Рішення № 78038594, 19.11.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1134/18

Провадження № 2/487/1280/18

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2018 року м. Миколаїв Заводський районний суду міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

секретар судового засідання – Гладка К.М.,

за участю сторін по справі:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій"

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/1134/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,

представники учасників справи:

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3О,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ "МОПАС", в якому просила поновити її на посаді касира Миколаївського міжміського автовокзалу; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та збільшеного об'єму робот з 12.05.2017 р. на підставі наказу про прийняття на роботу; стягнути на її користь одноразову матеріальну та моральну шкоду 20000,00 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала цілодобово, на неї здійснено моральний тиск, не попереджено про зміни в роботі та скорочення штатів працівників, відтак вважає звільнення 06.02.2018 р. за наказом 18-К з посади касира вбиральні за власним бажанням у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров'я неправомірним та неофіційним.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року зазначений вище позов залишено без руху у зв'язку із вказаними в ній недоліками.

16.03.2018 року до канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2018 року ОСОБА_1 подано позовну заяву у новій редакції разом із додатками, відповідно до якої позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора ПрАТ "МОПАС" від 06.02.2018 року №18-к щодо звільнення її касира (вбиральня) Миколаївського міжміського автовокзалу; поновити її на посаді касира (вбиральня) Миколаївського міжміського автовокзалу ПрАТ "МОПАС" відповідно до штатного розпису з 06.02.2018 року; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за травень-грудень 2017 року в сумі 4583,82 грн. та січень 2018 року в розмірі 753,46, а всього в сумі 5337,28 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що зі звільненням не погоджується та вважає його протиправним і таким, що порушує її законні права на працю. Зазначає, що за час роботи на підприємстві їй неправильно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата: за роботу у ночі, вихідні та святкові дні не проводилась доплата відповідно до діючого законодавства. Вважає, що наказ №18-к від 06.02.2018 року повинен бути скасований, оскільки при написанні заяви про звільнення вона не зазначила дату, з якої просить її звільнити, та керівництвом відповідача був порушений двотижневий строк, протягом якого вона мала право на залишення на роботі. Розмір моральної шкоди обґрунтовує тиском керівництва відповідача, погрозами звільнення за порушення трудової дисципліни, що змусило її написати заву про звільнення. У зв'язку з цим вона перенесла стрес, порушився уклад її життя, втрачені нормальні життєві зв'язки, які вимагають додаткових зусиль для організації життя.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд.

16.04.2018 року до канцелярії суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПрАТ «МОПАС» заперечує проти доводів позивача, вважає, що вони не відповідають дійсності. Заробітна плата позивачу була нарахована відповідно до відпрацьованого часу та виплачена вчасно та в повному обсязі. Звільнення з посади проводилось за її заявою, в якій було зазначено, що причина звільнення – стан здоров’я та дата «з 06.02.2018 р.», а тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі. Представник відповідача зауважив, що позивач жодного разу не зверталась до відповідача щодо донарахування заробітної плати або, що її графік не співпадає з табелем робочого часу. Крім того, вважає розмір моральної шкоди необґрунтованим.

16.04.2018 року позивач уточнила позовні вимоги, в яких остаточно просила визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора ПрАТ "МОПАС" від 06.02.2018 року №18-к щодо звільнення її касира (вбиральня) Миколаївського міжміського автовокзалу; поновити її на посаді касира (вбиральні) Миколаївського міжміського автовокзалу ПрАТ "МОПАС" відповідно до штатного розпису з 06.02.2018 року; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за травень-грудень 2017 року та січень 2018 року в розмірі 753,46, а всього в сумі 32476,28 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. Суму заборгованості по заробітній платі мотивувала тим, що їй не виплачена заробітна плата за роботу у нічний час, святкові та вихідні дні у сумі 27139, 00 грн..

22.05.2018 року до канцелярії суду представником відповідача надано відзив на уточнену позовну заяву, в якому викладено підстави невизнання позовних вимог аналогічні підставам, зазначеним у попередньому відзиві на позовну заяву, зауважено на неправильності розрахунку заборгованості по сплаті заробітної плати.

07.08.2018 року до канцелярії суду позивачем надано відповідь на відзиви, відповідно до якої ОСОБА_1 не погодилась з доводами відповідача та просила позов задовольнити у повному обсязі. Зауважила щодо розбіжності у позиції представника відповідача, який стверджує, що вона працювала лише 6 год. на добу, натомість долучає графіки, з яких вбачається, що вона при цьому працювала ще у вихідні та святкові дні. Зазначає також, що працювала і в нічний час, підтверджуючи це відповідними операціями та складанням звітів під особистим паролем та логіном із позначенням дати та часу складання. Наполягає на факті проведення неповного розрахунку з нею при звільненні та наявності заборгованості ПрАТ «МОПАС» перед нею по виплаті заробітної плати.

Ухвалою суду від 09.08.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву для витребування доказів в ній зазначених.

05.09.2018 року представником відповідача до суду надано заперечення на відповідь позивача на відзиви, в яких представник ПрАТ «МОПАС» наголошує, що ОСОБА_1 працювала згідно змінного графіку роботи та до неї не застосовуються положення КЗпП при п’ятиденному або шестиденному графіку роботи, а підлягає застосуванню сумарний обліковий час, який не перевищує встановлену місячну норму. Крім того, виклав підстави для заперечення проти позовних вимог, аналогічні викладеним раніше.

14.11.2018 року до канцелярії суду надійшли доповнення до заперечень на відповідь ОСОБА_1Д на відзиви, в яких представник відповідача заперечує в повному обсязі проти доводів позивача та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає про відсутність на підприємстві книги розрахункових операцій №3000176229/8 за період з травня 2017 року по лютий 2018 р. Зауважує, що при проведенні перевірки ПрАТ «МОПАС» Управлінням Держпраці у Миколаївській області порушень норм трудового законодавства виявлено не було. Розмір моральної шкоди позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітної платі за травень-грудень 2017 року та січень 2018 року в сумі 32 476,28 грн. та 20000 грн. моральної шкоди, просили їх задовольнити. Частину позовних вимог, щодо визнання незаконним та скасування наказу генерального директора ПрАТ "МОПАС" від 06.02.2018 року №18-к та поновлення позивача на посаді касира (вбиральня) Миколаївського міжміського автовокзалу ПрАТ "МОПАС" відповідно до штатного розпису з 06.02.2018 року просили залишити без розгляду, про що заявили під час судових дебатів.

Враховуючи, що позивачем не було дотримано вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, судом відповідна ухвала не постановлювалась.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позову просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що наказом ПрАТ «МОПАС» від 12.05.2017 року №64-к ОСОБА_1 було прийнято з 13.05.2017 р. на посаду касира (вбиральня) Миколаївського міжміського автовокзалу на умовах неповного робочого часу (0,75 ставки) з окладом згідно штатного розкладу на підставі її заяви від 12.05.2017 року. До обов’язків позивача входило приймання плати за надання послуг вбиральні, складання звітів за отримані кошти, надання їх до бухгалтерії підприємства, вилучення коштів з каси вбиральні та передача до інкасації, отримання товарно-матеральніх цінностей з подальшою передачею їх прибиральниці вбиральні, контроль за її роботою.

Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіком змінності у відповідності з законодавством.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» та колективним договором на 2017 рік, затвердженими конференцією трудового колективу 16.03.2017 року передбачено, що тривалість щоденної роботи встановлюється відповідно до графіка, затвердженого генеральним директором і погодженого з головою профкому, у ПрАТ «МОПАС» ведеться сумарний облік робочого часу, який не може перевищувати 40 годин на тиждень, за домовленістю з роботодавцем працівникові може бути встановлений неповний робочий день із оплатою пропорційно відпрацьованому часу (п.5.9).

Відповідно до графіку роботи за травень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 119,25 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 159 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за травень 2017 позивачем відпрацьовано 71,25 годин, враховуючи час прийняття її на посаду касира – 13.05.2017 року.

Відповідно до графіку роботи за червень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 119,25 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 159 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за червень 2017 позивачем відпрацьовано 119,25 годин.

Відповідно до графіку роботи за липень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 126 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 168 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за липень 2017 позивачем відпрацьовано 126 годин.

Відповідно до графіку роботи за серпень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 131,25 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 175 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за серпень 2017 позивачем відпрацьовано 131,25 годин.

Відповідно до графіку роботи за вересень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 126 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 168 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за вересень 2017 позивачем відпрацьовано 168 годин.

Відповідно до графіку роботи за жовтень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 125,25 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 167 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2017 позивачем відпрацьовано 125,25 годин.

Відповідно до графіку роботи за листопад 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 132 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 176 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за листопад 2017 позивачем відпрацьовано 132 годин.

Відповідно до графіку роботи за грудень 2017 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 120 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 160 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за грудень 2017 позивачем відпрацьовано 120 годин.

Відповідно до графіку роботи за січень 2018 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 126 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 168 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за січень 2018 позивачем відпрацьовано 126 годин.

Відповідно до графіку роботи за лютий 2018 року, з яким позивач ознайомлена, що підтверджується наявністю її підпису, норма часу, якій необхідно відпрацювати на 0,75 ставки становить 120 год. виходячи з загальної норми відпрацьованого часу – 160 годин.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за лютий 2018 до 06.02.2018 року позивачем відпрацьовано 24 години.

Відповідно до розрахункових відомостей за зазначені періоди відповідачем була нарахована та сплачена заробітна плата у повному обсязі за фактично відпрацьований час.

Суд критично ставиться до посилання ОСОБА_1 та її представника на порушення ПрАТ «МОПАС» норм трудового законодавства при нарахуванні та виплаті їй заробітної плати, без урахування вихідних, святкових днів, а також праці у надурочний час.

Так статтею 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача відповідно до встановленого графіку роботи, тому її вихідні дні збігаються насамперед з вихідними днями встановленими графіком, що узгоджується з положеннями ст.69 КЗпПУ.

На підприємстві відповідача ведеться підсумковий облік робочого часу, а тому робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. І лише години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі.

При цьому надані позивачем ксерокопії фіскальних чеків та графіки роботи касира (туалет) не є належними допустимими, достовірними та достатніми доказами у розумінні ст.ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України, оскільки не можливо встановити їх походження, а також спосіб виготовлення. Наявність у відповідача книги розрахункових операцій №3000176229/8 за період з травня 2017 по лютий 2018 рік, на існуванні якої наполягала ОСОБА_1, не була встановлена судом при досліджені інформації Головного управління ДФС про книги ОРО, зареєстровані за Приватним акціонерним товариством "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій".

Крім того суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки їх покази стосуються загального режиму роботи підприємства відповідача і не містять даних на підставі яких суд міг би вирахувати фактично відпрацьований ОСОБА_1 час. Інших доказів позивачем надано не було.

Серед іншого судом враховано висновки Управління Держпраці у Миколаївській області, викладені у ОСОБА_2 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 13.04.2018 р. №МК710/895/АВ, відповідно до яких в ПрАТ «МОПАС» ведеться достовірний облік виконуваної роботи та забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Виявлених порушень – не має.

Отже, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт роботи ОСОБА_1 у відповідача у вихідні дні та надурочний час.

Частина 1 статті 38 КЗпП передбачає право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, скориставшись своїм правом, 06.02.2018 року власноручно написала заяву, в якій просила звільнити її з займаної посади за станом здоров’я з 06.02.2018 р. На підставі зазначеної заяви відповідачем видано наказ від 06.02.2018 року №18-к, яким позивача звільнено за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров’я.

У день звільнення з позивачем було здійснено повний розрахунок заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку (що підтверджується платіжним дорученням від 06.02.201 р. №410 та відомістю виплат заробітної плати за 06.02.2018 р.), а також видана трудова книжка, що підтверджується підписом позивача у журналі видачі трудових книжок, дослідженими у судовому засіданні. Посилання ОСОБА_1 на противоправні дії з боку представників ПрАТ «МОПАС» та порушення ними трудового законодавства, які, на її думку, змусили її подати заяву про звільнення, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Отже, підстав для задоволення позову в частині визнаннянезаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд не вбачає.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_5 проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди порушення прав позивача з боку відповідача, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

З огляду на те, що підстав вважати наказ ПрАТ «МОПАС» від 06.02.2018 р. №18-к протиправним, а дії представників відповідача такими, що порушили трудові права ОСОБА_1 суд не вбачає, тому відсутні і підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем моральної шкоди.

На підставі наведеного, беручи до уваги те, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені доказами, суд прийшов до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13,76-82, 259,263- 268,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів – відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1,місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", р/р 26004000030262 АБ «Південний» в м.Одесі, МФО 328209, код за ЄДРПОУ 03117820, ІПН 031178214046, св.-во 100339969, юридична адреса: м. Миколаїв, пр.Центральний, 26-Б, фактична адреса: м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 21.

Головуючий суддя І.В.Боброва