Рішення № 78040055, 22.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20423/18

Провадження № 2-а/522/1506/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки ОСОБА_2 Фам Тхі Не про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.11.2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянки ОСОБА_2 Фам Тхі Не про продовження строку затримання на шість місяців до 25.05.2018р. з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2018 року по справі №522/9231/18 було задоволено позов ГУДМС України в Одеській області. Суд затримав громадянку ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25 листопада 2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

ГУ ДМС України в Одеській області неодноразово 23.07.2018 року, 30.08.2018 року. 24.10.2018 року письмово зверталося до Посольства ОСОБА_2 в Україні щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства даної країни із метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, проте станом на 19.11.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства ОСОБА_2. Посилаючись на існування умов, що перешкоджають примусовому видворенню громадянки ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не, ІНФОРМАЦІЯ_1: інформація щодо підтвердження факту належності до громадянства відсутня , остання не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, тому позивач просить продовжити строк його затримання на три місяці та допустити негайне виконання рішення суду.

У судове засідання з’явився представник позивача – ОСОБА_1М діючий по довіреності., також був присутній перекладач з мови ОСОБА_2 – До Ні Дієн, який перекладав у режимі відео конференції всі події відповідачці, яка знаходилась в цей час у залі Ріпкінського районного суду Чернігівської області .

Представник позивача подані позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Посилався на те, що наявність паспортного документу не є свідченням про добросовісність відповідачки та намір її повернутися до країни походження. Посилався на те, що адвокат надав копію паспорту відповідачки під час розгляду апеляційним судом справи №522/9231/18, при цьому рішення суду 1-ї інстанції про затримання все ж таки було залишено без змін. При цьому посилався на те, що є дві мети затримання: з метою ідентифікації та з метою забезпечення примусового видворення. Щодо повернення відповідачки до країни походження за рахунок держави, то посилався на відсутність виділення таких коштів, та на черговість.

Також у судовому засіданні був присутній її представник – адвокат ОСОБА_4 (по ордеру серії ОД №381884 від 22.11.2018 року). Відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити. Адвокат посилався на те, що у відповідачки є в наявності паспорт №С1804557, копію якого надав до матеріалів справи, та який також є в особовій справі відповідачки в Черніговському ПТМПІ, оскільки він його туди надіслав, а тому вважає, що підстав для затримання відповідачки немає. Вважає що факт ідентифікації встановлено і відповідачка своїми діями не перешкоджає виконанню рішенню суду про видворення. У судовому засіданні відповідачка пояснила, що дійсно вона десь дві неділі тому дійсно отримала свій паспорт, та який залишився на зберігання у адміністрації ПТМПІ, і вона не може придбати зараз придбати квиток щоб повернутися додому оскільки зможе його придбати лише після її звільнення, вона попросить у знайомих або родичів допомогу в цьому, і бажає повернутися до своєї рідної країни та поки що немає коштів на придбання квитка.

Дослідивши матеріали справи,вислухавши учасників процесу, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами частини сьомої статті 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 р., ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 р., задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Статтею 30 ч. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року по справі №522/9229/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року, було задоволено позов ГУДМС України в Одеській області та вирішено примусово видворити з України громадянку Соціалістичної республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2018 року по справі №522/9231/18 було задоволено позов ГУДМС України в Одеській області про затримання з метою ідентифікації особи . Суд затримав громадянку ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25 листопада 2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Вказане рішення суду від 25.05.2018 року залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 року. Суд апеляційної інстанції також відзначив, що наявність у відповідачки паспортного документа не може беззаперечно свідчити про її добровільне повернення на Батьківщину, адже тривалий час вона знаходиться на території України незаконно, порушуючи законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідачки наявний паспорт, що посвідчує її особу.

Рішенням головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУДМС України в Одеській області від 25.05.2018 року вирішено помістити у Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, громадянку ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не, ІНФОРМАЦІЯ_1 для підготовки відповідних матеріалів щодо примусового видворення.

Відповідно до акту-прийому передачі іноземця або особи без громадянства від 26.05.2018 року, відповідачку було передано до Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до п. 1 розділу 6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.12., № 353/271/150, зареєстрованої в Мін'юсті 21.05.12р. за № 806/21119, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

ГУ ДМС України в Одеській області неодноразово 23.07.2018 року, 30.08.2018 року. 24.10.2018 року письмово зверталося до Посольства ОСОБА_2 в Україні щодо підтвердження або спростування належності відповідачки до громадянства даної країни із метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення.

Станом на 19.11.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства ОСОБА_2.

Судом встановлено, що відповідачка має паспорт, копію якого надано до справи, виданий 22.06.2016р. до 22.06.206р. та який знаходиться в справах відповідачки у Черніговському ПТМПІ.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який, в свою чергу, визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до вимог ч.1 ст.289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Крім того, зі змісту ч.ч.11-13 ст.289 КАС України вбачається, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить 6 (шість) місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за 5-ть днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформаії з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Отже, з аналізу вищезазначених норм закону видно, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Весь процес вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців детально описано в п.2.7 «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства» (затв. наказом МВС України, Адміністрації ДПС України та Служби безпеки України від 23.04.2012р. №353/271/150), який, в свою чергу, передбачає, що:

- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням 2-х кольорових фотокарток на кожну особу);

- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Між тим, за розглядом справи судом встановлено, що у відповідачки є в наявності паспорт №С1804557, який у свою чергу направлений до ІТГ ГУНП в Одеській області та приєднаний до її особової справи. Отже, ідентифікацію особи було здійснено.

При цьому, позов пред’явлено саме з тих підстав, що ідентифікувати відповідачку не є можливим.

Також, за розглядом справи судом встановлено, що відповідачка не має можливості придбати квиток через мережу інтернет, тому суд вбачає, що перебуваючи в пункті затримання відповідачка позбавлена можливості будь-яким чином придбати квитки та добровільно виконати рішення суду про видворення.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідачка не має наміру ухилятись від виконання рішення про видворення та наміру втекти і переховуватись. Після закінчення строку її затримання має намір придбати квиток, тобто відсутній ризик втечі і немає підстав для затримання відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави, які стали підставою для затримання відповідачки та переміщення її до пункту тимчасового перебування, відпали, ідентифікація особи була здійснена, а тому подальше її затримання буде недоцільним.

Відповідно до ст. 8 Конституції України ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,-14, 19-20, 22, 26, 29, 31, 42, 44, 46, 71, 72-77, 118, 192, 195, 211, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Повний текст рішення суду складено 22.11.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

Справа № 522/20423/18

Провадження № 2-а/522/1506/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

22 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки ОСОБА_2 Фам Тхі Не про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,-14, 19-20, 22, 26, 29, 31, 42, 44, 46, 71, 72-77, 118, 192, 195, 211, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_2 Фам Тхі Не про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Повний текст рішення суду буде складено 22.11.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.