Вирок № 78028269, 22.11.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2115/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В. М.

суддів Шишкіна О. В., Шестака О. І.

за участю секретарів – Шульги К. І., Скрипаченко В. Р.

за участю прокурора – Рабцун М. О., Загурської С. Г.

за участю потерпілого – ОСОБА_1

за участю обвинуваченого – ОСОБА_2

за участю захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220480006048 від 17.12.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, цигана, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працевлаштованого, неодруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

07.09.2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186, статтею 69 Кримінального кодексу України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

01.12.2010 року Київським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до 6 місяців арешту;

13.03.2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років позбавлення волі; на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2017 року, приблизно о 17 год.30 хв., у ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння біля будинку 112, за адресою: м. Харків, вул. Кузнецька, на ґрунті неприязних відносин виникла сварка з ОСОБА_1, 07.12.1973 р.н, під час якої у ОСОБА_2 раптово виник умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_1, діючи умисно, дістав з куртки кухонний ніж, після чого наніс останньому 11 ударів в область тулуба та шиї, чим спричинив ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи №1542-А/17 від 11.01.2018 року множинні (в кількості 8 шт.) колото-різані проникаючі в плевральні порожнини поранення задньої поверхні грудної клітини, двобічний гемопневмоторакс, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та колото-різану рану шиї, колото-різані рани (в кількості 2 шт.) поперекової області зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зник у невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, проте даний злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки смерть ОСОБА_1, не настала у зв'язку з своєчасним наданням йому медичної допомоги.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України не визнав у повному обсязі, пояснивши, що не вчиняв такого злочину та заперечує повністю свою причетність до його вчинення, вимоги цивільного позову не визнав повністю.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення-злочину об’єктивно підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що у грудні 2017 року він разом з племінником своєї дружини - ОСОБА_2, ОСОБА_5 поїхали на базар продавати горіхи. Після продажу горіхів, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 почали просили у нього в борг грошові кошти, проте він не дав. Здійснивши покупки, а саме продукти харчування та випивки, всі разом пішли додому. Знаходячись вдома, всі вживали спиртні напої. ОСОБА_6, до дому приїжджала мати потерпілого - ОСОБА_1, яка посиділа з ними, за столом ще знаходилися його дружина – ОСОБА_7 та її син – ОСОБА_5 Через деякий час, як всі вийшли на вулицю, та мати пішла, у ОСОБА_1 з ОСОБА_2, з незрозумілих для потерпілого причин, почався словесний конфлікт. Потерпілий говорив ОСОБА_2 йти від нього, адже в нього є батьки, на що ОСОБА_8 запитав, чим він йому заважає. В ході конфлікту, ОСОБА_2 став у стійку та ударив рукою потерпілого ОСОБА_1 в область голови. Після того, як потерпілий опинився на землі лицем вниз, ОСОБА_2 знаходився зверху на ньому, та завдавав удари ножем в спину, шию. Потерпілому здавалось, що його просто б’ють. При цьому, потерпілий бачив ніж у обвинуваченого ОСОБА_2, та цей ніж належав самому потерпілому. Дружина ОСОБА_7 відтягувала ОСОБА_2, та просила не різати його. Сам потерпілий ОСОБА_1 ударів ОСОБА_2 не завдавав.

З показів свідка ОСОБА_9 встановлено, що у грудні 2017 року їй подзвонив син – ОСОБА_1, та сказав прийти до нього додому вигнати хлопця, тому що назріває скандал. Вона приїхала та побачила, що вдома знаходився син ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5 Всі сиділи за столом та випивали. ОСОБА_2 був випивший, вів себе неадекватно, вона просила його піти, проте йому нікуди було іти, сказав, що неприємності у нього та його шукає поліція, просив залишитись. Йому дозволили залишитись на іншій половині дому. Після чого він подякував ОСОБА_9 обнявши, та в той момент вона відчула, що у нього великий ніж, після чого сказала співмешканці свого сина – ОСОБА_7, що у ОСОБА_2 є ніж, на що остання сказала не звертати уваги, адже він іде у своїх справах. Ще не доїхавши додому, їй знову подзвонив син та просив вернутись. Приїхавши, вона побачила, що на вулиці стоїть її син, ОСОБА_2 та син ОСОБА_10, після чого вони забрали ОСОБА_1 в машину де останній втратив свідомість. Подумали, що він п’яний, однак побачили кров, після чого, не викликаючи швидку допомогу, вони повезли його в лікарню, де він пролежав 9 днів. Вона не знає, хто точно порізав її сина.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що обвинувачений ОСОБА_2 є її племінником. Вкінці минулого року зимою ОСОБА_2, її співмешканець, син та вона сиділи вдома, випивали. Через деякий час, вийшли на вулицю, де між ОСОБА_2 та її чоловіком – ОСОБА_1 розпочався конфлікт, в ході якого, ОСОБА_2 ударив її чоловіка рукою, від чого останній упав лицем вниз на землю. Після падіння, ОСОБА_2 опинився зверху ОСОБА_1, та продовжив його бити. Вона почала відтягувати ОСОБА_2 за волосся та говорити, щоб не бив її чоловіка. Після чого ОСОБА_2 піднявся та пішов, а ОСОБА_1 продовжував лежати. Потім вона його підняла, ОСОБА_1 витягнув телефон з кишені та зателефонував матері, попросив вернутись, адже в нього конфлікт. Мати потерпілого ОСОБА_9, коли знаходилась вдома, та перед тим, як піти, говорила що в ОСОБА_2 є ніж, проте у неї не виникло жодної думки з цього приводу.

Даними протоколу огляду місця події від 17.12.2017 року, відповідно до якого навпроти будинку №291 по вул. Клочківській в м. Харкові, а саме вкінці вул. Кузнецької у м. Харкові розташована купа прілого сміття, листя, на якій лежить предмет, схожий на ніж з дерев’яною ручкою коричневого кольору.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.12.2017 року вбачається, що слідчий СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_11 затримав особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України – ОСОБА_2 о 03 год. 30 хв. 18.12.2017 року за адресою: м. Харків, вул. Кузнецька, буд. 112, під час обшуку затриманої особи виявлено та вилучено: спортивну кофту сірого кольору з фрагментами чорного кольору на рукавах торгової марки «Nike», жилетка синього кольору з капюшоном торгової марки «Columbia», футболка білого кольору з чорним квадратом.

Згідно висновку експерта №2639-И/17 судово-імунологічного дослідження речових доказів від 30.01.2018 року, кров підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до групи АВ. На футболці білого кольору, вилученій у підозрюваного ОСОБА_2 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України, в об’єктах №2, 7 виявлена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, не виключаються, так як згідно довідки Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. ОСОБА_12 від 18.12.2017 року на запит слідчого №6350 від 18.12.2017 року, група крові ОСОБА_1 – О (І). Від ОСОБА_2 кров у вказаних об’єктах виникнути не могла. На футболці, яка належить ОСОБА_2 виявлена кров людини групи АВ, властивої йому самому. Від потерпілого ОСОБА_1 ця кров виникнути не могла.

Згідно висновку експерта №2640-И/17 судово-імунологічного дослідження речових доказів від 31.01.2018 року, кров громадянина ОСОБА_2 відноситься до групи АВ. Крім того в його крові виявлений супутній антиген Н. На брюках джинсових громадянина ОСОБА_2 (об’єкти 2-4, 6-10, 12, 13), вилучених при огляді будинку №112 по вул. Кузнецькій в м. Харкові, знайдена кров людини, в якій виявлений антиген ОСОБА_6 чином, можна вважати, що кров в указаних об’єктах належить до групи О з ізогемаглютинінати анти-А і анти-В та походження її від громадянина ОСОБА_1 не виключається, оскільки згідно відповіді на запит №6350 від 18.12.2017 року слідчого Шевченківського ВП Олійника А. О., виданої ХМКЛШНМД ім. проф. Мещанінова, група його крові - Обв (І).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 242 КПК України, тяжкість та характер тілесних ушкоджень обов’язково встановлюються на підставі відповідної експертизи.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов’язковим. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Відповідно до висновку експерта №1542-А/17 від 11.01.2018 року, у зв’язку з подією 17.12.2017 року у громадянина ОСОБА_1, 44 років, мали місце пошкодження: множинні (в кількості 8) колото-різані проникаючі в плевральні порожнини поранення задньої поверхні грудної клітини, двобічний гемопневмоторакс – відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (п. 2.1.3 «й» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень); колото-різана рана шиї, колото-різані рани (в кількості 2) поперекової області зліва – відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які привели за собою короткочасний розлад здоров’я (п. 2.3.1 «а», п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Вказані ушкодження утворилися від багатократної (не менше 11 разів) дії колюче-ріжучого предмету, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися. Локалізація ушкоджень на задній поверхні тіла виключає можливість нанесення їх власною рукою.

Протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_7, встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи на вулиці поблизу будинку №112 по вул. Кузнецькій у м. Харкові виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1, який від удару впав на поверхню землі, а ОСОБА_2 сів зверху на ОСОБА_1, який лежав обличчям вниз до землі та закривав голову руками. Свідок бачила у руках ОСОБА_2 ножа, яким останній лівою рукою наносив удари у спину та шию, після чого переклав ніж у праву руку та почав наносити удари по правому боку. ОСОБА_6 свідок пояснила, що ОСОБА_5 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому перебував у стороні, поблизу стовпа на відстані 10 метрів, сторонніх предметів у нього не було. Ніж вона бачила лише у ОСОБА_2, він нікому не передавався. Тобто протоколом проведення слідчого експерименту від 02.02.2018 року підтверджується час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення-злочину, як того вимагає пункт 1 частини 1 статті 91 КПК України.

Згідно протоколу пред’явлення речей для впізнання від 10.02.2018 року, потерпілий ОСОБА_1 заявив, що серед пред’явлених ножів, ніж, який тримав ОСОБА_2 у руках, знаходиться під №3, ознаки, за якими відбулось впізнання: колір рукоятки та довжина.

Протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1, встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 17.12.2017 року були нанесені ОСОБА_2, який перебував від ОСОБА_1 на витягнуту руку. ОСОБА_2 наніс йому удар в голову, внаслідок чого ОСОБА_1 впав на поверхню землі, при цьому потерпілий знаходився обличчям вниз. Після чого, ОСОБА_2 сів на нього зверху та почав притискаючи до поверхні землі рукою наносити удари ножом у задню поверхню спини, зокрема близько 5 ударів у поясницю, удари у шию та боковим поверхням, як з лівої, так і з правої сторони тулуба. Удари були нанесені ножом з коричневою рукояткою. Конфлікт продовжувався на протязі 5 хвилин. ОСОБА_5 тілесних ушкоджень йому не наносив.Тобто і цим протоколом проведення слідчого експерименту від 13.02.2018 року підтверджується час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення-злочину, як того вимагає пункт 1 частини 1 статті 91 КПК України.

Згідно висновку експерта №183-А/17 від 14.02.2018 року, у зв’язку з подією 17.12.2017 року у громадянина ОСОБА_1, 44 років, мали місце пошкодження:множинні (в кількості 8) колото-різані проникаючі в плевральні порожнини поранення задньої поверхні грудної клітини, двобічний гемопневмоторакс – відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (п. 2.1.3 «й» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень); колото-різана рана шиї, колото-різані рани (в кількості 2) поперекової області зліва – відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які привели за собою короткочасний розлад здоров’я (п. 2.3.1 «а», п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Вказані ушкодження утворилися від багатократної (не менше 11 разів) дії колюче-ріжучого предмету, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися. Показання потерпілого ОСОБА_1, дані ним в ході додаткового допиту потерпілого 10.02.2018 року не суперечать судово-медичним даним в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень. Показання потерпілого ОСОБА_1, дані ним в ході слідчого експерименту 13.02.2018 року не суперечать судово-медичним даним в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_1 могли утворитися при обставинах, на які він посилається в ході додаткового допиту та слідчого експерименту.

Відповідно до положень частини 1статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні, до якого належить і судове, підлягають доказуванню ряд обставин, що мають для нього значення, зокрема: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення – тобто подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, і ці обставини, згідно пункту 2 частини 3 статті 374 КПК України, повинні бути наведені у сформульованому у мотивувальній частині вироку обвинувачені, визнаному судом доведеним.

Про це ж зазначено у роз'ясненнях, які містяться в п.п.8, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ и постановлення вироку» від 29.06.1990 року №5, згідно яких суди у кожній справі повинні встановлювати відмічені вище обставини, а також спрямованість умислу підсудного.

Суд відноситься критично до версії обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно обставин, зазначених, зокрема, у судовому засіданні 25.09.2018 року, з приводу того, що 17.12.2017 року, тобто коли відносно потерпілої особи були скоєні неправомірні дії, він виходив з ОСОБА_13 та його дружиною в нічний час до аптеки, тобто фактично заперечуючи свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, адже як вбачається із рапорту слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_11 від 17.10.2018 року, слідчим отримано відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУДМС України в Харківській області, згідно якої ОСОБА_13 зареєстрованим/знятим з реєстрації за адресою: м. Харків, вул. Кузнецька, буд. 112, не значиться. Окрім того, ОСОБА_7, яка є матір’ю ОСОБА_13, пояснила, що під час конфлікту 17.12.2017 року її сина ОСОБА_13 не перебувало, останній до теперішнього часу проживає у м. Донецьк разом зі своєю дружиною, про що свідчать також її письмові пояснення. Тобто, версія обвинуваченого не відповідає фактичним обставинам, встановлених по справі та спростовуються послідовними та стабільними показами потерпілого та свідків, даними під час розгляду справи у суді, даними протоколів слідчих експериментів, висновками судово-медичних експертиз, які в повній мірі співпадають один з одним та матеріалами справи. Зазначені доводи обвинуваченого розцінюється судом як засіб захисту. При цьому показання обвинуваченого в цій частині не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, аналіз усіх досліджених в суді доказів дозволяє суду дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.

За таких обставин, аналізуючи та оцінюючи вищенаведені докази в їх сукупності, враховуючи положення пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України – закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 та вирішуючи питання про направленість умислу обвинуваченого, суд враховує знаряддя злочину, кількість ударів, характер та локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події.

Так, мотивацією дій обвинуваченого були особисті неприязні відносини з потерпілим ОСОБА_1 Словесний конфлікт переріс у побиття потерпілого, під час якої ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поєднаного із вживанням опіатів, діючи умисно на ґрунті особистих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті особи та бажаючи їх настання, використовуючи ніж, що знаходився у приміщенні будинку, де проживав потерпілий, тримаючи його в руці, наніс ОСОБА_1 множинні (в кількості 8) колото-різаних проникаючих в плевральні порожнини поранення задньої поверхні грудної клітини, колото-різану рану шиї, колото-різані рани (в кількості 2) поперекової області зліва, тобто вказані ушкодження утворилися від багатократної (не менше 11 разів) дії колюче-ріжучого предмету у життєво-важливі органи людини.

При цьому, завдання ушкодження життєво-важливим органам людини, які, як правило, спричиняють смерть потерпілого, але не призвели до смертельного наслідку лише через випадковий збіг обставин, незалежних від волі винного, належить кваліфікувати не за наслідками, що сталися, а як замах на умисне вбивство.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, на обліку в обласному наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання: АДРЕСА_2, характеризується позитивно.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1, ОСОБА_2 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як вбачається із висновку Комунального закладу охорони здоров’я «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.12.2017 року №3507, ОСОБА_2 під час огляду - 18.12.2017 року о 02 год. 45 хв. перебував у стані алкогольного сп’яніння, поєднаного із вживанням опіатів.

Згідно акту №27 судово-наркологічної експертизи від 11.01.2018 року, у ОСОБА_2 наявний синдром залежності до ін’єкційних наркотиків, зловживання алкоголем без залежності, потребує лікування наркоманії, протипоказання відсутні.

Відповідно до статті 66 КК України, обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_2, судом не встановлено.

У відповідності до пунктів 1, 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обставинами, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 суд визнає рецидив злочинів, а також вчинення злочину особою в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимогстатті 65 Кримінального кодексу Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції частини 2 статті 15 частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання як обвинуваченим, так і іншими особами.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 з приводу відшкодування матеріальної чи моральної шкоди не заявлявся.

Відповідно до вимог частини 3 статті 128 КПК України, прокурор, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з цивільним позивом до ОСОБА_2, надавши довідку-розрахунок фактичних витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_1, який перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми з 04.01.2018 року по 18.01.2018 року 14 ліжко-днів, та згідно якої витрати на лікування становлять 7109, 56 грн.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.95 року, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_1 кошти підлягають відшкодуванню з обвинуваченого у повному обсязі, тобто у розмірі 7109, 56 грн. та оскільки Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_14 фінансується з місцевого бюджету, розпорядником коштів якого є Департамент бюджету та фінансів Харківської міської ради, тому кошти повинні бути стягнуті на його користь.

Витрати, пов’язані із проведенням експертиз по кримінальному провадженню відсутні.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу Українита призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань (№27) до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 18.12.2017 року.

Цивільний позов прокурора Харківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету (Департамент бюджету та фінансів Харківської міської ради, р/р 31412544700002 в ГУ ДКС України в Харківській області, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1у розмірі 7109 (сім тисячсто дев’ять) грн. 56 коп.

Речові докази – три кухонні ножі, особисті речі підозрюваного ОСОБА_2, а саме спортивні штани, футболка сірого кольору, спортивна куртка, жилетка синього кольору, три скляних пляшки з-під пива торгової марки «Чернігівське», три скляні стакани, вилучені під час проведення огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Кузнецька, буд. 112, джинси темного кольору, паперовий конверт з написом «зразок крові ОСОБА_2 В.»,які знаходяться в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області за порядковим номером №508 (квитанція №508) – після набрання вироком законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий:

Судді: