Рішення № 78024418, 14.09.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3408/18

провадження № 2-о/361/91/18

14.09.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: Броварський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт його постійного проживання на території України у період з 11 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та з 20 жовтня 1988 року по 04 березня 1993 року, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, буд. 144 (гуртожиток).

В обґрунтування заяви зазначав, що з 01 вересня 1985 року по червень 1986 року він навчався на стаціонарному відділенні механіко-машинобудівного факультету Київського політехнічного інституту, який перейменований у Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”. Після служби у період 1986-1988 років у лавах ОСОБА_4 у 1988 році він поновив стаціонарне навчання та був студентом вказаного навчального закладу до березня 1993 року, після його закінчення отримав відповідний диплом.

У період з 11 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та з 20 жовтня 1988 року по 04 березня 1993 року у період навчання він постійно проживав і був тимчасово прописаним у студентському гуртожитку № 20 за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, буд. 144. Після закінчення вказаного навчального закладу працював на Жулянському машинобудівному заводі. Під час роботи у період 1993-1997 років на заводі він проживав і був прописаним у гуртожитку заводу за адресою: місто Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вулиця Калініна, буд 46. У 1996 році він втратив паспорт радянського зразка і його було документовано посвідкою на проживання в Україні.

У подальшому у 1996 році він звільнився з роботи на заводі та 10 лютого 1999 року прописався і став проживати разом із цивільною дружиною ОСОБА_5 за місцем її проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у подальшому з 18 жовтня 2000 року у цьому ж селі по вулиці Микитенка, буд. 87. Від цих фактичних шлюбних відносин 29 січня 2003 року у них народився син ОСОБА_6. У зв’язку з пожежею у житловому будинку № 58 по вулиці Шибінського у селі Тополівка Теплицького району Вінницької області згоріли його майно та документи: військовий квиток, диплом, трудова книжка та інші. Збереглися лише ксерокопії сторінок деяких вказаних документів, зокрема, трудової книжки та довідки форми № 3.

З невідомих причин паспорт українського зразка йому не видали, незважаючи на те, що він постійно проживав в Україні та мав київську прописку в паспорті радянського зразка станом на 13 листопада 1991 року – дату набрання чинності Законом України “Про громадянство України”, як всі колишні громадяни СРСР не мав на той час іншого громадянства, тому він відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону автоматично належав до громадянства України.

Вважаючи його громадянином ОСОБА_7, з 2000 року працівники паспортної служби документували його посвідками на проживання в Україні, хоча громадянином цієї держави він не став та паспортних документів даної держави не отримував.

Після отримання з Посольства ОСОБА_8 Республіки довідки про те, що він не є громадянином даної держави він отримав посвідку на постійне проживання в Україні як особа без громадянства.

Із 08 травня 2018 року він зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (гуртожиток).

У зв’язку з тим, що виданий йому паспорт радянського зразка не зберігся, з’ясовувати та встановити належність його до громадянства України неможливо, оскільки за відсутності вказаного паспорта з наявною у ньому пропискою в Україні, факт його постійного проживання, тобто факт з яким закон пов’язує належність до громадянства України та набуття громадянства України, можливо встановити лише в судовому порядку.

Заявник ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 у судовому засіданні заяву підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд заяву задовольнити.

Заінтересована особа: Броварський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, його неявка розгляду заяви не перешкоджає.

Заслухавши пояснення сторони заявника, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що заявник ОСОБА_3, народився 01 квітня 1968 року у селі Муганджик Мехраб Іллічівського району Нахічеванської АРСР, яка входила до складу ОСОБА_8 РСР.

Із 01 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та з 20 жовтня 1988 року по 01 березня 1993 року заявник ОСОБА_3 навчався стаціонарно на механіко-машинобудівному факультеті Київського політехнічного інституту, перейменуваний у Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”.

У період навчання у даному навчальному закладі з 11 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та з 20 жовтня 1988 року по 04 березня 1993 року ОСОБА_3 був зареєстрованим у гуртожитку № 20, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, буд. 144, про що свідчать довідки № 322 і № 323 від 17 вересня 2013 року та № 750 від 06 вересня 2018 року, видані Національним технічним університетом України “Київський політехнічний інститут”, довідкою форми А до паспорта заявника ОСОБА_3 серії ХХ-ЖСГ № 719008.

07 червня 1993 року ОСОБА_3 після закінчення вказаного навчального закладу був прийнятий на роботу у Жулянський машинобудівний завод на посаді майстра виробничої дільниці ІІІ групи, з 10 січня 1994 року переведений на цьому ж заводі майстром виробничої дільниці ІІ групи, звільнений з роботи 13 травня 1996 року за власним бажанням.

Під час роботи на заводі у період 1993-1996 років заявник ОСОБА_3 проживав та був зареєстрованим у гуртожитку даного заводу, що знаходиться за адресою: місто Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вулиця Калініна, буд. 46.

З 10 лютого 1999 року ОСОБА_3 був прописаний та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3. Із 18 жовтня 2000 року у тому ж селі Тополівка по вулиці Микитенка, буд. 87, що підтверджується копією будинкової книги із записами про його прописку та довідкою № 179 від 24 квітня 2018 року, виданою Тополівською сільською радою Теплицького району Вінницької області.

29 січня 2003 року у заявника народився син ОСОБА_6, матір’ю якого є ОСОБА_5, яка була зареєстрованою та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із довідки від 01 квітня 2002 року головного державного інспектора з пожежного нагляду Теплицького району Вінницької області вбачається, що дійсно 23 січня 2002 року в господарстві ОСОБА_10 у житловому будинку № 58 по вулиці Шибінського у селі Тополівка Теплицького району Вінницької області сталася пожежа, у результаті чого вогнем було знищено частину домашнього майна.

Довідкою Посольства ОСОБА_8 Республіки в Україні № V-415/R від 15 лютого 2017 року підтверджується той факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянином ОСОБА_8 Республіки не являється.

На час звернення до суду із даною заявою ОСОБА_3 має посвідку серії ІН № 060433 на постійне проживання в Україні як особа без громадянства, видану йому 10 липня 2014 року, згідно із якою з 08 травня 2018 року зареєстрованим місцем його проживання є адреса: Київська область, Броварський район, село Шевченкове, вулиця Київська, буд. 125 (гуртожиток).

Листом від 12 вересня 2018 року на звернення представника заявника ОСОБА_9 Державна міграційна служба України повідомила, що для встановлення належності заявника ОСОБА_3 до громадянства України, особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СССР, але немає у паспорті громадянина колишнього СССР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є чинний Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ та Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України”, якими підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв’язків тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про громадянство України” громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону громадянами України є особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

У п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі – Порядок), затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

За змістом п. 44 вказаного Порядку у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України “Про правонаступництво України”, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Встановлення факту постійного проживання особи на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності особи до громадянства України.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” роз’яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право. Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що без встановлення юридичного факту постійного проживання на території України заявник не може реалізувати своє право на оформлення громадянства України, даний факт підтвердив наданими суду доказами, суд вважає встановленим факт постійного проживання заявника ОСОБА_3 у період з 11 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та з 20 жовтня 1988 року по 04 березня 1993 року, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, на території України за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, буд. 144 (гуртожиток), тому його заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України у зазначений період судом встановлений для реалізації заявником права на оформлення громадянства України та одержання паспорта громадянина України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76, 82, 89, 259, 263 – 265, 293, 315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3, який народився 01 квітня 1968 року в ОСОБА_8 РСР, реєстраційний номер НОМЕР_1, постійно проживав на території України в період з 11 вересня 1985 року по 24 липня 1986 року та з 20 жовтня 1988 року по 04 березня 1993 року, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, буд. 144 (гуртожиток).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.