Рішення № 78047198, 11.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2018 Справа № 905/1556/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Гайдар М.А.,

розглянувши справу № 905/1556/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнталь-2017»

про стягнення 62 354,36 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Спринтер Схід» звернулося до господарського Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Орієнталь-2017» 62 354,36 грн., з яких: 49 256,25 грн. – основний борг, 11 960,49 грн. – пеня, 1 137,62 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання №СС97365 від 10.08.2017 в частині оплати товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2018 для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В.

20.08.2018 господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №905/1556/18, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 20.09.2018.

20.09.2018 господарським судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.10.2018.

У письмових поясненнях за вх. № 19951/18 від 28.09.2018 позивач зазначив, що періодом нарахування 3% річних є з 18.10.2017 по 25.07.2018.

Відповідач у судові засідання 20.09.2018 та 11.10.2018 не з’явився, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

При цьому, про час та місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвал суду від 20.08.2018 та від 20.09.2018 на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125. Ухвала суду від 20.08.2018 повернута до суду з відміткою органу поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання», ухвала суду від 20.09.2018 не повернута до суду, але з витягу з розділу Відстеження поштових пересилань сайту ПАТ «Укрпошта» вбачається, що відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

До того ж, ухвали суду від 20.08.2018 та від 20.09.2018 розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, із врахуванням строку розгляду справи, а також того, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачу права на судовий захист своїх прав та інтересів, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за відсутністю відповідача та за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

10.08.2017 між ТОВ «Спрінтер Схід» (постачальник, позивач) та ТОВ «Орієнталь-2017» (покупець, відповідач) укладено договір постачання №СС97365, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передавати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов’язується приймати товар і сплачувати його вартість. (п.1.1 договору).

Згідно з умовами п. 1.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 10.08.2018р. до договору) поставка товару на склад покупця здійснюється згідно із погодженим та прийнятим до виконання постачальником замовленням на поставку.

Відповідно до умов п. 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 10.08.2018 до договору) покупець оплачує товар за цінами, зазначеними у видаткових накладних на товар.

Умовами п.п. 3.8, 3.9 договору передбачено, що поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника і за рахунок постачальника на умовах DDP, передбачених Інкотермс. Пунктом поставки товару є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні на поставку.

Згідно з умовами п. 4.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 10.08.2018 до договору) покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

У п. 5.2 договору передбачено, що товар приймається за кількістю та якістю у відповідному місці поставки на підставі товаросупровідних документів, що підтверджують кількість та якість товару.

Цей договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. (п.2.1. договору в редакції протоколу розбіжностей від 10.08.2018 до договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 49 256,25 грн., що підтверджується товарно – транспортними накладними № 16200/0008878 від 03.10.2017 на суму 26 056,33 грн., № 16200/0008881 від 03.10.2017 на суму 13 767,28 грн., № 16200/0008888 від 03.10.2017 на суму 9 432,64 грн. Вказані накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень та засвідчені печаткою останнього.

Враховуючи умови п. 4.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 10.08.2018 до договору), оплата товару мала бути здійснена відповідачем до 17.10.2017 включно.

В свою чергу, відповідач у встановлений строк оплату товару не здійснив, у зв’язку з чим позивач направив відповідачу вимогу про оплату боргу № 2 від 30.10.2017, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 31.10.2017.

Вказана вимога також залишена відповідачем задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки щодо оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення 49 256,25 грн. основного боргу, 11 960,49 грн. пені, 1 137,62 грн. 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які місять відомості про господарську операцію.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач - прийняти товар і здійснити його оплату протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Вищевстановлені обставини справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно – транспортними накладними, які підписані відповідачем та засвідчені печаткою останнього, та які в силу ст. ст. 1, 9 ЗУ «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію.

Між тим, відповідач не здійснив оплату товару як у встановлений строк, так і в подальшому, внаслідок чого у відповідача виник борг в розмірі 49 256,25 грн. При цьому, жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 49 256,25 грн., а отже і про їх задоволення.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким загальний розмір нарахованих відповідачу 3% річних за період з 18.10.2017 по 25.07.2018 на суму боргу 49 256,25 грн. за товарно – транспортними накладними № 16200/0008878 від 03.10.2017, № 16200/0008881 від 03.10.2017, № 16200/0008888 від 03.10.2017 становить 1 137,62 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку вимогам чинного законодавства та обставинам справи щодо прострочення відповідача.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 137,62 грн., а отже і про їх задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд виходить з наступного.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. ( ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, а згідно з вимогами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З огляду на наведене, а також те, що договір та протокол узгодження розбіжностей до нього не містять погодження сторін щодо застосування неустойки у вигляді пені за порушення відповідачем зобов’язання по оплаті товару, суд дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, а отже і про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 424,02 грн.

При цьому, судовий збір, який сплачений позивачем при поданні позову у більшому розмірі, ніж встановлено законом (80 грн.), може бути повернутий після надходження до суду відповідного клопотання згідно приписів п.1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнталь-2017» (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125; п/р 26007300992996 в АТ «Ощадбанк», МФО 335106; код ЄДРПОУ 41268446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка, буд. 18; п/р 26002528759 в АТ «ОСОБА_1 АВАЛЬ» МФО 380805; код ЄДРПОУ 40665965) основний борг у розмірі 49 256 (сорок дев’ять тисяч двісті п’ятдесят шість) грн. 25 коп., 3 % річних у розмірі 1 137 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 62 коп., судовий збір у розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 02 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 16.10.2018.

Суддя Л.В. Ніколаєва