Ухвала суду № 78037483, 21.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/6509/2018

провадження №/336/3261/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Суркової В.П., при секретарі Прохоровій А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів.

14.11.2018 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить суд зупинити стягнення заборгованості по аліментам за виконавчим листом, виданим 23 березня 2016 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя (виконавче провадження № 50907718) за період з 02.03.2016 року по 30.09.2018 року, який перебуває на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає про те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2016 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, який перебуває на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

01.10.2018 року він працевлаштувався у ТОВ «Полігон -Авто», його заробітна плата становить 3750 грн. на місяць. Постановою державного виконавця від 04.10.2018 року звернуто стягнення на його заробітну плату про щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків, аліменти у розмірі 50 % на погашення заборгованості, яка виникла з 02.03.2016 року по 30.09.2018 року у розмірі 47 802, 27 грн., а після погашення заборгованості утримувати по 1/3 частині щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, після відрахування із його податків та аліментів в розмірі 50 %, йому до виплати залишається 1462 грн., яка, на думку заявника, є недостатньою для його нормального забезпечення.

Проте, позивачем подано позов до суду про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів. Заявник стверджує про відсутність ознак безспірності заборгованості в аліментних правовідносинах, що виникли між сторонами та вказує на наявність спору між сторонами, який може бути вирішений лише в судовому порядку. Заявник, із посиланням на статтю 149 Цивільного процесуального кодексу України, вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до частин 5-7 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно пункту 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права.

Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що до прийняття рішення в цій справі дохід позивача, як він зазначає, вже може бути стягнутий, оскільки на сьогоднішній день здійснюються активні виконавчі дії, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

При цьому, зупинення стягнення у виконавчому провадженні до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

В даному випадку позивачем оскаржена заборгованість та розмір аліментів до суду (справа № 336/65094/18, провадження №2/336/3261/2018), а тому, враховуючи приписи пункту 6 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього заявника або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у задоволенні позову, відтак, обов'язок суду щодо беззаперечного застосування до позивача зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у частині 3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, відсутній.

Відповідно до частин 1, 2 статті 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись статтями 149- 153, 157, 260 Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 336/6509/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів, а саме:

- зупинити стягнення заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 336/1192/16-ц, виданого 23 березня 2016 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя (виконавче провадження № 50907718) за період з 02.03.2016 року по 30.09.2018 року у розмірі 45669,56 грн. про стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, який перебуває на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Стягувач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2).

Боржник: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5).

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.П. Суркова