Ухвала суду № 78027278, 16.11.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.11.2018 Справа № 554/3919/18

Провадження №1-кс/554/11385/2017

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2018 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Бугрій В.М.,

при секретарі судового засідання Сорока Ю.Г.,

за участю прокурора Мішуровського В.В.,

слідчого Наконечного П.В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

адвоката Козленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції Наконечного Павла Вікторовича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017170000000247 від 27.07.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Дейкалівка, Зіньківського району, Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 одруженого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

15.11.2018 року слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, із матеріалів якого убачається, що слідчим відділом прокуратури Полтавської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017170000000247 від 27.07.2017 за фактом одержання неправомірної вигоди начальником територіального сервісного центру № 5344 ОСОБА_1 за посередництва ОСОБА_4, за безперешкодне отримання ОСОБА_5 посвідчення водія категорії «D», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що наказом в.о. директора регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України № 141 о/с від 27.12.2016 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника територіального сервісного центру 5344.

У відповідності до вимог п. 2 примітки до ст. 368 КК України - особа, яка займає посаду начальника територіального сервісного центру відноситься до службових осіб, які займають відповідальне становище.

Так, ОСОБА_1 зловживаючи своїм службовим становищем, спільно із жителем м. Миргород ОСОБА_4, переслідуючи корисливу мету, налагодили схему по отриманню неправомірної вигоди за безперешкодну перереєстрацію транспортного засобу та можливості отримання за бажанням громадян відповідного державного номерного знаку, а також безперешкодного отримання посвідчення водія необхідної категорії.

10.10.2017 ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні територіального сервісного центру 5344, за адресою: м. Миргород, вул. Миргородських дивізій, 16, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 має намір отримати посвідчення категорії «D», переслідуючи корисливу мету для себе та начальника ТСЦ 5344, під час розмови з останньою запропонував їй надати йому та ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 6 500 грн. за проходження курсів водіїв у спеціалізованій автошколі, успішної здачі та отримання посвідчення водія категорії «D», на що остання погодилася та в подальшому з відповідною заявою звернулася до правоохоронних органів.

На виконання спільного з ОСОБА_1 злочинного умислу, попередньо узгодивши з останнім процедуру отримання ОСОБА_5 посвідчення категорії «D», 16.12.2017 о 14 год. 38 хв. ОСОБА_4 перебуваючи в урологічному відділенні Миргородської ЦРЛ, за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 172, отримав від ОСОБА_5 частину неправомірної вигоди в сумі 3 500 грн. за вирішення питання щодо невідвідування спеціалізованої автошколи та успішної здачі іспитів на отримання посвідчення водія категорії «D».

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та домовився з нею про те, що вона має 08.06.2018 передати йому раніше обумовлені грошові кошти в сумі 2000 грн. в якості неправомірної вигоди для ОСОБА_1 за не вчинення останнім перешкод в успішній здачі іспиту та отримання посвідчення водія категорії «D».

На виконання вказаної домовленості 08.06.2018 перебуваючи в салоні автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, який знаходиться біля адміністративної будівлі ТСЦ № 5344 за адресою: м. Миргород, вул. Миргородських дивізій 16, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2000 грн., для подальшої їх передачі начальнику ТСЦ 5344 ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди для ОСОБА_1 за не вчинення останнім перешкод в успішній здачі іспиту та отримання посвідчення водія категорії «D».

Того ж дня о 15 год. 02 хв. в службовому кабінеті ОСОБА_1, що знаходиться в лівій частині ТСЦ 5344 з правої сторони за адресою: м. Миргород, вул. Миргородських дивізій 16, ОСОБА_4 передав грошові кошти в сумі 2 000 грн. ОСОБА_1 як предмет неправомірної вигоди за не вчинення останнім перешкод в успішній здачі ОСОБА_5 іспиту та отримання нею посвідчення водія категорії «D».

Після цього, ОСОБА_5 в приміщенні ТСЦ 5344 отримала від ОСОБА_7 посвідчення водія НОМЕР_2 з відкритою категорією «D» без проходження навчання в спеціалізованій автошколі та здачі теоретичних та практичних іспитів.

15.11.2018 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди, службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе за вчинення в інтересах особи, яка надає таку неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженцю с. Дейкалівка, Зіньківського району, Полтавської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, громадянину України.

Окрім того, на даний час органом досудового розслідування встановлюються інші епізоди злочинної діяльності підозрюваного та його спільників щодо отримання неправомірної вигоди від громадян за безперешкодну перереєстрацію транспортного засобу та можливості отримання за бажанням громадян відповідного державного номерного знаку, а також безперешкодного отримання посвідчення водія необхідної категорії, отримуючи за це неправомірну вигоду в розмірі від 1000 до 6000 гривень.

Зазначені докази беззаперечно свідчать про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 буде впливати на хід досудового слідства у справі шляхом фізичного та психологічного тиску, як на свідків, так і на інших підозрюваних. Своїми діями ОСОБА_1 тим самим буде перешкоджати встановленню об'єктивної істини у справі.

Перебуваючи на волі ОСОБА_1 буде мати можливість безперешкодно зустрітись з даними особами, узгодити з ними захисну позицію, що як наслідок негативно вплине на провадження досудового розслідування у справі.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому залишаючись на свободі та усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді реального позбавлення волі він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Отже, приведені доводи в сукупності обґрунтовано свідчать, що ОСОБА_1, будучи на волі та використовуючи свій вплив буде ухилятися від слідства, впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати встановленню істини у справі та може вчинити інше кримінальне правопорушення

З метою запобіганню вчиненню спробам ОСОБА_1 незаконно впливати свідків, інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення у якому підозрюється, або переховуватись від органу досудового розслідування, інші більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 з наступних причин: особисте зобов'язання - не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 і попередити настання вищевказаних ризиків; особиста порука - на адресу прокуратури області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_1, а це свідчить про його особу і те, що ніхто не наважується поручитися за нього, окрім цього такий запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки; застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_1, його рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу; домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_1 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.

Окрім цього, слід врахувати, що ОСОБА_1 є працівником територіального сервісного центру, органу, який підпорядковується МВС України, а отже останній може володіти знаннями і навиками оперативної роботи та може використовувати їх для перешкоджання кримінальному провадженню, тяжкість вчиненого злочину, а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в великому розмірі, а саме кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років.

У зв'язку з тим, що застава в межах від двадцяти до вісімдесяти мінімальних заробітних плат не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, при обранні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, прошу визначити розмір застави у розмірі 500 000 грн., що складає 270,27 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищевказані ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, матеріали, що підтверджують ці обставини, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний з клопотанням не погодився та просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого, обравши запобіжний захід, не пов»язаний з триманням під вартою.

Захисник з клопотанням не погодився та просив відмовити у його задоволенні, обравши запобіжний захід, не пов»язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст. 131-132 КПК України встановлено, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов»язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

У відповідності до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов»язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м»який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов»язки, передбачені частиною п»ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Аналізуючи пояснення прокурора та слідчого щодо наявних ризиків, долучені до клопотання матеріали, суд враховує, що надані прокурором докази доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України .

Викладені в клопотанні обставини та наведені в судовому засіданні учасниками судового провадження фактичні дані свідчать про те, що підозрюваний визнає фактичні обставини та саму подію вчиненого ним кримінального правопорушення, пов»язаного з отриманням ним неправомірної вигоди .

Разом з тим слідчий суддя констатує, що під час розгляду клопотання прокурор, слідчий не довели наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України та не довели недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до висновку, що твердження прокурора про існування цих ризиків є непідтвердженими та передчасними, також такими, що ґрунтуються в своїй переважній більшості на припущеннях.

Відповідно до п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув»язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Стороною обвинувачення не доведено всіх зазначених в клопотанні ризиків, а також того, що жоден з більш м»яких запобіжних заходів на даному етапі не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України, а також із врахуванням того, що запобігти навіть не доведеним слідчим та прокурором ризикам можливо покладенням судом на підозрюваного певних обов»язків, визначених ч.5 ст. 195 КПК України, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 179 КПК України не застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Згідно ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід є необґрунтований, але вбачаючи наявність вчинення злочину, наявність суспільного резонансу, суддя вважає за можливе обрати більш м»який запобіжний захід - домашній арешт в нічний період доби, а саме з 21.00 год. до 07.00 год. кожного дня, що на думку суду забезпечить його належну поведінку та попередить його спроби вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців такі обов"язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну, утриматися від спілкування з свідками кримінального провадження, за виключенням як за ініціативою слідчого чи прокурора і в їх присутності.

Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує міцність соціальних зв»язків підозрюваного за місцем проживання, а також те, що характеризується виключно позитивно,як за місцем колишньої роботи так і за місцем проживання, стан його здоров»я а саме те, що він знаходиться на диспансерному обліку.

Також не можна не відмітити той факт, що за час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, який становить близько півтора роки, підозрюваний нікуди з місця свого постійного проживання не зник, у слідства не має відомостей щодо спілкування підозрюваного зі свідками.

А тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 181,183, 193,196 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції Наконечного Павла Вікторовича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017170000000247 від 27.07.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

У обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Дейкалівка, Зіньківського району, Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 одруженого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, а саме з 21.00 год. до 07.00 год. кожного дня строком на два місяці, з урахуванням вимог ст. 194 КПК України поклавши на нього наступні обов»язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну, утриматися від спілкування з свідками кримінального провадження, за виключенням як за ініціативою слідчого чи прокурора і в їх присутності.

Роз'яснити ОСОБА_1 що в разі невиконання вказаних обов»язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Запобіжний захід діє по 15 січня 2019 року включно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського Апеляційного суду області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя : В.М.Бугрій