 р. є ПАТ "Укрзалізниця". У тексті Договору повне найменування Державного закладу вузлова лікарня №1 ст. Дарниця ДГТО "Південно-Західна залізниця" та скорочене найменування "ВЛ №1 ст. Дарниця ПЗЗ" замінено відповідно на Структурний підрозділ "Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №3 філії "Центр охорони здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та скорочене найменування "ККЛ ЗТ №3" філії "ЦОЗ" ПАТ "Українська залізниця". Також, викладено у новій редакції пункти 3.1., 3.6. Договору оренди (щодо нарахування і сплати орендної плати).

Пункт 10.1. Договору оренди Додатковим договором №1 від 23.03.2016 р. викладено у такій редакції: "Цей Договір діє з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно".

Всі інші умови Договору, не порушені даним Додатковим договором, залишаються без змін.

23.03.2018 р. ТОВ "Девелопер Полісся" та ПАТ "Українська залізниця" підписали Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (додаток до Додаткового договору від 23.03.2016 р. №1 до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р.

04.04.2016 р. сторони уклали Додатковий договір №2 до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р., яким п. 10.1. Договору оренди викладено у такій редакції: "Цей Договір діє з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2016 року включно".

31.10.2016 р. сторони уклали Додатковий договір №3 до договору оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р., яким п. 10.1. Договору оренди викладено у такій редакції: "Цей Договір діє до 31 жовтня 2016 року включно".

Як зазначає позивач, за передавальним актом від 03.08.2015 р., затвердженим Міністром інфраструктури 18.08.2015 р., правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків Державного закладу вузлова лікарня №1 ст. Дарниця ДГТО "Південно-Західна залізниця", після його реорганізації шляхом злиття, переходить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; що відбулось у зв'язку із створенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.14. № 4442-VI.

Таким чином, до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця за Договором оренди нерухомого майна №4989 від 30.01.2010 р.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За результатом розгляду даної справи та дослідження зібраних сторонами доказів, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, строк дії Договору оренди закінчився, проте орендоване майно відповідачем повернуто не було, що є підставою для нарахування неустойки згідно з п. 10.11. Договору оренди.

Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 1 051 672,70 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що строк дії Договору оренди продовжено, вимог від позивача про повернення орендованого майна не надходило; відтак, нарахування неустойки не є правомірним.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 10.11 Договору оренди №4989 від 31.01.2010 р. (в редакції Додаткового договору №4989/04 від 28.03.2012 р.) передбачено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з цим, відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, пунктом 10.4. Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

При цьому, суд встановив, що жодних доказів звернення до відповідача із заявою про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, або із запереченнями щодо поновлення Договору, позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, після закінчення строку дії Договору (31 жовтня 2016 року), за відсутності заперечень позивача, дія Договору автоматично поновлювалась.

Відтак, доводи позивача про припинення дії Договору, неповернення відповідачем орендованого майна та наявність підстав для стягнення неустойки у період з 01.11.2016 р. по 01.03.2018 р., не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що за умовами п. 10.11 Договору оренди №4989 від 31.01.2010 р. (в редакції Додаткового договору №4989/04 від 28.03.2012 р.) передбачена сплата орендарем неустойки в розмірі подвійної щомісячної орендної плати саме за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору.

Таким чином, наявність вимоги орендодавця про повернення майна є обов'язковою передумовою для застосування до орендодавця відповідальності за невиконання такої вимоги, у вигляді сплати неустойки. Проте, доказів звернення до відповідача із вимогами про повернення майна у період з 01.11.2016 р. по 01.03.2018 р., позивачем до матеріалів справи не надано.

Як зазначає позивач, відповідач визнавав припинення дії Договору оренди та добровільно сплачував неустойку у розмірі 10% від суми орендної плати, відповідно до п. 10.11. Договору у редакції, що діяла до 28.03.2012 р.

Проте, після внесення змін до п. 10.11 Договору оренди №4989 від 31.01.2010 р. Додатковим договором №4989/04 від 28.03.2012 р., сплаті підлягала неустойка у розмірі подвійної орендної плати.

На підтвердження вказаного позивач посилається на Акт перевірки №55 ЦКРУ-40081352/610.

Як вбачається з матеріалів справи, на початку 2018 року у позивача відбулася перевірка Центрального Контрольно-ревізійного управління (в) ПЗЗ/407, про що було складено Акт перевірки №55 ЦКРУ-40081352/610.

Із наданого до матеріалів справи витягу з Акту перевірки №55 ЦКРУ-40081352/610 вбачається, що позивач не нарахував, а відповідач не сплатив неустойку за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. на загальну суму 780 895,63 грн. У ході перевірки позивачем було донараховано та виставлено рахунки відповідачу на суму неустойки в розмірі 780 895,63 грн.

З приводу Акту перевірки №55 ЦКРУ-40081352/610 суд зазначає, що приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення сторін від доказування, зокрема:

- обставини, визнані судом загальновідомими;

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

- вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, зазначена стаття не містить такої підстави звільнення від доказування, як Акт Центрального Контрольно-ревізійного управління, складений за результатами перевірки діяльності позивача.

Таким чином, підстави для посилання у якості обґрунтування позовних вимог на Акт перевірки №55 ЦКРУ-40081352/610, у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що добровільна сплата відповідачем 10% орендної плати (що було передбачено п. 10.11. Договору у редакції, що діяла до 28.03.2012 р.), не може автоматично свідчити про наявність підстав для такої сплати; та у будь-якому випадку не може бути доказом неповернення орендованого майна після його припинення.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" філія Цент охорони здоров'я" Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті №3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер Полісся" про стягнення 1 051 672,70 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.11.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна