Рішення № 78036374, 21.11.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/1507/18

Провадження № 2/311/688/2018

21.11.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Василівського районного суду надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, в якому вказано наступне.

Відповідно до укладеного договору від 22 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит в розмірі 3 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов’язання за договором, внаслідок чого станом на 23 квітня 2018 року у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 38 713 грн. 71 коп., яка складається із: тіла кредиту – 3 499 грн. 36 коп., процентів за користування кредитом – 30 124 грн. 49 коп., пені та комісії – 2 770 грн. 16 коп., 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1 819 грн. 70 коп. – штраф (процентна складова).

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача, а також покласти на неї оплату судових витрат.

В судове засідання представник позивача не з’явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи судом не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та у встановленому законом порядку. Надала суду відзив на позов, зміст якого зводиться до наступного.

На думку відповідача, фактично кредитний договір між нею та позивачем не було укладено, оскільки сторонами не було досягнуто угоди за усіма істотними умовами договору, а надана позивачем анкета-заява не є кредитним договором, оскільки не містить інформацію про розмір кредитного ліміту (а.с. 49-51).

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що укладання кредитного договору між сторонами відбулося відповідно до вимог ст.. 634 ЦК України, за принципом укладання договору приєднання, а умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, які містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач зазначив, що банком надано відповідачу кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, що свідчить про укладення між сторонами договору, який ніким не оспорено, а отже є підстави для стягнення заборгованості з відповідача (а.с. 55-62).

Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 22 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який в подальшому змінив назву на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», кредит в розмірі 3 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджено копією заяви позичальника на отримання кредиту, витягом тарифів банку, витягом з умов та правил надання банківських послуг, випискою по рахунку відповідача, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7, 8, 9-32, 81-84).

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, позивач зобов`язався надати відповідачу кредит та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту, який був встановлений у відповідності до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, а відповідач зобов`язався на підставі п.2.1.1.5.5 погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами грошових коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.2.1.1.5.7), а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6.). Пунктом 1.1.3.2.4 передбачена можливість зміни банком Тарифів та інших невід’ємних частин договору. При цьому, у сторін договору виникають обов’язки: у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п.1.1.3.1.9 договору; у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.1.5). Згідно п.1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє від виконання його зобов’язань за даним договором. В разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік (пп.2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6). У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 договору, клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті (а.с. 9-32).

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, станом на 23 квітня 2018 року у неї перед позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виникла заборгованість в розмірі 33 623 грн. 85 коп., яка складається із: тіла кредиту – 3 499 грн. 36 коп., процентів за користування кредитом – 30 124 грн. 49 коп., що підтверджено розрахунком заборгованості, доданим до матеріалів справи (а.с.5-6) та яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафів суд зазначає наступне.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказав, що станом на 23 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_1 має, крім того, заборгованість за пенею та комісією – 2 770 грн. 16 коп., 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1 819 грн. 70 коп. – штраф (процентна складова).

Суд вважає, що такі нарахування є неправомірними, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавлена певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пеня, як вид неустойки нараховується у відсотках за несвоєчасно виконане зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання,

За положеннями ст.61 Конституції України зазначено, що ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За одне й те саме порушення зобов'язання (порушення строків виконання зобов`язання, несвоєчасне виконання зобов`язання) Банк накладає подвійну відповідальність одного виду.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене суд вважає, що одночасно застосовувати і штраф і пеню в даному випадку є неправомірно, а тому відмовляє в частині позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за Кредитним договором у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1 819 грн. 70 коп. (відсоткова складова) та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за пенею в сумі 2 770 грн. 16 коп..

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 36 394 грн. 01 коп. та складається із: тіла кредиту - 3 499 грн. 36 коп., процентів за користування кредитом – 30 124 грн. 49 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2 770 грн. 16 коп. – заборгованості за пенею та комісією.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, виходячи з наступного.

Суд зазначає. що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із визначенням, яке міститься в ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно з п.п. 15.2 та п.п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що анкета-заява б/н від 22.12.2010 має ознаки кредитного договору, містить відповідні умови, які підписали обидві сторони, при укладанні договору відповідач був ідентифікований. Банк встановив ліміт на картрахунок та в подальшому здійснив кредитування рахунку картки, яка була видана позичальнику.

Позичальник після отримання картки та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, та вносив платежі на погашення кредиту, що підтверджено випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 81-84).

Приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

У відповідності до умов кредитного договору, 22.12.2010 позичальник отримав основну кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

На думку суду, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є неспроможними, спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами та на вирішення спору по суті не впливають.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку:

- 38 713 грн. 71 коп. – розмір заявлених позовних вимог;

- 36 394 грн. 01 коп. – розмір задоволених позовних вимог;

- 36 394 грн. 01 коп./ 38 713 грн. 71 коп. х 100 = 94 % - відсоток задоволених позовних вимог;

1 762 грн. 00 коп. (сплачена сума судового збору) х 94 % = 1 656, 28 грн. – сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 80, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094 м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО 305299 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2010 року в розмірі 36 394 грн. 01 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 656 грн. 28 коп., а всього – 38 050 (тридцять вісім тисяч п’ятдесят) грн. 29 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 листопада 2018 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2