Постанова № 78022413, 22.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Супрун Є.Б.

22 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2323/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 10.09.2018 по справі № 1640/2323/18

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

05 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ТУ ДСА в Полтавській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі по тексту - ГУДКСУ у Полтавській області, третя особа), в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування позивачеві суддівської винагороди виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з відповідною доплатою про перебування на адміністративній посаді голови суду, виплати за вислугу років, визначених Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 включно;

- зобов'язати відповідача привести нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідність до пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII в частині нарахування суддівської винагороди, доплати за вислугу років судді та перебування на адміністративній посаді голови суду відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 37230 грн, починаючи з 01.01.2018 по 30.06.2018 включно;

- зобов'язати відповідача щомісячно проводити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 відповідно до пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 у частині нарахування суддівської винагороди, доплати за вислугу років та перебування на адміністративній посаді голови суду згідно положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням встановленого у 2018 році розміру мінімальної зарплати починаючи з 01.01.2018 та проводити такі виплати надалі щомісячно до внесення відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо розміру та складових суддівської винагороди.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі № 1640/2323/18 позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Сінна, 16, м. Полтава, 36032, код ЄДРПОУ 26304855), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37959255) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, надання невірної правової оцінки обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі № 1640/2323/18 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що порядок визначення суддівської винагороди встановлено статтею 130 Конституції України, статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, а тому є хибним висновок суду першої інстанції про те, що суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, суддівська винагорода повинна виплачуватися з розрахункової величини у 1600 грн. відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі по тексту - Закон №1774-VІІІ). Вказав, що Закон №1774-VІІІ є загальним відносно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і цим Законом не внесено змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо порядку визначення суддівської винагороди. При цьому, самим законодавцем у Законі №1774-VІІІ вказано, що обмеження у 1600 грн. є тимчасовим, а саме діє до внесення змін до відповідних законів України. Оскільки змін на виконання положень Закону №1774-VІІІ до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не внесено, суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, продовжує залишатися у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 01 січня відповідного року, що у 2018 році складає 37230 грн. Вважає, що виплата суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, суддівської винагороди в розмірі меншому, ніж визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є дискримінацією в частині оплати праці цих суддів, у тому числі позивача по справі, що в свою чергу є порушенням ст.14 Європейської конвенції з прав людини та ч.2 ст.23 Загальної декларації прав людини.

Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вказав, що суддівська винагорода позивачу, у тому числі й посадовий оклад, як судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 нараховувалися у відповідності до чинного законодавства - Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VII, ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453- VІ з урахуванням норм Закону №1774-VІІІ, яким в якості розрахункової величини для визначення суддівської винагороди було встановлено суму в розмірі 1600,00 грн. Разом з тим, 22.07.2018 набрали чинності зміни до Закон №1774-VІІІ, відповідно до яких цифру та слово « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року». У зв'язку з вказаними змінами у серпні 2018 року суддівська винагорода позивача була перерахована з січня 2018 року та виплачена, виходячи з розміру посадового окладу судді - 17620 грн. Враховуючи викладене, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Диканського районного суду Полтавської області безстроково постановою Верховної Ради України від 11.05.2000 №1683-ІІІ (а.с. 55-57) та зарахований наказом начальника Полтавського обласного управління юстиції від 29.05.2000 № 126 (а.с. 54) до штату цього ж суду.

Відповідно до наказу голови Диканського районного суду Полтавської області від 28.08.2017 №7-О/С суддю ОСОБА_1 на підставі рішення зборів суддів цього ж суду призначено на адміністративну посаду голови Диканського районного суду Полтавської області строком на три роки з 28.08.2017 по 27.08.2020 включно. Встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді голови суду у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді з 28.08.2017 (а.с. 8).

Відповідно до штатного розпису Диканського районного суду Полтавської області на 2018 рік посадовий оклад голови суду та судді затверджений на рівні 16 000,00 грн (а.с. 45).

Згідно з довідкою ТУ ДСА в Полтавській області від 26.06.2018 №02/1354/2018-вих (а.с. 10) судді ОСОБА_1 у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата з розрахунку посадового окладу - 16 000,00 грн.

20.06.2018 позивач звернувся до ТУ ДСА в Полтавській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня по 30 червня 2018 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 37230 грн., з доплатою за вислугу років та доплатою за перебування на адміністративній посаді голови суду, а також продовжувати як нарахування такого посадового окладу, так і його виплату в подальшому (а.с.13).

Листом ТУ ДСА в Полтавській області № 03/1355/2018-вих від 26.06.2018 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку суддівської винагороди, з посиланням на п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, оскільки згідно з цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. (а.с.14).

ОСОБА_1, не погодившись із розміром виплаченої йому суддівської винагороди, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА у Полтавській області щодо нездійснення нарахування йому суддівської винагороди виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, зобов'язання відповідача привести нарахування суддівської винагороди у відповідність до п. 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII в частині нарахування суддівської винагороди, доплати за вислугу років судді та перебування на адміністративній посаді голови суду відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 37230 грн, починаючи з 01.01.2018 по 30.06.2018 включно, щомісячно проводити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 виходячи з розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням встановленого у 2018 році розміру мінімальної зарплати, починаючи з 01.01.2018 і надалі до внесення відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо розміру та складових суддівської винагороди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як суддя, який не проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, має отримувати суддівську винагороду виходячи з розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 23 вказаного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі по тексту - Закон № 2453-VІ).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання, колегія суддів зазначає, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.

Частиною 3 статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Ця норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

Відповідно до статті 3 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України законом про Державний бюджет України визначається розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період.

Статтею 8 Закону № 2246-VIII від 07.12.2017 «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено в 2018 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі - 3723 гривень.

Разом з тим, частиною першою статті 8 Закону №108/95-ВР передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

Колегія суддів зауважує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06.12.2017 №1774-VIII не визнавався неконституційним, а отже підлягає застосуванню на всій території України.

При цьому, норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIIІ, незважаючи на те, що вони впливають на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються визначення її розміру, адже ними врегульовано лише порядок застосування мінімальної заробітної плати.

Законом №1774-VIIІ також не вносились зміни до Закону №2453-VI і посадовий оклад для цілей визначення суддівської винагороди залишився в залежності від 10 мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини першої статті 135 Закону №1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За змістом статті 8 Закону України від 25 грудня 2015 року №928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік", установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Протягом 2017 та січня-червня 2018 року, як зазначалось вище, суддівська винагорода позивача обчислювалась виходячи із мінімального розміру заробітної плати у 1600 грн.

З урахуванням норм статті 133 Закону №2453-VI, розмір суддівської винагороди, починаючи з 1 січня 2017 року, порівнюючи з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.

Тому, є безпідставними посилання позивача у позовній заяві на звуження обсягу та змісту його прав внаслідок прийняття Закону №1774-VIII.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для нарахування позивачеві суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу, визначеного з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 37230 грн. (до проходження кваліфікаційного оцінювання).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання ТУ ДСА у Полтавській області привести нарахування заробітної плати позивача у відповідність до п.23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати з 01.01.2018 суддівську винагороду позивачеві, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з встановленого у 2018 році розміру мінімальної заробітної плати.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.06.2018 по справі № 819/782/17, від 24.10.2018 по справі № 816/1406/18, від 05.11.2018 по справі № 820/3220/17.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі № 1640/2323/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в силу ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін