Ухвала суду № 78046446, 22.11.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/188/17

Номер провадження № 1-кп/305/293/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бліщ О.Б.,

суддів - Ємчука В.Е., Марусяк М.О.,

з участю: секретаря с/з - ОСОБА_1

прокурора - Грапенюка В.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів клопотання прокурора Грапенюка В.М. про призначення стаціонарної судової психіатричної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 23.11.2016 за №12016070140001432 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України.

В судовому засіданні прокурор Грапенюк В.М. заявив клопотання про призначення у даному кримінальному провадженні стаціонарної судово-психіатричної експертизи. Клопотання мотивує тим, що, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він будучи засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України вироком Рахівського районного суду від 19.04.2016 до 3 років позбавлення волі та із застосуванням ст. 75 КК України звільненим від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік, на шлях виправлення не став та, під час іспитового строку, скоїв нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Зокрема, у період з квітня по листопад 2016 року, ОСОБА_2 у невстановлений слідством день придбав автомат АКМС калібру 7,62 мм та 47 патронів калібру 7,62 мм, після чого з метою незаконного поводження з вогнепальною зброєю та бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу на їх носіння та зберігання, незаконно перемістив їх при собі до приміщення житлового будинку по вул. Лесі Українки № 80, що у с. Видричка Рахівського району Закарпатської області, за місцем свого постійного проживання та реєстрації, де в подальшому умисно та протиправно їх зберігав до 22.11.2016.

У подальшому, ОСОБА_2 22 листопада 2016 року у вечірній час доби, в селі Видричка Рахівського району Закарпатської області по вулиці Лесі Українки, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою незаконного поводження зі зброєю, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, незаконно носив при собі автомат АКМС та 24 патрони, які в подальшому того ж дня у нього вилучено працівниками поліції навпроти будинку № 82, а інші 23 патрони вилучені 23.11.2016 працівниками поліції, у ході проведеного огляду житлового будинку в селі Видричка по вулиці Лесі Українки, 80 Рахівського району Закарпатської області, за місцем постійного проживання ОСОБА_2

Крім цього, ОСОБА_2, 22 листопада 2016 року близько 22 години 40 хвилин, знаходячись біля будинку № 82 по вул. Лесі Українки, що у с. Видричка Рахівського району Закарпатської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, при спробі затримання його працівниками поліції, умисно, з метою посягання на життя працівника правоохоронного органу, усвідомлюючи протиправність свого діяння та усвідомлюючи, що особи, які намагались його затримати є працівниками правоохоронного органу і перебувають при виконанні своїх службових обов'язків, застосував автомат АКМС калібру 7,62 мм, що відноситься до бойової автоматичної нарізної вогнепальної зброї, зокрема, здійснив з нього не менше десяти пострілів автоматними чергами у напрямку працівників поліції, внаслідок чого заподіяв оперуповноваженому ВКП Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанту поліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу та який був у форменому одязі і виконуючи свої службові обов'язки перебував у складі слідчо-оперативної групи Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, яка здійснювала виїзд у с. Видричка Рахівського району за фактом анонімного повідомлення про те, що в с. Видричка Рахівського району місцевий мешканець на прізвисько «Монах» переміщується по вказаному населеному пункту із вогнепальною зброєю, тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального поранення лівої кисті, відкритих оскольчатих переломів 1, 2, 3, 4, 5 п’ястних кісток лівої кисті з дефектом другої і третьої п’ястних кісток, пошкодження сухожиль розминачів.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 348 КК України, тобто у замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, який згідно ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, який згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом з тим, у судових засіданнях, які проводились як у Хустському так і в Рахівському районних судах, обвинувачений ОСОБА_2 поводився неадекватно.

Зокрема, у ОСОБА_2 протягом одного судового засідання по декілька раз можуть виникати спалахи короткотривалої неконтрольованої агресії до оточуючих, у ході яких ОСОБА_2 звинувачує усіх у змові проти нього та фальсифікації кримінального провадження щодо нього, оскільки тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 заподіяли самі ж працівники поліції.

Крім цього, ОСОБА_2, під час судового засідання, яке відбувалось 19.11.2018, висловлював погрози учасникам судового провадження та колегії суддів.

Така поведінка ОСОБА_2 унеможливлює об'єктивний розгляд справи та всебічне дослідження доказів, тому у сторони обвинувачення на даний час є обґрунтовані сумніви в осудності обвинуваченого.Враховуючи наведене, прокурор просив призначити у справі стаціонарну судово-психіатричну експертизу.

Поряд із цим клопотанням, прокурор Грапенюк В.М. висловив думку про необхідність продовження строку запобіжного заходу обраного у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки строк дії такого закінчується, кримінальне провадження не завершене, ризики, визначені слідчим-суддею на сьогодні не відпали, справу по суті ще не розглянуто, про що надав суду письмове клопотання.

Клопотання мотивовано тим, що на даний час ризики, визначені слідчим-суддею при обранні запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 не відпали, а саме, перебуваючи на волі ОСОБА_2, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого і свідків. Зокрема, наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даних злочинів, один з яких відноситься до групи особливо тяжких, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавленням волі, він хоч і має постійне місце проживання, але є розлученим та упродовж тривалого періоду часу може відлучатися від свого постійного місця проживання без відома родичів. ОСОБА_2. ніде не працює, не має утриманців, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів. Будучи звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України, за ч. 1 ст. 263 КК України, скоїв новий злочин, тобто, інкриміновані йому діяння скоїв під час іспитового строку та у стані алкогольного сп'яніння. Окрім того поведінка ОСОБА_2 у судових засіданнях викликає сумніви у його осудності За таких обставин, просив продовжити строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 2 місяці. З підстав, наведених ним вище, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт є недоцільним.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечив проти клопотань прокурора, зазначивши що усе, що відбувається у процесі розгляду справ є протизаконним, оскільки судом в усіх випадках порушуються його конституційні права.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просила суд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 відхилити, оскільки він перебуває під вартою понад два роки та не являється суспільно-небезпечним. Із наведених підстав, просила змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, про що подала письмове клопотання.

Клопотання про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи залишила на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримав. Зазначив, що підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 немає, оскільки, на його думку , обвинувачений є суспільно-небезпечним.

Заслухавши думку учасників судового розгляду справи, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України (придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу) та за ст.348 КК України (замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків) .

У відповідності до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Сторона обвинувачення, на підставі ч.1 ст.243 КПК України, залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого, право на звернення з яким встановлено також положенням п.4 ч.1 ст.56 КПК України.

Згідно із приписами п.п.3 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Обвинувачений поводить себе неадекватно, часто агресивно, неодноразово звертався до суду з заявами, які містять по тексту ознаки манії переслідування , йому видається, що представники різних правоохоронних органів та структур, в тому числі і суду, змовилися проти нього, сфабрикували справу. Зазначав також що представники правоохоронних органів вчинили замах на життя його сина, відкрутивши колеса його автомобіля. Також у судовому засіданні неодноразово стверджував що він перебуває в незадовільному стані через оголошення тривалих голодувань і введення йому невідомих ін'єкцій.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження, у ході досудового розслідування, експертизи на визначення психічного стану обвинуваченого не проводилася. Його поведінка у суді вказує на наявність певних відхилень у такому, однак висновок про його осудність вправі зробити лише спеціаліст у галузі психіатрії.

Стаціонарна судово-психіатрична експертиза - це найдосконаліша форма судово-психіатричної експертизи, яка включає в себе відносно тривале психіатричне спостереження в умовах спеціальних судово-психіатричних відділень закладів МОЗ України, палатах звичайних психіатричних лікарень.

Стаціонарна судово-психіатрична експертиза повинна проводитись у тих випадках, коли важко розпізнати психічну хворобу, визначити її тяжкість стосовно юридичного критерію осудності, встановити прогностичні показники з точки зору закону, а також при підозрі особи в симуляції чи дисимуляції.

Доказами в кримінальному провадженні у відповідності до ст.84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи наведене та те, що обставини, які мають значення для кримінального провадження, потребують доказування та з'ясування за допомогою спеціальних знань і встановлюються експертом, шляхом проведення ним досліджень та надання за їх результатами висновків, які полягають у визначенні психічного стану обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне призначити стаціонарну судово-психіатричну експертизу.

Враховуючи, що для проведення експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення такої провадження у справі слід зупинити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як зазначено у пункті 3 рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 № 1-р/2017, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 вироком Рахівського районного суду від 19.04.2016 року був засуджений за ст.263 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік. Отже, інкриміновані кримінальні правопорушення, ймовірно, вчинив під час дії іспитового терміну, у стані алкогольного сп'яніння. Він не має постійного місця роботи, являється розлученим. Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв'язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, в тому числі особливо тяжкого, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічного позбавлення волі, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.

У межах зазначеного кримінального провадження судове слідство лише розпочато, (оголошено обвинувальний акт, з'ясовано порядок ведення судового слідства у кримінальному провадженні), потерпілий та свідки не допитані, таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від слідства та суду, матиме реальну змогу вплинути на них. Окрім того, на даний час виник сумнів у психічному здоров'ї обвинуваченого.

Підсумовуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки на даний час не відпали ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому строк дії запобіжного заходу обвинуваченому слід продовжити строком на два місяці.

На підставі наведеного й у відповідності до Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 397 від 08.10.2001 року, Закону України “Про судову експертизу”, Закону України “Про психіатричну допомогу”, керуючись ст. ст.101, 242, 177, 178, 183, 194, 331, 350 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суд -

УХВАЛИВ:

Призначити у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.162 КК України стаціонарну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставити наступні запитання:

1) Чи страждав обвинувачений ОСОБА_2 під час інкримінованого йому діяння психічним розладом, внаслідок якого він не міг у той період усвідомлювати свої дії або керувати ними?

2) Якщо страждав, то до якої категорії хворобливих станів належить даний психічний розлад – хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства, іншого хворобливого стану психіки?

3) Чи страждає обвинувачений ОСОБА_2 у даний час психічною хворобою, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними? Якщо так, то коли почалася ця психічна хвороба?

4) Чи потребує обвинувачений ОСОБА_2 застосування до нього примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме?

5) Чи являється ОСОБА_2 осудним (обмежено осудним)?

Проведення експертизи доручити експертам у галузі психіатрії Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні (м. Львів, вул. Кульпарківська, №95).

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Зобов'язати уповноважену особу місця утримання обвинуваченого ОСОБА_2 (Закарпатська УВП №9 м.Ужгород) забезпечити його явку (етапування), за вимогою експерта, до місця проведення експертизи.

На час призначення судом експертизи провадження у справі зупинити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, строком на 2 (два) місяці, тобто по 21 січня 2019 року, включно.

Ухвала проголошена, оскарженню не підлягає.

Повний зміст ухвали проголошено 22.11.2018 о 16 год. 30 хв.

Головуюча : Бліщ О.Б.

Судді : Ємчук В.Е.

ОСОБА_6