Рішення № 78047056, 12.11.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2018 р. Справа № 903/498/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем’як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу №903/498/18

за позовом Керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Нововолинськ

до відповідача-1: Благодатної селищної ради , м. Нововолинськ, смт. Благодатне

відповідача-2: Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь”, м. Нововолинськ

про скасування рішення селищної ради №30/9 від 13.07.2015р., визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна від 04.08.2015р. та повернення нежитлового приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 036269;

від відповідача-1: ОСОБА_2 Володмирович-селищний голова, посвідчення №01 від 10.11.2015р.;

від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність № 16/08/18/1 від 16.08.2018р. ОСОБА_4 Богданович-директор

в с т а н о в и в:

Позивач – Керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду з позовом до відповідачів: 1) Благодатної селищної ради, 2) Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь” та просить відповідно до уточнених позовних вимог від 14.09.2018р. за вх.01-55/9773/18, які є прийняті ухвалою суду від 16.10.2018р.:

-скасувати рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/09від 13.07.2015р. “Про затвердження оцінки вартості майна – нежитлового двоповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе”;

-визнати недійсним у повному обсязі договір купівлі-продажу від 04.08.2015р. нерухомого майна, який укладено між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь”;

-зобов’язати Волинській обласний благодійний фонд “Карітас-Волинь” повернути нежитлове приміщення, а саме приміщення колишньої школи загальною площею 1645,0 кв.м., що знаходиться за адресою:45490,Волинська обл., м. Нововолинськ, смт. Благодатне, вул. Л. Українки ,3 у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами недотримано законодавчо визначеної процедури передбаченої Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, яка передує підписанню договору купівлі-продажу, а тому є підставою для скасування рішення Жовтневої селищної ради від 13.07.2018р. №30/9 і визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.08.2015р. недійсним і як наслідок – здійснення повернення приміщення у комунальну власність.

Ухвалою суду від 16.07.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження із підготовчої стадії.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.11.2018 року.

Прокурор в судовому засіданні через відділ діловодства суду до початку розгляду справи по суті подав пояснення на заперечення відповідача-2 на відповідь відзивів від 15.10.2018р., щодо окремих питань за вх.№01-55/12211/18 від 08.11.2018р., в яких вказує, що предметом даної справи №903/498/18 є зовсім іншим і відповідно сторони у справі можуть бути лише такими, як визначено прокурором. Будь-які інші державні органи чи органи місцевого самоврядування, інші господарюючі суб’єкти не здійснюють функцій та повноважень, пов’язаних із захистом комунальної власності, а також не набували прав на спірне майно, а тому не можуть бути сторонами по справі. А відтак звертає увагу суду на те, що під час розгляду будь-якої справи суд повинен ураховувати її особливості та індивідуальності, характер спірних правовідносин та суб’єктний склад. З урахуванням наведених вище підстав, при розгляді справи №903/498/18 неможливо застосовувати судову практику в аналогічний справі постанову Верховного Суду від 20.09.2018р. (№924/1237/17).

Представники відповідачів 1, 2 в судовому засіданні просять суд відмовити в позові з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та в додаткових письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке:

19 червня 2015 року між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь” укладено договір №51 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Жовтневого, з правом подальшого викупу.

Згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі до рішення №25/7 від 24.10.2014р. «Про оренду нежитлового приміщення» передає, а орендар приймає в безкоштовне орендне користування (з правом викупу по залишковій вартості) комунальне майно: двохповерхове нежитлове приміщення площею 1645,0 кв.м., розміщене за адресою: 45490, Волинська область, м. Нововолинськ, смт. Жовтневе, вул. Л.Українки, 3 на двох поверхах двохповерхового приміщення бувшої школи №8, що перебуває на балансі Жовтневої селищної ради, вартість якого визначена за розрахунком станом на 01.01.2015р. і становить 583512,00 грн. Майно належить орендодавецю на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Нововолинська міського управління юстиції Волинської області 08.06.2015р., індексний номер 38675855. Державна реєстрація права власності проведена Реєстраційною службою Нововолинського міського управління юстиції Волинської області від 08.06.2015р., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 652644207107.

Згідно з п.п 1.2. договору майно передається в оренду з метою створення реабілітаційно-рекреаційного молодіжного центру.

Пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що договір укладено на сорок дев’ять років і діє з 19.06.2015р. до 18.06.2064р.

На замовлення Жовтневої селищної ради міста Нововолинська Волинської області проведено оцінку приміщення загально-освітньої шкоди №8 загальною площею 1645,0 кв.м., літери А-2 експертом ФОП ОСОБА_5, відповідно до якої ринкова вартість даного приміщення станом на 07.07.2015р. складалє 479792,00 грн. (а.с. 23-37)

Рішенням № 30/9 від 13.07.2015р. Жовтнева селищна рада затвердила оцінку вартості нежитлового приміщення двохповерхової будівлі бувшої школи смт. Жовтневе перебуває у власності територіальної громади загальною площею 1645,0 кв.м., яке знаходиться в оренді Волинського обласного благодійного фонду “Карітас - Волинь” з правом викупу згідно договору НАО 271363 від 19.06.2015 р. в сумі 479792,0 грн. для відчуження шляхом продажу.

Пунктом 2 вказаного рішення Жовтнева селищна рада дала згоду на відчуження вищевказаного приміщення шляхом його продажу Волинському обласному благодійному фонду “Карітас-Волинь” для реконструкції під Регіональний центр Паліативної допомоги імені Святого рівноапостольного князя ОСОБА_4. (а.с. 44)

04.08.2015року між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь” на підставі вищезазначеного рішення укладено договір купівлі-продажу, згідно з п. 1.2. якого відчужено приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт. Жовтневе м. Нововолинська по вулиці Л.Українки, будинок 3, загальною площею 0,6220 га, кадастровий номер0710745300:04:008:0017, згідно даних витягу №НВ-0701547512015, наданого Відділом Держземагенства у місті Нововолинську 29.07.2015р. (а.с.38-41)

Відповідно до п.п. 1.3 договору, сторонами визначено, що предмет договору належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за номером: 9941881, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майно 652644207107 згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень сформованого Державним реєстратором Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_6 від 08.06.2015р. за №38675855.

Згідно з п. 2.1.договору продаж приміщення здійснено відповідно до звіту про оцінку приміщення загально-освітньої школи №8 загальною площею 1645,0 кв.м., літер А-2 за ціну в сумі - 479 792,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення ВОБФ «Карітас-Волинь» перерахував кошти в сумі 499792,00 грн. Управлінню Державної казначейської служби України у м.Нововолинську ГУДКСУ у Волинській області: 22905700018, Жовтневе С-Щ/Р 31030000, ЄКПО 37950540 з призначенням платежу, надходження від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності. (а.с 47)

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 126617181 сформованого від 06.06.2018р., договір купівлі-продажу приміщення колишньої школи, загальною площею 1645 кв.м., серія та номер: 2604, зареєстрований 04.08.2015р. приватним нотаріусом ОСОБА_7, Нововолинського міського нотаріального округу, Волинської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23394546 від 04.08.2015., форма власності приватна, власники - Волинський обласний благодійний фонд «Карітас-Волинь», код ЄДРПОУ 36875782.(а.с.42)

Позивач –прокурор, вважає, що відповідачами недотримано законодавчо визначеної процедури передбаченої Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, яка передує підписанню договору купівлі-продажу, що є підставою для визнання даного договору та рішення селищної ради недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Прокурор доводить, що прийняте рішення Жовтневої селищної ради №30/9 від 13.07.205р. і укладення договору купівлі продажу об’єкта нерухомого майна від 04.08.2015р. порушує економічні інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади смт. Благодатне, м. Нововолинська на спірне житлове приміщення, а відтак з метою захисту інтересів територіально громади прокурор пред’явив позов до суду із процесуальним статусом позивача.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб’єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб’єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов’язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб’єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частинами 3, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2018р. у справі №903/857/17.

Відповідно до ст.ст. 19, 143 Конституції України органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За приписами п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 60 цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Крім цього, доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Разом з тим, прокурор, як позивач у справі доводить, що держава в даному випадку, територіальна громада, як її складовий елемент, зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на комунальне майно, так само, як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набуття і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб’єктів цивільних правовідносин. У той же час всупереч визначеному законодавством порядку, набуття громадянами прав на об’єкти комунальної власності не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Крім того зазначає, що прокурор у даній справі виступає самостійним позивачем, оскільки орган, покликаний діяти в інтересах громади – Благодатна селищна рада, порушив норми Конституції України та її Законів, діючи у незаконним спосіб, поза усталеною процедурою приватизації комунального майна, без відома цієї ж громади, поза принципами конкурентності відчужив майно на користь єдиного покупця – Волинського обласного благодійного фонду “Карітас - Волинь”, який і на даний час не використовує нерухоме майно за будь-яким призначенням.

Надаючи правову оцінку доводам прокурора судом встановлено наступне.

Для захисту порушеного інтересу держави у спорі за позовом прокурора у статусі самостійного позивача необхідним є доведення двох обов’язкових складових: суперечності рішення Жовтневої (нині Благодатної) селищної ради №30/9 від13.07.2015р. «Про затвердження оцінки вартості майна – нежитлового двохповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтне, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе» та договору купівлі продажу нерухомого майна, який укладено між Жовтневою селищною радою та Волинським благодійним фондом «Карітас-Волинь» 04.08.2015р., іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільствам на момент укладення договору; та порушення в зв’язку з цим інтересів держави.

Лише і винятково тоді захист та відновлення порушеного інтересу держави судовим рішенням буде можливим та підставним.

Статтею 289 Господарського кодексу України встановлено, що орендар має право викуп об’єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

19 червня 2015 року між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь” укладено договір оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Жовтневого, з правом подальшого викупу №51.

Рішенням № 30/9 від 13.07.2015р. Жовтнева селищна рада затвердила оцінку вартості нежитлового приміщення двохповерхової будівлі бувшої школи смт. Жовтневе перебуває у власності територіальної громади загальною площею 1645,0 кв.м., яке знаходиться в оренді Волинського обласного благодійного фонду “Карітас - Волинь” з правом викупу згідно договору НАО 271363 від 19.06.2015 р. в сумі 479792,0 грн. для відчуження шляхом продажу.

Отже, територіальна громада смт. Благодатне, а саме депутати громади, вирішили продати спірне нерухоме майно Волинському обласному благодійному фонду «Карітас-Волинь для реконструкції під регіональний центр Паліативної допомоги імені святого рівноапостольського князя ОСОБА_4», що є їхнім першочерговим правом - розпорядженням комунальним майном в межах території громади відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування ».

Судом встановлено, що кошти від продажу нерухомого майна, що перебувало у власності територіальної громади зараховані на розрахунковий рахунок продавця №31511905700006 за кодом платежу 31030000, УДКСУ у м. Нововолинську, Волинської області та надійшли до бюджету територіальної громади Жовтневої (нині Благодатної ) селищної ради відповідно до платіжного доручення від 04.08.2015р., що відповідає умовам договору та вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На даний час, Благодатною селищною радою, радами районного та обласного рівня Волинською обласною державною адміністрацією та народними депутатами України здійснюється підтримка та сприяння щодо проекту використання спірного приміщення для створення Регіонального центру Паліативної допомоги імені Святого рівноапостольського князя ОСОБА_4 смт. Благодатне, в підтвердження долучено :

-рішення Жовтневої селищної ради №7/22 від 06.05.2016р. про надання дозволу розміщення Регіонального центру Паліативної допомоги;

-лист від 06.05.2016р. №325/1.9 виконавчого комітету Жовтневої селищної ради про підтримку проекту створення Регіонального центру Паліативної допомоги;

- меморандум про партнерство та співпрацю від 13.05.2016р., який укладений між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом «Карітас -Волинь» ;

-лист за №02-50/838 від 28.04.2016р. виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про підтримку проекту створення Регіонального центру Паліативної допомоги;

- лист за №02-50/70 від 15.01.2018р. виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області з якого вбачається, що після публікації резюме «Заява про наміри реконструкції приміщення колишньої школи під Регіональний центр паліативної допомоги» від населення у виконком не надходило ніяких претензій, пропозицій;

- лист за №5642/56/2-16 від 12.09.2016р. Волинської обласної державної адміністрації та Управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації, також про підтримку вищезазначеного проекту;

Крім того, упродовж 2016-2017 років між Волинським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь» та департаментами та управліннями Волинської обласної державної адміністрації укладено меморандуми про партнерство та співпрацю.

Метою зазначених меморандумів є зацікавленість сторін у розвитку системи надання паліативної допомоги у Волинській області шляхом розширення мережі спеціалізованих закладів. (а.с. 95-120)

Як встановлено, мешканцями територіальної громади прийняте Жовтневою селищною радою рішення за №30/9 від 13.07.2015р. «Про затвердження оцінки вартості майна нежитлового двохповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтневе», як таке, що порушує їх права та інтереси не оскаржувалось.

Однак, прокурор намагається захистити права територіальної громади, на підставі та у спосіб визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» всупереч доводам Благодатної селищної ради, яка вважає, що рішення №30/9 від 13.07.2015р. та договір купівлі-продажу нерухомого об’єкта від 04.08.2018р. права територіальної громади не порушують.

В процесі розгляду даного спору прокурором не доведено, та не надано належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження порушення суперечності положень вищезазначеного рішення та договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі бувшої школи в смт. Жовтне, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе, інтересам держави іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільствам на момент укладення договору, які могли б слугувати підставою для визнання їх недійсними, аналогічно, як і не доведено та не підтверджено порушення інтересів держави укладенням та виконанням такого договору сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Необґрунтованість позову та відсутність порушеного права особи, за захистом якого вона звертається до суду, є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову судом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Такою особою, за матеріалами справи, вважає себе прокурор.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування України» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування України», що сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншим законами.

Статтею 1 названого Закону дано визначення поняття права комунальної власності, це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить приймати рішення про розрядження майном, яке є комунальною власністю такої громади.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України) (рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року у справі N 6-рп/2002).

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі № 903/111/17.

Захист прав та законних інтересів територіальної громади смт. Благодатне, визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в України» та Конституцією України, якими віднесено виключно до компетенції Благодатної селищної ради, як органу місцевого самоврядування, звертатися до господарського суду, адже наділена відповідною процесуальною дієздатністю.

Натомість, звертаючись до суду з даним позовом у статусі самостійного позивача, прокурор помилково дійшов висновку про те, що орган місцевого самоврядування є органом державної влади.

Отже, судом встановлено про відсутність порушеного права держави за поданим прокурором позовом до відповідачів 1)Благодатної селищної ради, 2)Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь” про скасування рішення селищної ради №30/9 від 13.07.2015р., визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна від 04.08.2015р. та повернення нежитлового приміщення у статусі самостійного позивача, що є підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за прокурором.

Керуючись ст.ст. 2,13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

23.11.2018р.

Суддя В. М. Дем`як