Рішення № 78038983, 14.11.2018, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/2239/18

Провадження № 2/493/1017/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді БОДАШКО Л.І.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права на земельні частки (паї), визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним, як за спадкоємцем п’ятої черги за законом, право на земельну частку (пай) розміром 5,16 умовних кадастрових гектарів на території Лісничівської сільської ради Балтського району Одеської області згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0101224 по КСП «Перемога», позивач ОСОБА_3 просить визнати за ним, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0102337 по КСП «Україна», позивач ОСОБА_4 просить визнати за нею, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,29 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120687900:01:002:0167 на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, та право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0102749 по КСП «Україна, стверджуючи, що двоюрідна тітка позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5 мала право на земельну частку (пай) розміром 5,16 умовних кадастрових гектарів, ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів, ОСОБА_7 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,29 га, кадастровий номер 5120687900:01:002:0167, ОСОБА_8 мала право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів.

За свого життя спадкодавці заповітів стосовно належного їм майна не складали.

28 січня 2004 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті позивач ОСОБА_2, як спадкоємець п’ятої черги за законом, відповідно до ст. 1268 ЦК України, фактично прийняв спадщину, так як проживав разом з своєю двоюрідною тіткою на день її смерті, поховав спадкодавця, користується земельною часткою (паєм), крім нього інших спадкоємців першої – п’ятої черг за законом немає.

6 червня 2002 року померла ОСОБА_6 Після її смерті спадщину, як спадкоємець четвертої черги за законом, відповідно до ст. 1264 ЦК України, фактично прийняла ОСОБА_9, так як проживала разом з спадкодавцем на протязі більш як п’ять років до дня її смерті, доглядала її, поховала спадкодавця, користується земельною часткою (паєм), але, вона відмовилася від спадщини на користь свого сина позивача ОСОБА_3, крім нього інших спадкоємців першої – четвертої черг за законом немає.

22 вересня 2009 року померла ОСОБА_7 Після її смерті спадщину, як спадкоємець четвертої черги за законом, відповідно до ст. 1264 ЦК України, фактично прийняла ОСОБА_10, так як проживала разом з спадкодавцем на протязі більш як п’ять років до дня її смерті, доглядала її, поховала спадкодавця, користується земельною часткою (паєм), але, вона відмовилася від спадщини на користь своєї онуки позивача ОСОБА_4, крім неї інших спадкоємців першої – четвертої черг за законом немає.

10 вересня 1998 року ОСОБА_8 померла. Після її смерті ОСОБА_10, відповідно до вимог ст. 549 ЦК Української РСР, фактично прийняла спадщину, так як проживала разом з спадкодавцем на день її смерті, але, вона відмовилася від спадщини на користь своєї онуки позивача ОСОБА_4, крім неї інших спадкоємців першої – п’ятої черг за законом немає.

Позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, але, нотаріусом їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом по причині відсутності в них оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки, сертифікатів на право на земельні частки (паї).

Застосовані позивачами заходи щодо розшуку втрачених державних актів на право власності на земельні ділянки, сертифікатів на право на земельні частки (паї) позитивних результатів не дали.

Вказані вище обставини позбавили позивачів права на спадкове майно у вигляді земельних ділянок, земельних часток (паїв), з приводу чого вони змушені звернутися до суду з позовом, надали суду заяви, в яких свої заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, просять розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення заявлених вимог, просить розглянути справу за його відсутності у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавцям позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності належали вище вказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вони мали право на вище вказані земельні частки (паї), що по причині втрати спадкодавцями оригіналів державних актів на право власності на земельні ділянки, сертифікатів на право на земельні частки (паї), нотаріусом позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про нотаріат» отримати новий державний акт на право власності на земельну ділянку у разі смерті спадкодавця неможливо, а згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» до переліку документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) відноситься і рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), що позивачі мають законне право володіти, користуватися, розпоряджатися спадковим майном у вигляді земельних ділянок та земельних часток (паїв).

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України спадкування права на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 3 ЦК України у якості засад цивільного законодавства визнано неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права здійснюється шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Вказані вище обставини підтверджується зібраними в матеріалах справи письмовими доказами, в тому числі ксерокопіями паспортів, свідоцтв про смерть, державних актів на право власності на земельні ділянки, сертифікатів на право на земельні частки (паї), довідками Балтської міської ради Одеської області від 01.10.2018 №№ 529, 530, інформацією Балтського РВ ДРАЦСу ГТУЮ в Одеській області від 03.11.2018 року № 1970/67-24, актовими записами про смерть та ін..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 321, 386, 1216, 1218, 1225, 1258, 1264, 1265, 1268 ЦК України ст. ст. 10-13, 141, 259, 263 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права на земельні частки (паї), визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2, як за спадкоємцем п’ятої черги за законом, право на земельну частку (пай) розміром 5,16 умовних кадастрових гектарів на території Лісничівської сільської ради Балтського району Одеської області згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0101224 по КСП «Перемога», на яку раніше мала право ОСОБА_5, померла 28 січня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_3, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0102337 по КСП «Україна», на яку раніше мала право ОСОБА_6, померла 6 червня 2002 року.

Визнати за ОСОБА_4, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,29 га, кадастровий номер земельної ділянки 5120687900:01:002:0167, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, яка раніше на праві приватної власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 918198, виданого на підставі розпорядження Балтської районної державної адміністрації від 09.03.2006 року № 231/А-2006, належала ОСОБА_7, померлій 22 вересня 2009 року.

Визнати за ОСОБА_4, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, право на земельну частку (пай) розміром 3,64 умовних кадастрових гектарів на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0102749 по КСП «Україна», на яку раніше мала право ОСОБА_8, померла 10 вересня 1998 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

СУДДЯ