Рішення № 78025756, 16.11.2018, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/643/18-ц

2-о/408/178/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою Теплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, заінтересовані особа: ОСОБА_1, в якій заявник просить визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 та передати її у власність територіальної громади про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свою заяву Теплівська сільска рада вказала, що під час вивчення стану додержання земельного законодавства на території Теплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області виявлено, що 07 вересня 1999 року померла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті залишилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 5,7626 га, розташованої на території Теплівської сільської ради, державний акт – серія І-ЛГ № 092513. Цю спадщину ніхто не прийняв.

Перед початком судового засідання від заявника надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Заінтересована особа ОСОБА_1 до суду не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщувався належним чином, причин неявки суду не повідомив, тому суд вважав можливим розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, сформованого 01 грудня 2017 року за № 00019138615, вбачається, що ОСОБА_2 померла 07 вересня 1999 року у с. Тепле Станично-Луганського району Луганської області.

Після її смерті залишилась спадщина, яка, зокрема, складається із земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,7626 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 092513.

Свою вимогу заявник обґрунтовує вимогами Цивільного кодексу України.

Між тим суд вважає, що в даному випадку щодо оформлення спадщини підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР, оскільки ОСОБА_2 померла у 1999 році – до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Так, згідно до вимог ч. 1 ст. 548 зазначеного Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 549 ЦК УРСР визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Довідка від 25 січня 2018 року № 85, надана заявником, свідчить про те, що на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з нею на день смерті був зареєстрований син померлої – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 19.12.2017 № 50352222 та 50352224 видно, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не відкривалась, тобто заяв про прийняття спадщини до ДНК не подавались. Крім цього з цих документів також йдеться, що до ДНК не подавалась й заяви про відмову від спадщини.

Наведене вище свідчить, що після смерті ОСОБА_2 на підставі закону, що діяв на той час, за відсутності інших даних, спадщину фактично прийняв її син ОСОБА_1, який вступив у володіння спадковим майном.

Стаття 338 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Діючим законодавством не передбачено строків для оформлення спадщини та відповідальності за її не оформлення. Крім цього заявником не надано суду доказів про відмову ОСОБА_1 від спадщини після смерті матері.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлені обставини прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, заява Теплівської сільської ради про визнання цієї спадщини відумерлою є необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 278, 209-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Теплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області про визнання спадщини відумерлою, що залишилась після смерті ОСОБА_2, яка померла 07 вересня 1999 року у с Тепле Станично-Луганського району Луганської області, – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня отримання його копії заявником.

Головуючий: