Рішення № 78038440, 19.11.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4075/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" листопада 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 09 серпня 2011 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 2 800 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 30 % річних від розміру заборгованості.

З 01 вересня 2014 року розмір процентів збільшено до 34,8 % річних, а з 01 квітня 2015 року - до 43,2 % річних.

З 10 травня 2016 року розмір процентів зменшено до 42 % річних від розміру заборгованості. Також встановлено членський внесок за участь в GoldКлубі в розмірі 20 грн. на місяць.

В разі порушення строку повернення кредиту (його частини) відповідачка зобов'язалася сплачувати проценти в подвійному розмірі.

Також наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (пеню, штрафи).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним належним чином не виконувала в зв'язку з чим станом на 02 жовтня 2018 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 12 919,52 грн., в тому числі:

- заборгованість по процентам - 3 792,15 грн.;

- нарахованої пені в розмірі 8 813,31 грн.;

- нарахованих штрафів в загальному розмірі 1 091,41 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві проти цього не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 09 серпня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (на час розгляду справи - АТ КБ «ПриватБанк») уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, банківських тарифів, пам'ятки клієнта, діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 кредит за тарифним планом кредитних карток «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 2 800 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 2,5 % на місяць (30 % річних) від розміру заборгованості.

З 01 вересня 2014 року процентну ставку збільшено до 2,9 % на місяць (34,8 % річних), а з 01 квітня 2018 року - до 3,6 % на місяць (43,2 % річних).

З 10 травня 2016 року тарифний план змінено на тарифний план кредитних карток «Універсальна GOLD», розмір процентів зменшено до 3,5 % на місяць ( 42 % річних) від розміру заборгованості. Також встановлено членський внесок за участь в GoldКлубі в розмірі 20 грн. на місяць.

В разі порушення строку повернення кредиту (його частини) відповідачка зобов'язалася сплачувати проценти в подвійному розмірі (п. 2.1.1.12.2.1 Умов та Правил).

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (пеню (в остаточному варіанті) - 0,233 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. на місяць (в разі виникнення прострочення понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже відповідачка, підписавши 09 серпня 2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, отримавши кредитну картку та почавши користуватися кредитними коштами, приєдналася та погодилася з відповідними умовами, тарифами банку, що свідчить про укладення кредитного договору між сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В зв'язку з цим станом на 02 жовтня 2018 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема заборгованість по процентам в розмірі 3 792,15 грн., що підтверджується розрахунком боргу та випискою з рахунку позичальника.

При цьому в частині нарахованих процентів суд виходить з того, що відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Кредитним договором передбачені обов'язок ОСОБА_1 щомісячно отримувати виписки про стан картрахунку та здійснені операції по картрахунку, а також можливість та процедура зміни банком процентної ставки та дії позичальника в разі непогодження з такими змінами (п.п. 1.1.3.1.9, 1.1.3.2.4, 2.1.1.5.3, 2.1.1.5.4 Умов та Правил).

Матеріали справи свідчать, що позичальник активно користувалася кредитом (знімала кошти з картрахунку, оплачувала товари та послуги тощо) як в період дії базової, так і в період дії зміненої процентної ставки, тобто своїми діями прийняла нові умови договору, а саме засвідчила згоду на зміну розміру процентів спочатку до 34,8 % річних, а в подальшому - до 43,2 % річних та 42 % річних. При цьому нові тарифи із підвищеною ставкою застосовані банком правильно, а саме лише для витрат, здійснених після введення їх в дію.

Розмір заборгованості по процентам жодною зі сторін не оспорений, підтверджується розрахунком боргу та випискою з рахунку позичальника. Перевірка банківського розрахунку, зокрема по процентам протягом вказаного періоду, враховуючи обставини справи (періодичне зняття та часткове погашення позичальником заборгованості, внаслідок чого постійно змінювався борг по тілу кредиту), виходить за межі поняття «простий арифметичний розрахунок», а тому не може бути здійснена судом.

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно Умов і Правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених цими Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі №6-2003цс15.

Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

Водночас згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем неустойка є надто завищеною, перевищує загальний розмір боргу за договором, що суперечить самій компенсаційній суті неустойки та засадам цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

За встановлених обставин в сукупності з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню лише пеня та в розмірі, що є співмірним з розміром боргу (по процентам), а саме 3 700 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 1 021,78 грн. судового збору (1 762 грн. (сплачений судовий збір) х 57,99% (відсоток задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 09 серпня 2011 року, що утворилася станом на 02 жовтня 2018 року, а саме заборгованість по процентам за користування кредитом - 3 792 (три тисячі сімсот дев'яносто дві) гривні 15 копійок, неустойку (пеню) за порушення умов договору в розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) гривень, а всього в загальному розмірі 7 492 (сім тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 15 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 1 021 (одну тисячу двадцять одну) гривню 78 копійок судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв