Рішення № 78027944, 22.11.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3112/18

2/610/1261/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Усенко С.І.,

при секретарі Бартєнєвої Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія у спрощеному провадженні цивільну справу №610/3112/18 (2/610/1261/2018) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд визнати відповідачів: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з малолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі №2 житлового будинку №4 по вул. Північна в смт. Савинці Балаклійського району Харківської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він, згідно Договору дарування від 18.02.1998 року, став одноосібним власником квартири №2 житлового будинку №4 по вул. Північна в смт. Савинці Балаклійського району, Харківської області.

Відповідач ОСОБА_2 доводиться йому колишньою дружиною, бо з 22.02.1997 року він перебував з нею в шлюбі, який було розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 12.10.2017 року.

Відповідач ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, доводяться йому дітьми, а малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, доводиться дочкою ОСОБА_4, тобто є його онукою.

Тому, ще під час їх спільного проживання однією сім’єю, він погодився на їхню реєстрацію (прописку) в належній йому вищевказаній квартирі, де вони зареєстровані до теперішнього часу.

Однак, в зв’язку з негативними відносинами в сім’ї, ще в вересні місяці 2017 року відповідач ОСОБА_2 забрала їх малолітнього сина ОСОБА_2 Даніїла, і разом з ними виїхала з його квартири, та фактично мешкає до цього часу в смт. Савинці Балаклійського району Харківської області, вул.. Чайковського, буд. 13-А.

А відповідач ОСОБА_4, в тому ж вересні місяці 2017 року забрала малолітню дочку ОСОБА_6, та виїхала в м. Харків, і де точно вони проживають до теперішнього часу, йому не відомо.

З моменту добровільного виселення відповідачів з його квартири минуло більше року, і за весь цей час вони жодного разу до місця своєї реєстрації не приїздили, з чого вбачається, що ніяких намірів повертатись в його квартиру у них немає.

Однак відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом з малолітніми дітьми по теперішній час залишаються зареєстрованим як за основним місцем свого проживання в належній йому квартирі, хоча в ній фактично постійно не проживають і ніяких витрат по утриманню будинку і за надані комунальні послуги не несуть.

Реєстрація відповідачів перешкоджає йому повною мірою розпоряджатися своїм майном, що порушує його житлові права і права власника житла. В зв’язку з реєстрацією в квартирі відповідачів він не маю можливості належним чином оформити субсидію по оплаті житлово-комунальних послуг, що негативно впливає на його бюджет.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також надали заяви, в яких позов не визнали та просили розглянути справу за їх відстуності. Також, надали відзиви на позов, в яких зазначили, що вони проживали в даній квартирі разом з неповнолітніми дітьми, але у зв"язку з неправомірною поведінкою позивача, вони вимушені були покинути квартиру, у них не має іншого житла для проживання. В задоволенні позову просили відмовити.

Третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області надала до суду висновок від 20.11.2018р. про недоцільність визнання ОСОБА_3, 07.11.2007р.н. та ОСОБА_5, 15.05.2015р.н., такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, оскільки позивач не надав доказів забезпечення дітей житлом на законних підставах за іншою адресою.

Дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, згідно Договору дарування від 18.02.1998 року, є власником квартири №2 житлового будинку №4 по вул.. Північна в смт. Савинці Балаклійського району, Харківської області. (а.с.9)

Відповідач ОСОБА_2 доводиться позивачеві колишньою дружиною, бо з 22.02.1997 року він перебував з нею в шлюбі, який було розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 12.10.2017 року. (а.с.10)

Відповідач ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, доводяться позивачеві дітьми, а малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, доводиться дочкою ОСОБА_4, тобто його онукою.

Тому, ще під час їх спільного проживання однією сім’єю, він зареєстрував відповідачів, що підтверджується Довідкою про склад сім’ї вих.. №1910а від 09.10.2018 року з Виконкому Савинської селищної ради. (а.с.11)

Крім того, 16.10.2018 року комісією під головуванням депутата Савинської селищної ради ОСОБА_7 був складений Акт про не проживання з вересня 2017 року відповідачів за місцем своєї реєстрації, тобто в квартирі №2 житлового будинку №4 по вул. Північна в смт. Савинці Балаклійського району, Харківської області.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сім'ї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною 4 статті 9 ЖК Української РСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд бере до уваги, що відповідачі не мають іншого житла у власності та на праві користуванні, зареєстровані та вселилися у спірну квартиру на законних підставах, як дружина та донька позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі прописані малолітні діти ОСОБА_3, 07.11.2007р.народження та ОСОБА_5, 15.05.2015р.народження, яких позивач також просить визнати такими, що втратили право на користування квартирою № 2 по вул. Північна, 4 в с.Савинці Балаклійського району.

Частиною 2 та 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Реєстрація неповнолітніх ОСОБА_3, 07.11.2007р.народження та ОСОБА_5, 15.05.2015р.народження, за адресою АДРЕСА_2 була вчинена за згодою всіх членів сімї, і це надає можливість батькам неповнолітньої дитини реалізовувати права на виховання, навчання та лікування своєї дитини за місцем реєстрації - у дитячих садочках, школах, лікарнях , тощо.

Судом встановлено та не заперечувався факт того, що матері дітей та відповідачки за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_2 В,О. не мають свого житла та не можуть відповідно і забезпечити реєстрацію своїх неповнолітніх дітей на теперішній час, а тому, в разі зняття неповнолітнїх дітей з реєстраційного обліку в квартирі тягне позбавлення можливості та права на реалізацію законних прав дитини, тобто, це суперечить інтересам дітей.

А тому вимоги про визнання неповнолітніх дітей втратившими право користування житловим приміщенням квартири за даних конкретних обставин направлено всупереч інтересів неповнолітніх дітей, а тому, як орган опіки та піклування, так і суд , не може визнати обґрунтованими вимоги позивача в цій частині.

Відтак системний аналіз доказів, з огляду на ту обставину, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, не дозволяє суду зробити висновок, що позбавлення відповідачів права на єдине житло не є співрозмірним із переслідуваною позивачем, законною метою - оформлення субсидії на послуги ЖКГ.

Відповідно до ч.1 ст.141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстрована за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач: ОСОБА_4, зареєстрована за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7,

третя особа: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження м.Балаклія Харківської області вул.Жовтнева 18.

Суддя