Рішення № 78037463, 22.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5428/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (м. Львів, вул. Староєврейська, 9/3) до Адміністративної комісії Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 0111 від 26 червня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулись в суд з адміністративним позовом до Адміністративної комісії Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 0111 від 26 червня 2018 року, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700 гривень, за порушення ст.92 КУпАП.

З означеною постановою позивач не погоджуються, вважають її необґрунтованою, такою що не відповідає фактичним обставинам справи. Ствердили, що будь-якого відношення до ремонтних робіт по встановленню скляної надбудови на пам'ятці культурної спадщини (пр. Свободи,13) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини позивач не має. В оскаржуваній постанові зазначено не вірне прізвище та паспортні дані. В постанові зазначено не вірне місце проживання/перебування за адресою м. Львів, пр. Свободи, 13. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 26.06.2018 року винесено у відсутності позивача. Враховуючи те, що оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог ст. 268 КУпАП та ст.33 КУпАП, просить таку скасувати.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_4 проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що постановою Адміністративної комісії Львівської міської ради № 0111 від 26.06.2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.92 КупАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 1700 грн.

Стаття 268 КУпАП передбачає що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і вона має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, тощо.

В оскаржуваній постанові зазначено прізвище особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_5 та відповідні паспортні дані; зазначено місце проживання/перебування адреса м. Львів, пр. Свободи, 13.

Суд бере до уваги покликання позивача на те, що у постанову зазначені не вірні дані особи. Тобто, під час винесення постанови, органом не встановлено особу, яка притягається до відповідальності, не встановлено місце проживання/перебування.

Постанову про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності від 26.06.2018 року винесено у відсутності позивача, тобто з порушенням вимог ст. 268 КУпАП та ст.33 КУпАП.

Разом з тим, відомості про належним чином повідомлення позивача у матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, винесена посадовою особою постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 92 КУпАП не відповідає Закону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, зокрема, що вона винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов'язку доказування, принципу правової визначеності слід трактувати будь-які «сумніви» не інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов'язку.

Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок, фактично, зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена 26.06.2018 року № 0111 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого 92 КУпАП підлягає скасуванню, а адміністративна справа - закриттю, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 20, 73, 77, 243, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити.

Постанову № 0111 від 26 червня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 92 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. – скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя І.Р.Волоско.