Рішення № 78047231, 19.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.2018 Справа № 905/1513/18

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м.Краматорськ, Донецька область.

предмет позову: стягнення 167 720,57грн., у тому числі:

· основний борг 143 417,82 грн.

· пеня у сумі 8 972,17 грн.

· інфляційні нарахування у розмірі 12 261,26 грн.

· 3 % річних у сумі 3 069, 32 грн.

підстави позову: прострочення виконання грошового зобов’язання.

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Гайдар М.А.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 – за дов.;

відповідача: не з’явився.

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Донецькоблгаз” про стягнення 167 720,57 грн., у тому числі:

· 143 417,82 грн. - основний борг за поставлений з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ;

· 8 972,17 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з оплати переданого (проданого) у квітні - вересні 2017р. природного газу, нарахована за період з 26.05.2017р. по 13.03.2018р. (включно);

· 12 261,26 грн.- інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати переданого (проданого) у квітні - вересні 2017р. природного газу, нараховані за період червень 2017 року – лютий 2018 року;

· 3 069, 32 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати переданого (проданого) у квітні - вересні 2017р. природного газу, нараховані за період з 26.05.2017р. по 13.03.2018р. (включно).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.08.18р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.09.18р. об 11:00 год.

Позивач в позовній заяві як на підставу позовних вимог посилається на те, що:

- між сторонами укладений договір купівлі-продажу природного газу № 17-207-РО від 12.04.2017 р., за яким у власність Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” був переданий природний газ на загальну суму 143 417,82 грн.;

- “оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору”.

Ухвалою від 17.09.2018:

- строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, до 19.11.2018 включно;

- відкладено підготовче засідання на 18.10.18 року о 10:00 год.

Відповідач, не заперечуючи факту наявності заборгованості і відсутності оплати за отриманий газ, позов не визнав з посиланням на наступне.

1. Щодо пені в сумі 8 972,17 грн.

Статтею 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Ч.2 ст.2 Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідач здійснює постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Серії АЕ №299065 від 26.06.2015р.

Водночас, з огляду на предмет договору, кінцевим споживачем природного газу є населення. Тобто, відповідач є виконавцем комунальної послуги з газопостачання.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Краматорськ Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня2015 р. № 1275-р. До того ж, проведення антитерористичної операції у м. Краматорськ є загальновідомим фактом, який на підставі ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 16-407-Н від 22.08.2016р.

2. Щодо інфляційних втрат у розмірі 12 261,26 грн. та 3 % річних у розмірі 3 069,32 грн.

Пунктом 6.4. розділу 6 договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 р. №17-207-РО сторони передбачили наступний порядок проведення розрахунків.

« 6.1. За наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем:

- у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання;

- у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума заборгованості».

Заборгованість за минулі періоди та заборгованість із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору стягується на підставі відповідних рішень суду у справах 905/1227/15, 905/2300/17, 905/2949/17. Таким чином, сторони встановили такий порядок розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 р. №16-408-РО, при якому своєчасне виконання відповідачем умов договору з оплати природного газу можливе лише за відсутності заборгованості. У протилежному випадку, у разі зазначення відповідачем у платіжному документі даних про призначення платежу, зобов’язання буде вважатися таким, що виконане належним чином.

Також, враховуючи приписи пп.2 пункту 6 статті 238 Господарського процесуального Кодексу України та п.1 статті 239 Господарського процесуального Кодексу України, з посиланням на скрутне матеріальне становище, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на 1 ( один ) рік.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій зокрема зазначив:

- норми Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не повинні застосовуватись до стосунків, які виникли між сторонами по даній справі, оскільки компанія “Нафтогаз України” не є «енергопостачальною компанією» у розумінні зазначеного закону;

- Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є суб'єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами, тобто у відповідності до п.27 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» є постачальником природного газу;

- природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів, оскільки ст.275 ГК України визначено, що «...за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію. пару, гарячу і перегріту воду...»;

- ст.714 ЦК України передбачає постачання не лише енергетичних, а й інших ресурсів, тобто в контексті ст.714 ЦК України природний газ підпадає під юридичне визначення «... інші ресурси»;

- ст.714 ЦК України є загальною нормою права, а Закони України «Про електроенергетику», «Про засади функціонування ринку природного газу» та ст.275 Господарського кодексу України є нормами спеціального права;

- поняття «енергопостачання» та «газопостачання» не є тотожними;

- якщо допустити застосування Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», то відповідач по справі не є виробником теплової енергії, і у відповідності до умов договору №17-207-РО купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 року, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям і, окрім того, у ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» відсутня ліцензія для виробництва теплової енергії;

- за змістом ст.331 ГПК України, підставою для розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом; законодавець пов’язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, у той час як відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а саме: відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства;

- посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, який виник внаслідок несвоєчасності розрахунків споживачів за отримані послуги, а також відсутність затвердженого економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу, за змістом ст.331 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.218 ГК України передбачено, що обов’язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів;

- відповідач може виконати своє зобов’язання за рахунок інших надходжень, не пов’язаних з його основною діяльністю, зокрема, за рахунок кредитів банків, яких, на відміну від відповідача, позивач немає;

- Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов’язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить важким, зокрема дебіторська заборгованість перед компанією складає 49 672 млн. грн.;

- єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат;

- несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року, відбулось 1 січня 2009 року та 16 червня 2014 року;

- згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав Людини та основних свобод, згідно якої «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру …», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв’язку з тим, шо рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Ухвалою від 18.10.18р. року підготовче засідання відкладено на 05.11.2018 року.

У підготовчому засіданні 05.11.2018р. було оголошено перерву до 12.11.2018р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не скориставсь своїм правом на участь у підготовчому засіданні 12.11.2018 року, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Щодо надісланого на електронну адресу суду клопотання Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів без електронного цифрового підпису, суд констатує наступне:

· відповідно до ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”;

· ч.2 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

· ч.3 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

· ч.2 ст.4 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі;

· відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” і ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України усі документи, які подаються до суду в електронній формі, повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника);

· електронний документ, надісланий на електронну адресу суду без скріплення його електронним цифровим підписом, тобто є таким, що підписаний не відомо ким, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, Закону України “Про електронний цифровий підпис”, постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. № 680 “Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу”, а тому не підлягає оцінюванню судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

Також суд констатує, що згідно п.17.1 ч.1 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвалою від 12.11.2018р. підготовче провадження було закрите і справу призначено до судового розгляду по суті на 19.11.2018 року о 09:50 год. Явка представників сторін у судове засідання не є обов’язковою.

Уже після закриття підготовчого провадження від відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів і заперечення на відповідь.

Оскільки клопотання і заперечення надійшли після закриття підготовчого провадження, заперечення подане без дотримання строків, встановлених судом, зазначені документи залишені судом без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у підготовчому провадженні і позивача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

12.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) в особі начальника Департаменту реалізації газу ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 28.12.2016р. №14-195, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (покупець) в особі голови правління ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту товариства, був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 17-207-РО.

Укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.264 Господарського кодексу України «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу».

За приписами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як визначено п.1.1 договору, продавець зобов’язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти і здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено: «Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)».

Відповідно до п.2.1. договору: «Покупець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 60 000,000 куб. метрів:

· квітень 2017р. – 35,000 тис. куб. метрів;

· травень 2017р. – 6,000 тис. куб. метрів;

· червень 2017р. – 3,000 тис. куб. метрів;

· липень 2017р. – 3,000 тис. куб. метрів;

· серпень 2017р. – 3,000 тис. куб. метрів;

· вересень 2017р. – 10,000 тис. куб. метрів.

Розділом 3 договору передбачений порядок та умови передачі природного газу:

« 3.1. Продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу.

Право власності на природний газ, переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

3.2. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

3.3. Покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.

3.4. Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі непідписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого непідписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

3.5. У разі порушення сторонами умов передачі природного газу, визначених пунктами 3.3. та 3.4. цього договору, акт приймання-передачі природного газу вважається підписаним сторонами з обсягами приймання-передачі, встановленими оператором газотранспортної системи за процедурою алокації відповідно до вимог розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2493.

3.6. Коригування обсягів природного газу, які планується передати згідно з цим договором, оформляється покупцем у вигляді заявки».

Відповідно до п.6.1. договору: «Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Пунктами 7.1. і 7.2. сторони домовились про наступне:

«За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення».

Як зазначено в ст.267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно п.11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1квітня 2017р., і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно приписів ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на те, що сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору, договір № 17-207-РО купівлі-продажу природного газу вважається укладеним.

На виконання умов п.2.1 договору позивачем відповідачу був переданий у квітні - вересні 2017р. (проданий) природний газ, що підтверджується актами приймання-передача природного газу:

- від 30.04.2017 у обсязі 30,496 тис. куб. метрів на суму 90 426,74грн. (з ПДВ);

- від 31.05.2017 у обсязі 6,096 тис. куб. метрів на суму 18 075,86грн. (з ПДВ);

- від 30.06.2017 у обсязі 3,444 тис. куб. метрів на суму 10 212,14грн. (з ПДВ);

- від 31.07.2017 у обсязі 2,381 тис. куб. метрів на суму 7 060,14грн. (з ПДВ);

- від 31.08.2017 у обсязі 2,636 тис. куб. метрів на суму 7 816,27грн. (з ПДВ);

- від 30.09.2017 у обсязі 3,314 тис. куб. метрів на суму 9 826,67грн. (з ПДВ).

Згідно ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів своєчасної оплати отриманого від позивача природного газу відповідачем суду не надано.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

· згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу;

· відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

· ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

· відповідно д ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

· у разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди;

· ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

· згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;

· ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

· згідно ст.4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня;

· загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати переданого у квітні - вересні 2017р. (проданого) природного газу, нарахованих позивачем на відповідача за період з 26.05.2017р. по 13.03.2018р. (включно), становить 3 069, 32 грн., у тому числі за зобов’язаннями:

- квітня 2017р. за період з 26.05.2017р. по 13.03.2018р. – 2 170,24грн.;

- травня 2017р. за період з 27.06.2017р. по 13.03.2018р. – 386,28грн.;

- червня 2017р. за період з 26.07.2017р. по 13.03.2018р. – 193,89грн.;

- липня 2017р. за період з 26.08.2017р. по 13.03.2018р. – 116,06грн.;

- серпня 2017р. за період з 26.09.2017р. по 13.02.2018р. – 90,58грн.;

- вересня 2017р. за період з 26.10.2017р. по 13.03.2018р. – 112,27грн.;

· загальна сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати переданого у квітні - вересні 2017р. (проданого) природного газу, нарахованих позивачем на відповідача за період червень 2017 року – лютий 2018 року, становить 12 261,27 грн., у тому числі за зобов’язаннями:

- квітня 2017р. за період з 01.06.2017р. по 28.02.2018р. – 8 650,57грн.;

- травня 2017р. за період з 01.07.2017р. по 28.02.2018р. – 1 417,32грн.;

- червня 2017р. за період з 01.08.2017р. по 28.02.2018р. – 778,75грн.;

- липня 2017р. за період з 01.09.2017р. по 28.02.2018р. – 545,99грн.;

- серпня 2017р. за період з 01.10.2017р. по 28.02.2018р. – 439,35грн.;

- вересня 2017р. за період з 01.11.2017р. по 28.02.2018р. – 429,29грн.;

· загальна сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з оплати переданого у квітні - вересні 2017р. у власність (проданого) природного газу, нарахованих позивачем на відповідача за період з 26.05.2017р. по 13.03.2018р. (включно), становить 8 972,18 грн., у тому числі за зобов’язаннями:

- квітня 2017р. за період з 26.05.2017р. по 25.11.2017р. – 5 772,45грн.;

- травня 2017р. за період з 27.06.2017р. по 25.12.2017р. – 1 156,36грн.;

- червня 2017р. за період з 26.07.2017р. по 25.01.2018р. – 668,97грн.;

- липня 2017р. за період з 26.08.2017р. по 25.02.2018р. – 468,48грн.;

- серпня 2017р. за період з 26.09.2017р. по 13.02.2018р. – 400,99грн.;

- вересня 2017р. за період з 26.10.2017р. по 13.03.2018р. – 504,93грн.;

· зауважень щодо розрахунку здійснених позивачем нарахувань відповідачем не заявлено,

господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на п.6.4. розділу 6 договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 р. №17-207-РО як на підставу невизнання позову у частині щодо інфляційних втрат у розмірі 12 261,26 грн. та 3 % річних у розмірі 3 069,32 грн. (неправомірності цих вимог) суд вважає неправомірним, оскільки визначення вказаним пунктом договору порядку черговості спрямування грошових коштів, що надходять від покупця, жодним чином не позбавляє права продавця як кредитора на отримання від боржника суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, як це визначено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов щодо штрафних санкцій судом враховано також наступне:

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, пеня розрахована позивачем з дотриманням встановлених п.6 ст.232 Господарського кодексу України вимог, розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним. Заявлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати поставленого природного газу є правомірними.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування відповідачем пені з огляду на приписи ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” щодо встановлення мораторію на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, є безпідставним з огляду на таке.

Як зазначено в ст.1 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств – виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” метою закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав саме громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Таким чином, враховуючи, що за умовами укладеного між сторонами договору природний газ, що передається відповідачеві, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям, питання нарахування штрафних санкцій за порушення договірних зобов’язань сторін по даній страві не підпадають під регулювання Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, отже, мораторій на нарахування штрафних санкції згідно ч.2 ст.2 цього закону не є підставою для висновку щодо безпідставності нарахування пені за порушення строків оплати поставленого за договором природного газу та безпідставності позову в частині її стягнення.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 1 (один) рік судом залишено без задоволення, оскільки:

- відповідач за спірним договором фактично є покупцем газу для постачання його релігійним організаціям, тобто є посередником і за поставлений газ має отримувати від кінцевого споживача кошти;

- ніяких доказів щодо несвоєчасності розрахунків релігійних організацій з відповідачем за відпущений за спірним договором останнім до відзиву додано не було;

- з моменту, коли відповідач мав розрахуватись з позивачем, пройшло більше року.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193, п.6 ст.231, ч.6 ст.232, 275, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.91, 210, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Південна, буд.1, код ЄДРЮОФОПГФ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 20077720) 143 417,82 грн. основного боргу, 8 972,17 грн. пені, 12 261,26 грн. інфляційних, 3 069, 32 грн. – 3% річних, 2 515,81 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 22.11.2018р.

Суддя В.І. Матюхін