Рішення № 78047269, 15.11.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/381/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.,

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1760 від 06.11.2017 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: ОСОБА_2, ордер серії КС № 292270;

від Одеської митниці ДФС: не з'явився;

від Управління Служби безпеки України в Одеській області: ОСОБА_3, дов. №5/25/1870 від 12.05.2018 (в режимі відеоконференції);

від Головного управління національної поліції в Одеській області: не з'явився;

від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Реілтранс": не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство"

за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Одеської митниці ДФС;

2) Управління Служби безпеки України в Одеській області;

3) Головного управління національної поліції в Одеській області;

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Реілтранс"

про стягнення 926083,49грн

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" про стягнення 926083,49грн, з яких 645168,43грн - плата за користування вагонами, 277389,16грн - збір за зберігання вантажу у вагонах, 3233,10грн - збір за проведення маневрової роботи, 292,80грн - збір за телеграфне повідомлення.

Позов обґрунтований тим, що відповідачу нараховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах, збір за проведення маневрової роботи, збір за телеграфне повідомлення у зв'язку із проведенням переогляду вагонів Одеською митницею ДФС.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.174 ГК України, ст.11 ЦК України, ст.ст.16, 32 §1, ст.28 §6 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Ухвалою суду від 23.05.2018 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.06.2018.

Ухвалою суду від 10.07.2018 залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеську митницю ДФС, Управління Служби безпеки України в Одеській області та Головне управління національної поліції в Одеській області.

Ухвалою від 25.07.2018 суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Реілтранс".

Ухвалою господарського суду від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.11.2018. В судовому засіданні 01.11.2018 оголошено перерву до 15.11.2018.

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник Управління Служби безпеки України в Одеській області підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях за вх.№9731/18 від 19.11.2018 (т.1, а.с.139-141).

Представник Одеської митниці ДФС надіслав на електронну адресу суду клопотання за вх.№17985/18 від 13.11.2018, згідно якого просить розгляд справи здійснювати без участі представника ДФС (т.3, а.с.37-38).

Представники Головного управління національної поліції в Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" в судове засідання не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т.3, а.с.35,39).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представників позивача, відповідача та Управління Служби безпеки України в Одеській області, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

07.06.2017, 08.06.2017 та 12.06.2017 Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" зі станції Велідники здійснено відправлення вагонів №№ 68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 до станції ОСОБА_5 Румунська залізниця для вантажоодержувача PPA TIMBER TRADE SRL з вантажем «деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах», що підтвердужється накладними №№ 415851, 415869, 415877, 413062, 413070, 415075, 415091, 413088 (а.с. 18-25, т.1).

15.06.2017 на станції Кучурган за заявою Відділу Митного оформлення №2 Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС (а.с.26, т.1), на підставі ч.5 ст.338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем - деревина паливна.

19.06.2017 на станції Кучурган за заявою Відділу Митного оформлення №2 Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС (а.с.27, т.1), на підставі ч.5 ст.338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем - деревина паливна.

Працівниками станції Кучурган для підтвердження факту затримки вагонів №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 складений акт загальної форми №67к1 від 15.06.17 о 17.10 год (а.с. 28, т.1). Для підтвердження факту затримки вагонів №67383786, №60627163, №65381055 складений акт загальної форми № 72к1 від 19.06.17 о 15.25 год (а.с. 29, т.1).

Про затримку вагонів для здійснення митного огляду на станцію відправлення - ст. Велідники Південно-Західної залізниці відправлено телеграфні повідомлення від 15.06.2017 та від 19.06.2017 для інформування вантажовідправника (а.с. 32, т.1).

За клопотанням слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження № 12017160000000023 від 13.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України Приморським районним судом м. Одеси винесено ухвалу у справі №522/1008/17 (1-кс/522/844/17) від 04.08.2017, якою старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 та співробітникам ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області надано дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщується у залізничних вагонах відкритого типу, зокрема вагонів №№65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467, які знаходяться на території пункту пропуску Кучурган-залізнична станція Одеської області ПАТ Укрзалізниці у режимі експорт з залученням співробітників Одеської митниці ДФС, спеціалістів Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також Одеської регіональної торгово-промислової плати (а.с.33, т.1).

Згідно з протоколом огляду місця події від 24.08.2017, з 11 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 24.08.2017, старшим слідчим СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_6, за участю ст. о/у ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області полковника ОСОБА_7, старшого державного інспектора 5-го відділу аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_8, інженера лісових культур ДП "Одеське лісове господарство" ОСОБА_9 проведено огляд вантажу у вагонах, під час якого встановлено, що у вагонах переміщуються дрова паливні соснові у вигляді колод, довжина біля 2 м та діаметром від 8 см до 40 см. Деревина має механічні пошкодження (заруби та запили), бокові та торцеві тріщини (а.с.34-36, т.1).

На підставі листа вих.№4/125/9 від 28.08.2017 старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_6 повідомлено Одеську митницю ДФС, що в ході проведеного огляду порушень Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" №2860-IV від 08.09.2005 не встановлено, законних підстав для затримання залізничних вагонів відкритого типу за вказаними номерами у досудового слідства не існує (а.с. 37, т.1).

Станцією Кучурган 02.09.2017 випущено затримані вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем, про що складено акт загальної форми №134к1 (а.с.30, т.1).

Також 02.09.2017 випущено затримані вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем, про що складено акт загальної форми №139к1 (а.с.31, т.1).

У зв'язку із затримкою вагонів для митного огляду з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017, відповідачу нараховані додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

Для досудового врегулювання спору начальник станції Велідники направив ДП "Словечанське лісове господарство" лист - претензію щодо оплати належних залізниці платежів (а.с. 39, т.1).

Відповідач направив на адресу позивача лист №508 від 25.09.2017 про те, що відповідач не погоджується з вказаними нарахуваннями, оскільки вагони простояли не з вини лісгоспу. Крім того, митний догляд вантажу проведено по місцю завантаження вагону працівниками Житомирської митниці ДФС та експертом Житомирської торгово-промислової палати. При повторному митному огляді порушень також не виявлено (а.с.40, т.1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в силу приписів статей 15, 16, 22, 28, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 1, 4, 218 Митного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" статей 4, 119, Статуту залізниць України, пунктів 2-4, 6, 10, 12, 13, 16 Правил користування вагонами, пунктів 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, п. 1.10 правил розрахунків за перевезення вантажів, відповідач як вантажовідправник повинен відшкодувати позивачу понесені додаткові витрати під час проведення митного огляду вантажу, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару внаслідок здійснення митного контролю.

Вказані обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Відповідно до частини 1 статті 306 Господарського кодексу України (далі – ГК України), перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною 2 статті 306 ГК України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частиною першою ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу залізниця зобов’язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов’язань (ч.5 ст.307 ГК України, ч.2 ст.908 та ст.920 ЦК України).

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст.306 ГК України).

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України: митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно частини 2 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що: митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Приписами частини 1 статті 218 Митного кодексу України передбачено, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Частиною 2 статті 218 Митного кодексу України визначено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Відтак, суд зазначає, що дії стосовно здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про залізничний транспорт": залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення (частина 2 статті 2 Закону України "Про залізничний транспорт").

Згідно з частини 1 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт": перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно статті 5 Угоди "Про міжнародне залізничне вантажне сполучення" від 01.11.1951 (надалі - Угода), при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Відповідно до § 6 статті 28 Угоди: якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Згідно § 1 статті 32 Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Статутом залізниць України, а саме статтею 46 Статуту, визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно частини 1 статті 119 Статуту залізниць України: за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Частиною 3 статті 119 Статуту залізниць України встановлено, що зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з частиною 1 статті 129 Статуту залізниць України: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до частини 4 статті 129 Статуту залізниць України, в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Частиною 5 статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно пункту 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (надалі - Правила №113), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до пункту 8 Правил №113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 13 Правил №113 встановлено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно пункту 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 29.05.2008 (надалі - Правила №334), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил №113).

Відповідно до пункту 3 Правил №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог та висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

В даній справі достеменно відомо, що затримка вагонів під час перевезення відбулася з підстав, котрі не залежали від позивача.

Належними і допустимими доказами на підтвердження факту настання відповідної події, а саме затримки вагонів на станції, є акти загальної форми.

Як встановлено судом та як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту затримки вагонів №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 складений акт загальної форми № 67к1 від 15.06.17 о 17.10 год (а.с. 28, т.1). Для підтвердження факту затримки вагонів №67383786, №60627163, №65381055 складений акт загальної форми № 72к1 від 19.06.17 о 15.25 год (а.с. 29, т.1).

Судом встановлено, що вказані акти складені відповідно до вимог чинного законодавства та на його підставі, з урахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016), позивачем було здійснено розрахунок плати за час користування вагонами, збір за зберігання вантажу та маневрову роботу та збір за повідомлення (телеграфне), із застосуванням відповідного коефіцієнта.

Таким чином, акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, та є належними доказами понесення перевізником додаткових витрат, що пов'язані із митними формальностями. Вказаними актами підтверджується облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) і нарахування плати за користування ними.

Так, загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів становить 926083,49грн, з яких 645168,43грн - плата за користування вагонами, 277389,16грн - збір за зберігання вантажу у вагонах, 3233,10грн - збір за проведення маневрової роботи, 292,80грн - збір за телеграфне повідомлення.

Як зазначалося вище, оскільки відповідачем загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів сплачена не була, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення 926083,49грн.

Відповідно до частини 2 статті 218 Митного кодексу України: розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Як вже вказувалось вище, 15.06.2017 на станції Кучурган за заявою Відділу Митного оформлення № 2 Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС (а.с.26, т.1), на підставі ч.5 ст. 338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем - деревина паливна.

19.06.2017 на станції Кучурган за заявою Відділу Митного оформлення № 2 Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС (а.с.27, т.1), на підставі ч.5 ст. 338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем - деревина паливна.

Згідно пункту 2.9 Інструкції "Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України" затвердженої наказом Державної митної служби, Міністерства транспорту та зв'язку України №1019/1143 від 18.09.2008, працівники залізниць не мають права виконувати з вантажами, що перебувають під митним контролем, будь-які операції без дозволу митниці.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України: митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Таким чином, позивачем виконувались вказівки, надані Управлінням Служби безпеки України в Одеській області щодо проведення огляду (переогляду) вищевказаних вагонів.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, та п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (надалі в тексті – Правила), залізниці вноситься плата вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.

Відповідно до статті 28 §6, статті 32 §1 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв’язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов’язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Системний аналіз змісту положень статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10-13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №11 від 25.02.1999, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 – свідчить, що вартість проведених залізницею робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

При цьому, у разі відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них. Такої ж думки дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що знайшло відображення у постанові від 03.04.2018 у справі №911/4080/16.

Пункт 16 Правил містить вичерпний перелік підстав звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. При цьому, здійснення митних процедур чи огляд за вказівкою Служби безпеки України, не входять до цього переліку та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами, а існування передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами у спірних правовідносинах не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що спір у даній справі не про стягнення штрафу, чи інших платежів, пов’язаних із неправомірними діями вантажовідправника, а саме про стягнення плати за користування вагонами, маневрові роботи, зберігання вантажу у вагонах. Тому, помилковим є посилання відповідача на відсутність вини, що свідчить про відсутність підстав для стягнення спірних коштів, позаяк плата за користування вагонами не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов’язанні.

При цьому, судом встановлено, що відправником вагонів був саме відповідач (зазначено в графі 1 Накладних), а ТОВ "Реілтранс" виступало платником за дане перевезення (що відмічено в графі 111 Накладних) (т.1, а.с. 18-25).

При цьому, відповідач, вказуючи на те, що перевезення відбулося за правилами Інкотермс-2010 (на умовах FCA) і що ним остаточно передавався вантаж на станції Велідники, не довів належними і допустимими доказами, що з станції "Велідники" перевезення здійснювалося за заявою іншого відправника.

Термін вантажовідправник визначено в Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженій наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 №1019/1143, згідно з якою вантажовідправник - зазначена в перевізних документах юридична чи фізична особа, яка довіряє товар (вантаж) залізниці для його перевезення.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема накладними за відправками №№ 415851, 415869, 415877, 413062, 413070, 415075, 415091, 413088 вагонів №№ 68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786, в яких вантажовідправником значиться ДП "Словечанське лісове господарство" підтверджується твердження позивача, що відповідач є належним відповідачем по даній справі і позивачем підставно пред'явлено позов до нього (адже саме він є відправником вагонів по даних перевезеннях).

Також суд зауважує, що відповідачем не доведено існування законодавства при перевезеннях, за умовами FCA (Інкотермс-2010), котре б обумовило автоматичну зміну в дорожніх відомостях відправника, визначеного в такій відомості.

Не доведено відповідачем і те, що позбавляє право позивача звернутися з позовом, що розглядається до нього (як до вантажовідправника) і зобов'язувало б звертатися позивача виключно до експедитора або вантажоотримувача.

Суд наголошує, що Статут залізниць України (стаття 119), передбачає право позивача стягувати плату, що є предметом спору по даній справі, не лише з вантажоодержувачів, але й з вантажовідправників, котрим, як вище встановлено судом, є відповідач.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі. В свою чергу, відповідач доводів позивача не спростував.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

4. Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідач заявив про застосування позовної давності, передбаченої ч.5 ст.315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.5 ст.315 ГК України та ст.137 Статуту залізниць для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячну позовну давність.

Статтею 926 ЦК України та ч.6 ст.315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980" та те, що Україна приєдналася 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Статтею 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (в редакції, чинній від 16.10.2015; дата набрання чинності для України 01.07.2016), яка врегульовує позовну давність, не містить положень про строки давності щодо подання залізницею позовів до вантажовідправників.

Відповідно до § 1 та § 2 статті 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

З огляду на викладене суд зазначає, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов'язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції Велідники Південно-Західної залізниці вантажоодержувачу PPA TIMBER TRADE SRL [Румунія]) має застосовуватися однорічна позовна давність за правилами § 1 та § 2 статті 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року), а не шестимісячний строк, передбачений статтею 137 Статуту залізниць та частиною п'ятою статті 315 ГК України.

Наведена позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.07.2018 у справі № 906/429/17, і враховується судом відповідно до ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач, згідно штампу на конверті поштової кореспонденції, звернувся до господарського суду 14.05.2018, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, наведеними вище нормами права спростовуються доводи відповідача про звернення позивача до суду поза межами строків позовної давності.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 13891,25грн судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, буд.19, ідентифікаційний код 40081200) до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, буд.13, ідентифікаційний код 00991953) задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький район, с.Словечне, вул.Лісова, буд.13, ідентифікаційний код 00991953) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, буд.19; ідентифікаційний код 40081200):

- 645168,43грн – плати за користування вагонами;

- 277389,16грн - збору за зберігання вантажу у вагонах;

- 3233,10грн - збору за проведення маневрової роботи;

- 292,80грн - збору за повідомлення;

- 13891,25грн – судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.11.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 ,3 - позивачу на дві адреси: 03680, м.Київ, вул. Тверська,5 (рек.з пов);

65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська,19 (рек. з пов.);

4 - відповідачу (рек. з пов)

5 - представнику відповідача ОСОБА_2 02105, м. Київ, пр-т Миру, 15А оф. 415 (рек. з пов.

6 - Одеській митниці ДФС: 65078, м.Одеса, вул. Гайдара, 21 корп.А (рек. з пов.)

7 - Управління Служби безпеки України в Одеській області: 65045 м.Одеса, вул. Єврейська, 43 (рек. з пов.)

8 - Головне управління національної поліції в Одеській області: 65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 12 (рек. з пов.)

9 - ТОВ "Реілтранс" : 02160, м. Київ; просп. Возз'єднання, 7-А, офіс 310 ( рек. з пов.)