Ухвала суду № 78024806, 26.09.2018, Макарівський районний суд Київської області

У Х В А Л А

Справа № 370/1347/17

"26" вересня 2018 р. Макарівський районний суд Київської області

в складі: судді Мазки Н.Б.

із секретарем Захарченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

В провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №370/1347/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання недійсним п.2.1, ст.2, п.3.2 ст.3 11 розділу додатку №2 до угоди №375610 від 06.11.2011 року та встановлення права здійснювати оплату за автомобіль в межах його вартості на момент отримання 16.05.2012 року у сумі 82 620.00 гривень.

26.09.2018 року ОСОБА_1 в межах розгляду вищевказаної справи в порядку вимог ст.ст.149-150 ЦПК України, подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони вчинення певних дій.

Заявник просить:

-заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045., м.Київ, Столичне шосе,90, 4-поверх, код ЄДРПОУ 35509011) здійснювати будь-які нарахування платежів ОСОБА_1 за даною Угодою №375610 від 06.11.2011 року до вирішення даної справи по суті;

-заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045., м.Київ, Столичне шосе,90, 4-поверх, код ЄДРПОУ 35509011) здійснювати нарахування санкцій ОСОБА_1 за прострочення зобов’язань за даною Угодою до вирішення даної справи по суті;

-заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (03045., м.Київ, Столичне шосе,90, 4-поверх, код ЄДРПОУ 35509011) розірвання даної Угоди до вирішення даної справи по суті.

Розглянувши вказану заяву, враховуючи надані докази до справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З урахуванням наведеного, а також позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки заявником не доведено, як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Керуючись вимогами ст. ст.149-153 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.354-355 з урахуванням п.п.15.5п.15 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя