Вирок № 78034381, 22.11.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/6868/18

Провадження № 1-кп/263/524/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Музики О.М.,

за участю: секретаря - Рудь Ю.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Одуденка А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12018050770000663 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, раніше судимого: 30 березня 2017 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт, 21 березня 2018 року вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 1 року 15 днів обмеження волі, 03 липня 2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, 13 серпня 2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 03 жовтня 2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 лютого 2018 року, приблизно о 16 год. 00 хв., знаходячись біля кафе «Зелений», яке розташоване на перехресті бульвару Шевченка та вулиці 9-ї Авіадивізії в Центральному районі м. Маріуполя, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення дзвінку, заволодів майном, яке належить ОСОБА_2, а саме: мобільним телефоном«HuaweiY5c» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1, НОМЕР_2, вартістю 1133,33 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілого. З викраденим майном ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись у подальшому ним на власний розсуд, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на суму 1133,33 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

Він же 08 березня 2018 року, приблизно о 16 год. 15 хв., умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мсту таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його діями, знаходячись в приміщенні магазину ТОВ «Український Рітейл» («Брусничка»), який розташований по бульвару Шевченка, 321 в Центральному районі м. Маріуполя, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно, яке належить вказаному товариству, а саме: дві пляшки коньяку «Болград», ординарний, об'ємом 0,5 л, вартістю 105,17 грн. за кожну пляшку, чим заподіяв ТОВ «Український Рітейл» матеріальну шкоду на загальну суму 210,34 гривень, без ПДВ. Викрадене ОСОБА_1 приховав під одежу, пройшов касову зону, товар не оплатив та попрямував у бік виходу з магазину, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником вказаною магазину, у результаті чого ТОВ «Український Рітейл» матеріальної шкоди спричинено не було.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Він же 24 березня 2018 року, приблизно о 18 год. 19 хв., умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його діями, знаходячись в приміщенні магазину ТОВ «РУШ» («Єва»), який розташований по пр. Будівельників, 93 в Центральному районі м. Маріуполя, таємно, шляхом вільного доступу, з полиці стелажу у відділі продажу парфумерії взяв майно, яке належить вказаному товариству, а саме: чоловічу туалетну воду «Lanvin Eclat» об'ємом 100 мл, вартістю 312,25 грн., без ПДВ, після чого вийшов з приміщення магазину, не сплативши за вказаний товар, чим заподіяв ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Він же 31 березня 2018 року, у період часу з 14 год. 29 хв. по 14 год. 38 хв., умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його діями, знаходячись в приміщенні магазину ТЦ № 38 ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», який розташований по Запорізькому шосе, буд. 4 в Центральному районі м. Маріуполя, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно, яке належить вказаному товариству, а саме: дві упаковки кави «Якобз Монарх» 400 г, вартістю 225,36 грн. за кожну упаковку, сім шоколадок «Корона» 160 г, вартістю 32,57 грн. за кожну. Викрадене приховав під одежу, пройшов касову зону, товар не оплатив та попрямував у бік виходу з магазину, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником вказаного магазину, в результаті чого ТЦ № 38 ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» матеріальної шкоди спричинено не було.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Він же 03 квітня 2018 року, у період часу з 11 год. 56 хв. по 12 год. 03 хв., умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що ніхто не спостерігає за його діями, знаходячись в приміщенні магазину ТЦ № 38 ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», який розташований по Запорізькому шосе, буд. 4 в Центральному районі м. Маріуполя, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно, яке належить вказаному товариству, а саме: одну пляшку лікеру «Jim Beam» об'ємом 1 л, вартістю 363,13 грн. без ПДВ. Викрадене приховав під одежу, пройшов касову зону, товар не оплатив та попрямував у бік виходу з магазину, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником вказаного магазину, в результаті чого ТЦ № 38 ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» матеріальної шкоди спричинено не було.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді шахрайським шляхом заволодів телефоном потерпілого, а також вчинив ряд крадіжок у магазинах міста. Щиро розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 визнав у повному обсязі.

Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала цивільний позов та наполягала на його задоволенні.

Потерпілий ОСОБА_2, представники потерпілих: ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» - ОСОБА_6, ТОВ «РУШ» - ОСОБА_7, ТОВ «Український Рітейл» - ОСОБА_8 до судового засідання не з'явилися, попередньо подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності потерпілого та представників потерпілих можливо з'ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті потерпілого та представників, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності потерпілого та представників потерпілих.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1, враховуючи, що такий раніше вже скоїв злочин, який на підставі ст. 35 КК України дає можливість кваліфікувати його дії у цій справі як повторні, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, на обліку у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» та у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь не перебуває, на момент затримання не працював, будь-якою суспільно-корисною працею не займався, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений.

За змістом ч. 6 ст. 368 КПК України при обранні та застосуванні норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, судом повинні враховуватися висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При визнанні щирого каяття ОСОБА_1 як обставину, що пом'якшує його покарання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, стосовно того, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажанні виправити наслідки вчиненого. Однак, під час розгляду кримінального провадження не здобуто даних на підтвердження того, що обвинувачений дійсно, відверто розкаявся у вчиненому, має щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку та намагався виправити наслідки вчиненого, відшкодував завдані збитки, а сам факт визнання вини не може бути розцінено як щире каяття.

У зв'язку з викладеним, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених обвинуваченим злочинів, обставини їх вчинення, зважаючи на відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України, у вигляді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів за цим вироком та злочинів за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2018 року, шляхом часткового складання покарань.

З урахуванням того, що у даному провадженні обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 18 квітня 2018 року, то саме з цього дня слід зарахувати йому у строк покарання період попереднього ув'язнення.

У справі потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, уточнивши який, позивач просить стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_1 1133,33 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Враховуючи характер кримінального правопорушення, приймаючи, що відповідачем (обвинуваченим) ОСОБА_1 цивільний позов визнано у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню 1133,33 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину душевних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості, повне визнання цивільного позову у цій частині, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_1 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів та судові витрати.

Приписами ст. 1 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року визначено, що судовий збір включається до складу судових витрат.

Оскільки питання про розмір та порядок розподілу судових витрат діючим кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Так, у ч. 6 ст. 141 ЦПК України зазначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, була подана до суду у серпні 2018 року.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання цивільного позову, передбачено ставки судового збору, які встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з обвинуваченого на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. за вимоги майнового характеру та 704 грн. 80 коп. за вимоги немайнового характеру, що загалом складає 1409 грн. 60 коп.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів в сумі 312,25 грн.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді двох років обмеження волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді одного року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та злочинів, за вчинення яких засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2018 року, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у вигляді двох років десяти місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання обчислювати з 22 листопада 2018 року.

У строк покарання зарахувати період попереднього ув'язнення з 18 квітня 2018 року по 21 листопада 2018 року включно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1133,33 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1409,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 312,25 грн.

Речові докази - 2 пляшки коньяку «Болград», що передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_8, залишити за належністю потерпілому ТОВ «Український Рітейл»; туалетну воду «Lanvin Eclat», що передана на відповідальне зберігання ОСОБА_9, залишити за належністю потерпілому ТОВ «РУШ»; пляшку лікеру «Jim Beam», 2 пачки кави «Якобз Монарх» та 7 плиток шоколаду «Корона», що передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_6, залишити за належністю потерпілому ТЦ № 38 ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна»; 3 СД-диски - зберігати при матеріалах провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2018 року на туалетну воду «Lanvin Eclat».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика