Рішення № 78038857, 16.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2655/2018 Справа № 490/4943/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

за участю секретаря Кваши С.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, третя особа - Перша миколаївська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1, повноваження якої підтверджуються ордером від 08 червня 2018 року та договором про надання правової допомоги від 01 листопада 2015 року № 47, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просила визнати причини пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом поважними; визначити додатковий двомісячний строк для подачі заяви про прийняття спащини за заповітом після померлої ОСОБА_5 04 березня 2016 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 16 листопада 2000 року її мати ОСОБА_5 склала заповіт на належну їй частку квартири за адресою: м. Миколаїв, проспект Леніна, буд. 71 -А, яким заповіла зазначене майно позивачу. Про смерть матері 04 березня 2016 року позивач не знала, оскільки 30 листопада 2015 року виїхала в пошуках роботи до Італійської республіки і з тих пір жодного разу не приїздила до м. Миколаєва. При цьому відповідачі з корисливих мотивів приховували від неї факт смерті її матері, не відповідали на телефонні дзвінки, а також багаторазово перешкоджали сину позивача, ОСОБА_6, отримати інформацію про стан ОСОБА_5 шляхом недопуску його у квартиру та відмови у спілкуванні. 10 лютого 2018 року, звернувшись в телефонному режимі до Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, позивач дізналася про факт смерті її матері ОСОБА_5 10 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_6 звернувся до Першої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 Постановою від 10 травня 2018 року державний нотаріус ОСОБА_7 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 1-6).

На виконання ухвали про забезпечення доказів Першою миколаївсько нотаріальною конторою надано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (а.с. 54-82).

Позивач у судове засідання не з’явився, направив для участі в судовому розгляді свого представника ОСОБА_1, яка позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги визнала в повному обсязі (а.с. 47).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, свого представника не направила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Відзиву на позов не надала.

Перша миколаївська державна нотаріальна контора свого представника у судове засідання не направила, надала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника третьої особи та прийняти рішення на розсуд суду (а.с. 54).

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач та відповідачі є доньками померлої ОСОБА_5 та, відповідно, сестрами між собою. Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії І-ФП № 285891, виданим 24 квітня 2018 року (а.с. 16), свідоцтвом про народження відповідача ОСОБА_4 серії І-ФП № 273566, виданим 01 листопада 2017 року (а.с. 61), свідоцтвом про народження відповідача ОСОБА_3 № 535345, виданим 17 вересня 1964 року (а.с. 63).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого міською службою приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням від 13 грудня 1996 року № 05581 квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 67).

16 листопада 2000 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй на праві особистої власності частину приватизованої квартири за номером 98, що знаходиться у місті Миколаєві по пропекту Леніна, дім номер 71 “а” позивачу. Заповіт посвідчено Першою миколаївською державною нотаріальною конторою 16 листопада 2000 року за реєстровим № 2-1634. Зазначена обставина підтверджується копією заповіту (а.с. 17) та листом Державного нотаріального архіву Миколаївської області від 29 листопада 2017 року № 1499/01-21-1 (а.с. 72).

Між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки, у зв’язку з чим позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів із відповідними заявами. Зокрема, щодо нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень, що підтверджується постановою Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 22 березня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи та листом Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 22 березня 2012 року № 16/3045; щодо самоуправного вивезення з квартири майна позивача, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 травня 2018 року (дата реєстрації провадження — 17 квітня 2014 року), постановою Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області про закриття кримінального провадження від 21 квітня 2014 року, листом Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 08 липня 2014 року № 16/8-со (а.с. 25-29).

ОСОБА_5 також зверталась до правоохоронних органів у зв’язку з неприязними відносинами в сім’ї. Зокрема, у лютому 2011 року ОСОБА_5 зверталась до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області із заявою про вжиття заходів до ОСОБА_3 з посиланням на нецензурну лайку та погрози фізичної розправи з боку останньої. Опитана Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердили наявність між ними побутових конфліктів, факт порушення громадського порядку заперечили. ОСОБА_3 заперечила нецензурну лайку і фізичне насилля відносно ОСОБА_5 Зазначені обставини підтверджуються постановою Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 03 березня 2011 року та листом Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 03 березня 2011 року № 16/2192 (а.с. 34-35).

Позивач зверталася до міської комісії із захисту прав і законних інтересів людей похилого віку із заявою від 09 квітня 2015 року за допомогою з приводу того, що відповідач ОСОБА_3, з якою мешкала ОСОБА_5, не надавала належного догляду та не приділяла увагу ОСОБА_5 М, а також перешкоджала їх спілкуванню з позивачем. (а.с. 30). Обставини, зазначені у зверненні позивача, міська комісія не з’ясувала з посиланням на відсутність доступу у приміщення, в якому мешкала ОСОБА_5, у зв’язку з чим звернулася до ММУ УМВС України в Миколаївській області за наданням допомоги у розв’язанні зазначеної ситуації, що підтверджується листом міської комісії від 28 квітня 2015 року № 05 (а.с 31).

З метою відпрацювання цього повідомлення за адресою: м. Миколаїв, проспект Леніна, 71 А, кв. 98 була направлена слідчо-оперативна група Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, але у зв’язку з відсутністю доступу до квартири та відмовою мешканців квартири спілкуватись, опитати ОСОБА_3 за фактами, зазначеними в заяві позивача, не виявилося за можливе. Матеріали перевірки списані до справи. Зазначені обставини підтверджуються листом Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 04 червня 2015 року та висновком від 08 травня 2015 року (а.с. 32-33).

30 листопада 2015 року позивач виїхала за кордон за межі України і з того часу не поверталася, що підтверджується листом головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби від 22 травня 2018 року б/н (а.с. 24).

04 березня 2016 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 березня 2016 року серії І-ФП № 238888 (а.с. 57).

Згідно з довідкою № 2473, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю „Центральний -1” 31 жовтня 2017 року, станом на день смерті ОСОБА_5 разом з нею проживали та були зареєстровані доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та онук ОСОБА_8 (а.с. 66).

06 листопада 2017 року відповідачі звернулися до Першої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину (а.с. 56) та заявою про згоду на визначення частки померлого спадкодавця у належному їм на праві спільної сумісної власності майні – квартирі № 98 в будинку № 71 А по проспекту Центральному в м. Миколаєві – у розмірі 1/3 (а.с. 55).

Отже, спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 і складалася з 1/3 квартири за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний (попередня назва – проспект Леніна), буд. 71 А, кв. 98, прийняли відповідачі.

10 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_6 звернувся до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з питання прийняття позивачем спадщини за заповітом. 10 травня 2018 року завідувач Першою миколаївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на підставі пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Зазначені обставини підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 травня 2018 року (а.с. 75).

Отже, позивач пропустив строк для прийняття спадщини, у зв’язку з чим не має можливості прийняти спадщину і набути право власності на майно спадкодавця, охоплене заповітом.

Натомість, спадщину за законом прийняли відповідачі як спадкоємці першої черги.

На підставі вищенаведеного судом встановлено, що між сторонами існують спірні спадкові правовідносини, що виникли на підставі прийняття відповідачами спадщини та пропуском позивачем строку для прийняття спадщини після смерті їхньої матері ОСОБА_5 Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статтті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого сатттею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини четвертої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначеної вище правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, висновки якого є обов’язковими для врахування судами на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Крім того, у пункті 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, до предмета доказування у цій справі відносяться обставини існування у позивача об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для прийняття спадщину у встановлений законодавством шестимісячний строк.

Встановлені обставини справи та докази, що містяться у справі, не свідчать про наявність у позивача об'єктивних та непереборних труднощів для прийняття спадщини в установлений строк.

Зокрема, суд не приймає аргумент позивача щодо неможливості отримання нею відомостей про смерть її матері протягом двох років з дати смерті.

Наданими позивачем доказами не підтверджується, що позивачу чинилися непереборні перешкоди, які об'єктивно позбавляли позивача можливості в отриманні інформації про стан її матері.

Позивач посилається на приховування відповідачами інформації про смерть її матері ОСОБА_5 та перешкоди, які відповідачі чинили сину позивача ОСОБА_6 у доступі до квартири та отримання інформації про стан ОСОБА_5

Позивач посилається на аудіозаписи телефонних розмов як доказ створюваних відповідачами перешкод позивачу у спілкуванні з матір'ю.

Згідно із частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Керуючись зазначеними правовими нормами, суд не приймає до розгляду надані позивачем компакт-диски із аудіозаписами телефонних розмов, оскільки неможливо однозначно ідентифікувати осіб, розмову яких записано, дату здійснення запису, надання особами згоди на здійснення аудіозапису та його справжність.

Суд зазначає, що отримання відомостей від сестер не є єдиним можливим джерелом інформації про стан матері позивача. Навіть за умови приховування ними інформації про смерть ОСОБА_5, позивач мала можливість звернутися до інших осіб для отримання відповідних відомостей та, щонайменше, занепокоїтися відсутністю спілкування з рідною матір'ю протягом майже двох років з огляду на її похилий вік.

Позивач посилається на безрезультатність численних спроб сина позивача ОСОБА_6 зустрітися та поспілкуватися з ОСОБА_5, зокрема, зазначає про припинення зв'язку з нею через місяць після виїзду позивача за кордон, у зв'язку з чим позивач 10 лютого 2018 року зателефонувала до Центрального ВП ГУНП України в Миколаївській області за допомогою в організації такої зустрічі та під час розмови з офіцером поліції дізналася про смерть матері ОСОБА_5

Отже, позивач звернулася за допомогою до правоохоронних органів по спливу двох років від дати припинення зв'язку з її матір'ю.

Позивачем не наведено обставин і не надано доказів, що в період з 30 листопада 2015 року (дата виїзду позивача за кордон) та до 10 лютого 2018 року позивач вчиняв будь-які дії, спрямовані на отримання інформації про стан матері, крім спроб її сина потрапити у спірну квартиру та поспілкуватися з нею.

Доказів звернення до будь-яких інших осіб, крім відповідачів, для отримання відомостей про стан ОСОБА_5 позивачем не надано.

Усі надані позивачем письмові докази звернень до правоохоронних органів та до міської комісії із захисту прав та законних інтересів людей похилого віку датовані раніше за 30 листопада 2015 року і здебільшого стосуються розв'язання конфліктів між позивачем і відповідачем ОСОБА_3

Дата, коли відомості про смерть матері стали вперше відомі позивачу (10 лютого 2018 року, як зазначає позивач у позові), також не підтверджена належними і допустимими доказами.

Разом з тим, власне сама можливість отримання інформації про смерть близької особи в телефонному режимі, на що і посилається позивач, також свідчить про відсутність непереборних труднощів в отриманні інформації про смерть ОСОБА_5

Щодо посилання позивачем на обставину проживання за кордоном як на перешкоду у прийнятті спадщини та поважну причину пропуску на її прийняття також не може бути прийняте судом, оскільки позивачем не наведено обставин і доказів на їх підтвердження, що свідчать про неможливість прибуття до міста Миколаєва для прийняття спадщини.

Принцип змагальності цивільного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає недоведеною обставину, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, у зв’язку з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.

Оскільки наявності у позивача об’єктивних, істотних та непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що позивач не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, тобто з причин, які не можуть бути визнані судом поважними. Правові підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визанння відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог через недоведеність позовних вимог та відсутність законних підстав для задоволення позову, а також враховуючи відсутність будь-яких заяв по суті спору з боку другого відповідача — ОСОБА_4

Отже, у позові необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з відмовою в позові відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись статтями 18, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 04 березня 2016 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 98; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 98; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3.

Третя особа: Перша миколаївська державна нотаріальна контора; місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 14/6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02892729.

Дата складення повного судового рішення – 21 листопада 2018 року

Суддя О. А. Гуденко