Рішення № 78040085, 13.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19280/16-ц

Провадження № 2/522/3886/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Чернявської Л.М.

при секретарі судового засідання – Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 13 жовтня 2016 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36 968 960 (тридцять шість мільйонів дев’ятсот шістдесят вісім тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. за договором позики.

Посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем укладений договір позики від 13.03.2014 року, відповідно до якого Позивач позичив Відповідачу 600 000 доларів США, що на день звернення з позовом складає 15 504 000 грн. (п'ятнадцять мільйонів п’ятсот чотири тисячі гривень), та 1 000 000 грн., а Відповідач зобов’язався повернути Позивачу вказану суму 01 серпня 2016 року та сплатити 4 (чотири) відсотка щомісячно за користування грошовими коштами. Позивач повністю виконав умови договору та передав Відповідачу грошові кошти в сумі 600 000 США та 1 000 000 грн. що підтверджується розпискою Відповідача від 13.03.2014 року. Проте Відповідач умови договору не виконав і в визначений термін грошові кошти так і не повернув. Крім того, за період користування грошових коштами у Відповідача виникла заборгованість по сплаті процентів з 13.03.2014 року по 13.10.2016 року, яка складає 20 464 960 грн.

Провадження у справі відкрито 28 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2016 року вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 та накладено арешт на майно, що належить відповідачу.

15 червня 2017 року представником відповідача подані заперечення на позов в яких він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість. Зазначає, що ОСОБА_2 не отримував грошових коштів від ОСОБА_1

27 листопада 2017 року позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження у справі з підстав порушення правил підсудності.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2018 року апеляційна скарга повернута апелянту.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільний процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання представник позивача не з?явився, надав заяву, якою позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, закінчити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, викликаний, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики від 13 березня 2014 року, відповідно до якого Позивач позичив Відповідачу 600 000 (шістсот тисяч) доларів США та 1 000 000 (один мільйон) грн., а Відповідач зобов’язався повернути Позивачу вказану суму 01 серпня 2016 року та сплатити 4 (чотири) відсотка щомісячно за користування грошовими коштами.

Позивач повністю виконав умови договору та передав Відповідачу грошові кошти в сумі 600 000 дол. США та 1 000 000 грн. що підтверджується розпискою Відповідача від 13.03.2014 року.

Однак до теперішнього часу відповідач не повернув суму боргу.

Спірні правовідносини регулюються ст.1046 ЦК України, відповідно якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Отже, договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей, що виступають предметом зазначеного договору. Наданий суду договір позики від 13.03.2014 року є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму.

В порядку ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що буле передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відтак, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про отримання відповідачем грошових коштів.

В судовому засіданні 12 жовтня 2017 року судом було оглянуто оригінал розписки від 13.03.2014 року, відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що зазначена розписка написана та підписана ним особисто.

Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов’язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, тому суд вважає за необхідне задовольнити позов про стягнення суми боргу за договором позики та стягнути на користь позивача з відповідача суму в розмірі 15 504 000 грн. (п'ятнадцять мільйонів п’ятсот чотири тисячі гривень), що є еквівалентом 600 000 доларів США за курсом Національного банку України на час звернення з позовом, та 1 000 000 гривень, всього 16 504 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором позики передбачено сплата 4 (чотири) відсотка щомісячно за користування грошовими коштами, Договір позики укладено 13.03.2014 року по 01.08.2016 року, за цей період користування грошових коштами у Відповідача виникла заборгованість по сплаті процентів, яка складає 18484480 (вісімнадцять мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорах, укладених у відповідності до норм ЦК України, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 16 504 000 гривень та відсотки в розмірі 18 484 480 грн., а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 34 988 480 гривень.

Також, суду не бере до уваги заперечення відповідача, в яких він посилається на свідчення свідків для підтвердження своїх доводів, оскільки в силу ч.2 ст.1051 ЦК України рішення суду по даній категорії справ не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. При цьому суд приймає до уваги, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, що кошти позивачем йому не передавались.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6890,00 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 530, 631, 837, 852 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2) грошові кошти в сумі 34 988 480 (тридцять чотири мільйони дев’ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень за договором позики та судовий збір в розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев’яносто) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2018 року.

Суддя Чернявська Л.М.

13.11.18