Рішення № 78047493, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018Справа № 910/12624/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8) до проДепартаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3) стягнення страхового відшкодування в розмірі 20 718 грн. 74 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 20 718 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Позивач внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Таким чином, у зв'язку з тим, що вина у вчиненні ДТП працівником Відповідача встановлена у судовому порядку, який перебував у трудових відносинах з Відповідачем, останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 20 718 грн. 74 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12624/18, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

16.10.2018 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.10.2018 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 01.10.2018 року та 02.10.2018 року уповноваженим особам Сторін.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2016 року по вул. Генерала Батюка (Ясна) у м. Слов'янську Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», НОМЕР_2 що належить Департаменту патрульної поліції, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що підтверджується Довідкою №922278930 про дорожньо - транспортну пригоду. (а.с. 32-33)

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2016 року у справі №243/7031/16-п ОСОБА_2 водія транспортного засобу «Рено», НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 34-35)

Звітом про оцінку №16-409 від 04.12.2016 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Біленко А.В., визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобілю «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 32 822 грн. 73 коп., вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 24033 грн. 53 коп. (а.с.38-70)

14.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с.25-30)

Як вбачається з інформації, розміщеної у Централізованій базі даних МТСБУ, станом на 24.05.2016 року автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер 112205 не був застрахований відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (а.с.31)

Відповідно до Довідки №1 від 07.03.2017 року (а.с.71) на підставі наказу №2366 від 21.03.2017 року (а.с.72) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 20 027 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2366рв від 21.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «виплата по справі №37345, згідно наказу №2366 від 21.03.2017 р., ОСОБА_1., т.з. НОМЕР_1». (а.с. 73)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що вина у вчиненні ДТП працівником Відповідача встановлена у судовому порядку, який перебував у трудових відносинах з Відповідачем, останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 20 027 грн. 94 коп. та вартість автотоварознавчого дослідження в розмірі 690 грн. 80 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки шкода відшкодовується державою в особі компетентного органу державної влади.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2016 року по вул. Генерала Батюка (Ясна) у м. Слов'янську Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», НОМЕР_2 що належить Департаменту патрульної поліції, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що підтверджується Довідкою №922278930 про дорожньо - транспортну пригоду. (а.с. 32-33)

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2016 року у справі №243/7031/16-п ОСОБА_2 водія транспортного засобу «Рено», НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 34-35)

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що з інформації, розміщеної у Централізованій базі даних МТСБУ вбачається, що станом на 24.05.2016 року автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер 112205 не був застрахований відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (а.с.31)

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Закону одним із основних завдань Бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого рішенням президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10.02.2005, 31.03.2005, протоколи NN 121, 128, погодженого рішенням Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України від 06.04.2005 протокол N 3, чинного на дату дорожньо-транспортної пригоди та виплату позивачем страхового відшкодування, Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у разі заподіяння шкоди наземним транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пп. 1.3.2).

Відповідно до Довідки №1 від 07.03.2017 року (а.с.71) на підставі наказу №2366 від 21.03.2017 року (а.с.72) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 20 027 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2366рв від 21.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «виплата по справі №37345, згідно наказу №2366 від 21.03.2017 р., ОСОБА_1., т.з. НОМЕР_1». (а.с. 73)

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

З наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що Готун Іван В’ячеславович станом на 24.05.2016 року перебував на посаді інспектора УПП в містах Краматорську та Слов'янську, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 23.08.2016 року, постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2016 року у справі №243/7031/16-п та не заперечувалось Відповідачем у даній справі. (а.с.23, 34-35)

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну транспортному засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, має нести Відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль потерпілої особи зазнав технічних ушкоджень.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Звітом про оцінку №16-409 від 04.12.2016 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Біленко А.В., визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобілю «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 32 822 грн. 73 коп., вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 24033 грн. 53 коп. (а.с.38-70)

Відповідно до Довідки №1 від 07.03.2017 року (а.с.71) на підставі наказу №2366 від 21.03.2017 року (а.с.72) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 20 027 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2366рв від 21.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «виплата по справі №37345, згідно наказу №2366 від 21.03.2017 р., ОСОБА_1., т.з. НОМЕР_1». (а.с. 73)

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Враховуючи вищевикладене, при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль потерпілої особи зазнав технічних ушкоджень, у даному випадку Суд виходить із фактично виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 20 027 грн. 94 коп.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги те, що винний у вчиненні ДТП Готун І.В. перебував з Департаментом патрульної поліції у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, що він є неналежним відповідачем у справі, а відшкодування повинно здійснюватись за рахунок Державного бюджету України з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Державна казначейська служба України та її територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Держаний бюджет України або державу.

Статтею 23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 23-1 статті 2 БК України єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державній казначейській службі України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Таким чином, Суд зазначає, що Державна казначейська служби України не уособлює Державний бюджет України, а є окремою юридичною особою, яка не може нести відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність інших установ, підприємств або державних органів.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» до даних правовідносин сторін не застосовується, а спірні правовідносини врегульовуються загальними нормами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Фактично підставою для застосування вказаного виду відповідальності є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, складові якого у сукупності надають право на відшкодування завданої шкоди (шкода, протиправна поведінка, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою).

Органи поліції не належать до суб'єктів відповідальності за нормами статей 1173, 1174 ЦК України, у зв'язку із тим, що не мають статусу органів, які реалізують надані державою функції і повноваження у сфері управління, однак такими органами є державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, при встановленні дійсного спричинення шкоди стягнення повинно проводитись не з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, а з рахунків винних органів, як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №520/4116/16-ц.

Отже, оскільки Департамент патрульної поліції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, здатний самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями, зокрема, які виникли на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України та підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Крім того, з Відповідача підлягає стягненню вартість автотоварознавчого дослідження №16-409 від 043.12.2016 року щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, в розмірі 690 грн. 80 коп., сплаченого Позивачем 06.03.2017 року згідно з платіжним дорученням №2162рв, яка повинна відшкодовуватись за правилами відшкодування судових витрат, оскільки вказане дослідження проведено у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 21647131) 20 718 (двадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 74 (сімдесят чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 листопада 2018 року

Суддя О.В. Чинчин