Ухвала суду № 78039390, 22.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2626/17

Провадження № 2-з/520/451/18

УХВАЛА

22.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста ОСОБА_3 перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодив якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви поданої до суду 17 серпня 2017 року за вх. №30266, просить суд:

- визнати незаконним наказ Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» №3 від 13.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 у зв’язку зі скороченням штату, закриттям відділу висушування біопродуктів;

- поновити ОСОБА_4 на роботі в Державному підприємстві «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на посаду завідуючої відділом висушування біопродуктів – лікарем лаборантом;

- стягнути з Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 лютого 2017 року по 17 серпня 2017 року в сумі 22438 гривень 40 копійок;

стягнути з Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди – 50000 гривень 00 копійок.

22 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів, в якому представник просить суд витребувати з Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» дипломи про освіту відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6

В судовому засіданні призначеному на 22 листопада 2018 року позивач – ОСОБА_7 та її представник – ОСОБА_2 клопотання підтримали та просили суд задовольнити.

Представник Державного підприємства «Станція переливання крові ДП «Одеська залізниця» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін по справі, дослідивши зазначене клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено зокрема вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Враховуючи викладене, у даному конкретному випадку суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, оскільки з урахуванням наявності вищезазначених обставин, заявником не обґрунтовано та не доведено необхідність витребування судом саме зазначених у заяві доказів.

Позивачем та її представником не надано підтвердження вжиття заходів для отримання самостійно доказів, про витребування яких заявлене дане клопотання, як і не надано підтвердження неможливості отримання вищезазначених доказів. Окрім того, не наведено належним чином підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, а саме відповідач по справі.

Крім того, суд зазначає, що, як вже вказувалось, статтею 84 ЦПК України передбачено, що клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Частинами 2-4 статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд зазначає, що провадження в цій справі відкрито 03 березня 2017 року, попереднє судове засідання по які було закінчено 26 травня 2017 року та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Отже судом встановлено, що заява про витребування доказів подана з пропуском строку встановленого ч.2 ст. 83 ЦПК України та з порушенням порядку подання заяви до суду. Також, позивачем не додано до заяви докази, які підтверджують, що він здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу та не обґрунтовано які обставини в підтвердження позовних вимог підтверджує вказаний доказ.

Представником позивача також не мотивовано причини пропуску строку поданого клопотання про витребування доказів.

Крім того суд не вбачає можливих підстав для пропуску такого строку, з урахуванням того, що в обґрунтування клопотання представник посилається на те, що вказані докази за необхідні для підтвердження посилань про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мають освіту біолога, про що в свою чергу було зазначено свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_3, допит яких судом здійснювався у судових засіданнях 18 серпня 2017 року та 22 вересня 2017 року, тобто рік потому.

Відмовляючи у вказаному клопотанні судом враховується, що вимоги щодо строків подання клопотання про витребування доказів встановлені ЦПК України, в редакції з урахуванням змін відповідно до Закону України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», про які сторонам по справі було роз’яснено в судовому засіданні продовженому за новими правилами встановленими ЦПК України, а також з урахуванням того, що представництво позивача по справі здійснюється фаховим адвокатом, а відтак особою – фахівцем в галузі права, тобто обізнаною з вимогами процесуального закону.

Водночас, згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

На підставі вищевикладеного, суд вважає клопотання представника позивача про витребування доказів не підлягаючим до задоволення.

Керуючись ст. 84 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.