Рішення № 78038716, 22.11.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.11.2018

Справа №489/5738/18

Провадження №2/489/2553/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: головуючого – судді Румянцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення індексації заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь період розрахунку при звільненні у сумі 45968 грн. 70 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 16317 грн. 88 коп.; індексацію заробітної плати у розмірі 12897 грн. 87 коп. Посилаючись на те, що відповідач починаючи з жовтня 2013 року періодично не виплачував йому заробітну плату, посилаючись на фінансові труднощі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь- якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом вирішено провести заочний розгляд справи.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно наказу № 135 к» ДП ВАТ «Мостобуд. Мостозагін -73» (правонаступник – ТОВ «Мостобудівельний загін № 73») від 30.05.2006 року, ОСОБА_2 призначено на посаду електросварщик 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 серії БТ-ІІ № 1960061 (а.с. 6-8).

ОСОБА_2 був звільнений з посади електросварщика п’ятого розряду ТОВ «Мостобудівельний завод № 73» за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу від 01.02.2017 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» від 23.06.2017 року за вих. № 120, ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» має заборгованість по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_2, що станом на 15.06.2017 року становить 21460,29 грн. (а.с. 9).

Відповідно до довідки ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» від 23.06.2017 року за вих. № 121, ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» має заборгованість по витратам за відрядження ОСОБА_2, що станом на 15.06.2017 року становить 6323,77 грн. (а.с. 10).

Згідно довідок ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_2 станом на 15.06.2017 року складає 21460,29 грн., та по витратах за відрядження – 6323,77 грн.

Кобеляцьким районним судом Полтавської області видано судовий наказ від 17 липня 2017 року про стягнення з ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» на користь ОСОБА_2, нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 27784,06 грн. (а.с. 12).

Позивач зазначає про те, що на підставі судового наказу Кобелянського районного суду Полтавської області від 17.07.2017 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження. До цього часу відповідачем заборгованість не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, обов’язок щодо виплати заробітної плати покладений саме на роботодавця, з яким працівником укладений трудовий договір.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату та на момент звільнення заборгованість відповідача перед ОСОБА_2 складала 27784,06 грн.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Таким чином, розмір відшкодування середнього заробітку має визначатися шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів прострочення розрахунку при звільненні.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по розрахунку заробітної плати ОСОБА_2 за травень 2017 рік виданої головним бухгалтером ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» ОСОБА_3 від 09.06.2017 року, ОСОБА_2 нараховано 4917 грн. 00 коп. заробітної плати (за вересень 2015 - 2490,00 грн. та за жовтень – 2427,00 грн.).

Кількість робочих днів за останні два місяця роботи – 43 робочих дня ( за вересень 2015 р. – 22 робочих дня та за жовтень 2015 р. – 21 робочий день).

З цього слідує, що розмір середньоденної заробітної плати становить 114 грн. 35 коп. (4917,00:43=114,35).

Як вбачається з матеріалів справи, кількість днів затримки розрахунку при звільненні з 02 лютого 2017 року по 14 вересня 2018 року становить 402 робочих днів ( лютий 2017 р. – 19 робочих дня; березень 2017 р. – 22 робочий день, квітень – 19 робочих дня, травень 2017 р. – 20 робочих дня, червень 2017 р. – 20 робочих дня, липень 2017 р. – 21 робочий день, серпень 2017 р. – 22 робочих днів, вересень 2017 р. – 21 робочих днів, жовтень 2017 р. – 21 робочих днів, листопад 2017 р. – 22 робочих днів, грудень 2017 р. – 20 робочих днів, січень 2018 р. – 21 робочих дні, лютий 2018 р. – 20 робочих днів, березень 2018 р. – 21 робочих днів, квітень 2018 р. – 20 робочих днів, травень 2018 р. – 19 робочих днів, червень – 20 робочих днів, липень 2018 р. – 22 робочих днів, серпень 2018 р. – 22 робочих днів, з 03 вересня 2018 року по 14 вересня 2018 року – 10 робочих днів).

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п'ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 19 жовтня 2017 року №224/0/103-17/214.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2017 року по 14 вересня 2018 року становить 45968 грн. 70 коп. (із розрахунку 114 грн. 35 коп. (середньоденний заробіток) х робочі дні), який і підлягає до стягнення з ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» на користь ОСОБА_2.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Суми компенсації обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати на розмір невиплаченої заробітної плати більш ніж на місяць.

Згідно Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20.12.1997 р., компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01.01.1998 р., якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Попри те, відповідач не здійснив виплату компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відтак, між сторонами виникли спірні правовідносини з питання виплати компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, що регулюється Законом України «Про оплату праці» та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення тощо).

Таким чином, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Повертаючись до матеріалів справи, суд відмічає, що під час роботи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість із виплати заробітної плати, яка на момент звільнення ОСОБА_2 не була виплачена до теперішнього часу.

Отже, в даному випадку позивач має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року, оскільки відповідачем було порушено законодавчо встановлені строки виплати заробітної плати незалежно від того, що така виплата була здійснена на виконання судового рішення.

Таким чином, суд приймає аргументи позивача з цього питання, адже такі обґрунтовано нормами права та доказами, що містяться у матеріалах справи та з тих же підстав відхиляє аргументи відповідача.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року становить 16317,88 грн..

Такий розрахунок проведено з дотриманням законодавчо встановлених вимог, тобто проведений правильно, перевірений судом, будь-яких заперечень із сторони відповідача щодо неправильності його здійснення не було, а відтак приймається судом до уваги.

Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що оскільки відповідачем не було вжито жодних заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати знайшли своє підтвердження, а тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача індексації заробітної плати в сумі 12897,87 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про оплату праці", в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (п. 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у своїй постанові №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати та компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку з затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться на підставі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року в період між переглядами Верховного Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється згідно із Законом від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ«Про індексацію грошових коштів населення» і підтвердженими положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженим постановою КМУ № 663 від 07 травня 1998 року підприємством, установою, організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін, котрий перевищив 105% - величину порогу індексації.

Визначаючи суму індексації невиплаченої позивачу заробітної плати за період з 01.11.2015 року до 16.05.2016 року, суд приймає до уваги положення п.4 Порядку № 1078, згідно якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, оплата праці у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається, як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (п.1-1 Порядку).

Таким чином, з наданого позивачем розрахунку суми індексації невиплаченої позивачу заробітної плати за період з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року складає 12897,87 грн..

Даний розрахунок позивача відповідачем щодо неправильності його здійснення не спростовано, а відтак він приймається судом до уваги.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення індексації заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 45968 грн. 70 коп. (сорок п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім гривень сімдесят копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 16317 грн. 88 коп. ( шістнадцять тисяч триста сімнадцять гривень вісімдесят вісім копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати у розмірі 12897 грн. 87 коп. ( дванадцять тисяч вісімсот дев’яносто сім гривень вісімдесят сім копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» на користь держави судовий збір у розмірі 751 грн. 85 коп. (сімсот п’ятдесят одна гривня вісімдесят п’ять копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» ЄДРПОУ 30126124, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 5.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «22» листопада 2018 року.