Рішення № 78030435, 22.11.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2544/18

Провадження №2/718/803/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

секретаря судових засідань ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Кіцмань цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 13.08.2015 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті htth://privatbank.ua/ складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 21.06.2018 року має заборгованість – 58730,82 грн., яка складається з наступного: 15428,38 грн. – тіло кредиту; 23535,81 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 16493,73 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2772,90 грн. - штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б\н від 30.11.2012 року в сумі 58730,82 грн. та 1762, 00 грн. судового збору на користь АТ КБ «ПриватБанк», оскільки в добровільному порядку відповідач борг не погашає.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та день розгляду справи. В позові та клопотанні він просить суд розглянути цивільну справу за його відсутності та задовольнити позов. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково. Зокрема, не заперечував проти стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту. Вказує, що дійсно користувався платіжною карткою «Приватбанку» з встановленим кредитним лімітом, а саме знімав з неї грошові кошти та розплачувався нею. Точну суму використаного кредиту він не знає, а тому не заперечує наявність у нього заборгованості у розмірі тіла кредиту. Щодо інших нарахувань, зокрема відсотків за користування кредитом, пені та штрафів відповідач заперечив, оскільки зазначає, що з 14.08.2015 року проходив службу у ЗС України, а тому такі нарахування є незаконними. На підтвердження своєї позиції 22.10.2018 року подав відзив на позовну заяву, в якому посилався на п.15 ч. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Представник позивача 02.11.2018 року подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що ЗУ від 17.03.2014 року №1126-VII «Про затвердження Указу Президенту України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 18.03.2014 року. Відповідно до п.3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб з дня набрання чинності цим законом. Представник позивача вказує, що мобілізація та особливий період в Україні тривали в такі періоди – з 18.03.2014. року до 02.05.2014 року; з 07.05.2014 року по 21.06.2014 року, з 24.07.2014 року по 07.09.2014 року, з 20.01.2015 року по 22.08.2015 року. Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_3 проходив військову службу за межами особливого періоду, тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

У запереченні на відзив відповідач ОСОБА_3 зазначив, що згідно із листом ВС від 13.007.2018 року особливий період в Україні діє досі, а тому доводи позивача у відповіді на відзив є необгрутнованими.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13.08.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір без номера, згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с.7)

З довідки про умови кредитування з використанням кредитної карки та витягу з умов та правил надання банківських послуг вбачається, що за допомогою отриманої кредитної картки ОСОБА_3 набув можливість знімати грошові кошти та розраховуватись ними. Він зобов'язався повертати АТ КБ «Приватбанк» зняті або витрачені ним грошові кошти протягом 55 днів з дня здійснення кожної трансакції та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом. У випадку неналежного виконання цих грошових зобов'язань ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню та штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми заборгованості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В розрахунку заборгованості за кредитним договором без номеру від 13.08.2015 року встановлено, що ОСОБА_3 станом на 21.06.2018 року має заборгованість – 58730,82 грн., яка складається з наступного: 15428,38 грн. – тіло кредиту; 23535,81 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 16493,73 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2772,90 грн. - штраф (процентна складова). (а.с.5-6).

З Довідки №190 від 09.07.2018 року, виданої Кіцманським об’єднаним районним військовим комісаріатом, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, служив в армії з 14.08.2015 року по 19.10.2016 року, проходив службу за частковою мобілізацією (а.с.45)

Довідкою №3504 від 18.10.2016 року виданого військовою частиною В3720 про безпосередню участі особи а антитеростичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно в період з 17.10.2015 року по 15.01.2016 року та з 24.02.2016 року по 21.04.2016 року безпоседньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Лугансько області (а.с.46).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття "особливий період". В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 205/1993/17-ц (касаційне провадження N 61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 "Про часткову мобілізацію" (Указ N 303/2014).

Натомість у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі N 127/13998/17 (касаційне провадження N 61-11716св18), було вказано, що з 18.03.2014 в Україні настав особливий період, тривалість якого пов'язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 (Указ N 303/2014), тобто 45 діб. Також у цій постанові зазначено, що Указ (Указ N 411/2016) про демобілізацію останньої шостої черги мобілізованих було ухвалено 26.09.2016, і згідно з цим Указом у жовтні закінчилося звільнення в запас військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період.

Проте, ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 у справі N 127/13998/17 (касаційне провадження N 61-11716св18), в порядку статті 269 Цивільного процесуального кодексу України, зі згаданої постанови від 25.05.2018 виключено посилання на те, що особливий період пов'язується з тривалістю мобілізації (45 діб), і на момент укладення та дії кредитного договору особливий період в Україні не діяв. Відповідну описку усунуто, оскільки дана вказівка на період стосувалася тривалості мобілізації, а не особливого періоду в України.

Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

З письмового розрахунку, приєднаного до позову (а.с. 5-6), вбачається, що у зв'язку з невиконанням кредитного договору відповідачу ОСОБА_3, окрім тіла кредиту в сумі 15428,38 грн., нараховано відсотки за користування кредитом в розімірі 23535,81 грн., а також у останнього виникла пеня в розмірі 16493,73 гривень та штраф в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2772, 90 грн. (процентна складова).

Однак, відповідно до вищенаведених норм такі нарахування є незаконними.

Таким чином, загальний розмір боргу за кредитним складає тіло кредиту – 15428,38 грн., які підлягають стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк», оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу.

Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в розмірі 1762 гривні. Це підтверджується платіжним дорученням від 27.08.2018 року. (а.с.32) Пред'явлений ним позов задоволений на 26% (15428,38:58730,82 х 100).

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 458,12 гривень (1762 : 100% х 26%).

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 546, 549, 551, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247 263-265, 280, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2015 року у розмірі 15428 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень, 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати на оплату судового збору в розмірі 458,12 гривні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення чи дня складання повного судового рішення.

Суддя: Масюк Л.О.