Рішення № 78037423, 12.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5195/18

провадження № 2/336/2726/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся 04.09.2018 р. до суду з вищевказаним позовом. В позовній заяві зазначив, що 01.03.2014 р. він уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».

19.08.2014 р. сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу – автомобіля марки «Fiat 146», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Снігурівським районним судом Миколаївської області 29.04.2015 р. було ухвалено постанову, якою його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та стягнуто матеріальні збитки в сумі 15 871,93 грн., моральну шкоду – 10 000 грн., судові витрати за проведення автотехнічних експертиз – 5903,04 грн., оплату лікування потерпілої 1458,43 грн. та 9022,63 грн.

Він неодноразово звертався за виплатою страхового відшкодування, однак, страхової виплати не отримав.

Посилаючись на Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.992 ЦК України, ОСОБА_1 за позовом просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 27 330,36 грн.

Ухвалою судді від 06.09.2018 р. призначено судове засідання на 01.10.2018 р., яке було відкладено на 12.11.2018 р. у зв’язку з неможливістю фіксації судового процесу.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, направив до суду відзив на позовну заяву (а.с.22-25), в якій просить провести розгляд справи без його участі.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, приймаючи до уваги позицію представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2014 р. ОСОБА_1 уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», про що надано поліс № АС/5921772 (а.с.4). Страхова сума ліміту за даним договором на одного потерпілого за шкоду, завдану життю і здоров’ю складає 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну – 50 000 грн.

19.08.2014 р. на близько 12.10 год. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «FIAT 146», реєстраційний номер НОМЕР_1 і, виконуючи маневр розвороту від житлового будинку № 158 по вул..Леніна в м.Снігурівка Миколаївської області, в порушення вимог п.10.1 ПДР, перед початком руху, не впевнившись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух ліворуч на смугу свого руху, де допустив зіткнення з транспортним засобом мопедом «HUNTER 50 QT 6Е», р/н ВЕАА 2191, під керуванням ОСОБА_2, яка рухалася по смузі свого руху. Внаслідок зіткнення транспортних засобів водію мопеду – потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29.04.2015 р. (а.с.6-9), який був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11.08.2015 р. (а.с.10-11), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу. Згаданим вироком з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто на відшкодування матеріальних збитків – 15 871,93 грн. та моральної шкоди – 10 000 грн. Також стягнуто зі ОСОБА_1 за лікування ОСОБА_2 на користь фінансового управління Снігурівської райдержадміністрації – 1458,43 грн. та на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської Ради – 9022,63 грн.

19.11.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодуваннявідшкодуванням випадком, що стався 19.08.2014 р. (а.с.5).

Приписами ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року (надалі-Закон № 1961-IV) встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України № 1961-IV потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно до вимог ст..ст. 3, 4, 5 закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.35.1 ст. 35 Закону України №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, судом зазначається, що судовим розглядом беззаперечно встановлений страховий випадок, який стався з вини водія забезпеченого транспортного засобу, при цьому Закон не пов'язує наявність права на отримання відшкодувань при звернені потерпілого тільки до страховика.

Окрім того, факт ДТП з участю забезпеченого транспортного засобу у судовому засіданні доведено та не оспорюється страховою компанією.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика, як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, що висловлена ВСУ у справі № 2808цс15 від 20.01.2016 р.

Згідно довідки Суворівського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області від 05.08.2016 р. (а.с.36), в ході виконання виконавчого листа № 1-485/47/15, виданого 01.09.2015 р. Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу 25 871,93 грн. до відділу ДВС м.Херсон з пенсії ОСОБА_1 надходили грошові кошти на загальну суму 4018 грн.

Вказані витрати не перевищують ліміту страхового відшкодування, встановленого законом.

Разом з тим, за приписами ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 надав докази того, що він відшкодував ОСОБА_2 за вироком суду грошові кошти лише у розмірі 4018 грн., то суд стягує з відповідача на користь позивача зазначену суму.

Доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

У відповідності до ч.2, 6 ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач, як інвалід другої групи, звільнений від сплати судового збору, суд стягує з відповідача в дохід держави суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (м.Запоріжжя, пр..Моторобудівників, 34, ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 (м.Херсон, вул..8-ма Польова, 13а, РНОКПП НОМЕР_2) суму страхового відшкодування в розмірі 4018 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (м.Запоріжжя, пр..Моторобудівників, 34, ЄДРПОУ 13622789) в дохід держави судовий збір в сумі 14,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк